Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №464/7310/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/7310/25

пр.№ 2/464/368/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2026 м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді – Сабари Л.В.,

секретаря судового засідання – Рейман В.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на частину земельної ділянки,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, поданим представником ОСОБА_4 , до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить визнати за нею право власності на 1/5 частину земельної ділянки площею 0,0942 га, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136800:01:006:015, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що згідно зі свідоцтвом № НОМЕР_1 про право власності на будинок від 12.09.1994, виданим Львівською міською адміністрацією, одноквартирний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної сумісної власності їй, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Крім того, згаданим особам, на підставі рішення виконкому Львівської міської ради №258 від 15.04.1998, земельну ділянку площею 0,0942 га, розташовану на АДРЕСА_1 , було передано для обслуговування житлового будинку у приватну власність, на підставі чого їм було видано Державний акт на право приватної власності на землю 03.12.1998. 05.09.1998, тобто до видачі згаданого Державного акту, ОСОБА_5 склала заповіт, згідно з яким заповіла належну їй частину квартири АДРЕСА_3 позивачеві, а у разі її смерті – ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, відтак 31.05.2021 державним нотаріусом Першої львівської державної нотаріальної контори видано позивачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/5 частину квартири АДРЕСА_3 , на підставі якого 30.07.2008 ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» видало витяг про реєстрацію права власності на 1/5 частину згаданої квартири. Водночас, належна померлій на праві власності частка у спірній земельній ділянці залишилась неуспадкованою, оскільки не була зазначена у тексті заповіту, тож 19.07.2022 державним нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 на частку земельної ділянки, оскільки у заповіті не зроблено відповідного розпорядження. Таким чином, зважаючи на те, що позивач позбавлена можливості іншим способом захистити порушене право, просить позов задовольнити.

10.11.2025 до суду надійшли заяви відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання позовних вимог.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025 матеріали справи передано на розгляд судді Сабарі Л.В.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 23.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 13.11.2025 витребувано у Першої львівської державної нотаріальної контори Львівської області належним чином завірену копію спадкової справи №118 за 2001 рік, відкритої після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 07.01.2026 витребувано у Львівського державного нотаріального архіву належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної Першою львівською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, остання подала заяву про проведення розгляду справи без їх участі, позовні вимоги підтримують та просять такі задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, у поданих заявах про визнання позовних вимог просили здійснювати розгляд справи без їх участі.

Враховуючи неявку сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням заяв відповідачів про визнання позову, суд приходить до висновку про можливість ухвалення рішення про задоволення позову за результатами підготовчого провадження, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 206 ЦПК України до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Так, згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 30 3К України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було визначено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження – будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі і споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об`єктів.

Згідно з ч. 4 ст. 120 3К України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Аналіз змісту норм ст. ст. 120 3К України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об?єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований; згідно з цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень ст. 120 3К України у поєднанні з нормою ст. 125 3К України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об?єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об?єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об?єкта права власності.

Відповідні висновки викладено у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12.07.2023 року у справі №352/1506/21.

Частиною 1 ст. 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Норми ст. ст. 377 ЦК України, 120 ЗК України встановлюють єдність юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд. Власник, визначаючи юридичну долю збудованих будівель та споруд, одночасно визначає і долю земельної ділянки, на якій вони розташовані.

Статтею 381 ЦК України визначено, що садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір присадибної ділянки (для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд), на отримання якої в містах із земель державної або комунальної власності мають право громадяни України, складає не більше 0,10 гектара (ч. 1 ст. 121 3К України).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його Відповідно до частин другої та третьої статті 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом. У разі переходу права власності на об?єкт нерухомості в порядку спадкування право власності на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив судам, що положення статті 1225 ЦК України про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.

Виходячи зі змісту вищевказаних норм, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка, з урахуванням нормативів, була виділена спадкодавцю для будівництва та обслуговування житлового будинку, інших будівель та споруд.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не Випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Наведені висновки містяться у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №675/2372/16-ц від 16.03.2020.

На підставі ст. ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

При дослідженні доказів, судом встановлено наступне.

Як вбачається з копії свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на будинок, виданого 12.09.1994 Львівською міською адміністрацією, одноквартирний будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

На підставі рішення виконкому Львівської міської Ради народних депутатів №258 від 15.04.1998 (наказ №197 від 15.04.1998) ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0948 гектарів в межах згідно з планом, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування житлового будинку, про що видано державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЛВ №10706021 від 03.12.1998, зареєстрований в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за 3-1 №249.

Згідно з копією заповіту, посвідченого 05.09.1998 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №789, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповіла належну їй частину квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 , а в разі її смерті – сину ОСОБА_2 .

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 06.11.2000.

31.05.2001 державним нотаріусом Першої львівської державної нотаріальної контори Сулимою Н.Б. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №6-2262, після смерті ОСОБА_5 на 1/5 частину квартири АДРЕСА_3 .

Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності не нерухоме майно №19711333 від 30.07.2008, на підставі вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_3 .

Наказом №78-Д Департаменту житлового господарства Львівської міської ради від 12.04.2001 знято з балансу міської ради житловий будинок АДРЕСА_1 , а актом передачі майна у власність власникам квартир будинків, знятих з балансу міської ради, від 16.05.2011 передано вказаний будинок у спільну власність власника квартири АДРЕСА_4 , якими на момент передачі були ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 .

Матеріалами спадкової справи №118 за 2001 рік, відкритої після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується факт відсутності інших спадкоємців після її смерті.

Враховуючи вищевикладене, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, беручи до уваги цільове призначення спірної земельної ділянки, частка якої на праві власності належала спадкодавцю ОСОБА_5 , волю останньою, враховуючи визнання відповідачами позовних вимог, що, як встановлено, не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, приходить до висновку, що порушене право позивача підлягає захисту, шляхом визнання за нею права власності на 1/5 частину земельної ділянки площею 0,0942 га, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136800:01:006:015, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак позов підлягає до задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 89, 200, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частину земельної ділянки площею 0,0942 га, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136800:01:006:015, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 05 лютого 2026 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Головуюча Сабара Л.В.