Вирок від 03 лютого 2026 р. у справі №464/8745/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/8745/25

пр.№ 1-кп/464/174/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2026 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

у складі: судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції,кримінальне провадження, внесене 19 листопада 2025 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025141410000927відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець селища Черкаське, Слов`янського району, Донецької області, громадянин України, не працевлаштований, з неповною середньою освітою, без зареєстрованого місця проживання в Україні, тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий, востаннє вироком Сихівського районного суду міста Львова від 06 листопада 2025 року за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 3 (три) роки, покарання не відбув,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_4 незважаючи на введення та дію на території України правового режиму воєнного стану, 18 листопада 2025 року, близько 12:00 год, перебуваючи у студії «ЄКвіти» за адресою: м. Львів, вул. Зубрівська, 38, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів та з метою протиправного збагачення, в умовах воєнного стану, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрав з поверхні торгового прилавку студії «ЄКвіти» навушники білого кольору марки Apple AirPods Pro 2, із серійним номером CNXXVDFWR7, у чохлі синього кольору, вартістю 10833,00 грн, що належали потерпілому ОСОБА_6 , поклавши їх у кишеню своєї куртки та, маючи при собі викрадене майно, покинув місце події, розпорядившись ним у подальшому на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 10 833,00 гривень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення за викладених обставин визнав повністю, щиро розкаявся та надав показання, які повністю підтверджують фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, просив суд суворо не карати.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, визнав можливим обмежитися лише допитом обвинуваченого та з`ясуванням даних про його особу, а також допитати потерпілого ОСОБА_6 . При цьому судом обвинуваченому було роз`яснено, що в цьому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд вважає, що дії ОСОБА_4 кваліфіковано правильно за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану. Правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації діяння учасниками судового провадження не оспорюється.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 на підставі ст.ст.65-67 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення проти власності, який згідно зі ст.12 КК України, є тяжким злочином, обставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття, його поведінка при розгляді в суді кримінального провадження за спрощеним порядком; відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який притягався до кримінальної відповідальності та відбував покарання у місцях позбавлення волі, має невідбуте покарання, його молодий вік, є неодруженим, відсутність міцних соціальних зв`язків, офіційно не працевлаштований; на обліку в КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» не перебуває, за медичною допомогою до лікаря-психіатра не звертався.

Згідно з ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого. За висновками досудової доповіді, складеної провідним інспектором Галицького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_7 , ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі і для окремих осіб, оцінюється як середній. На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе лише у винятковому порядку за умовим здійснення з боку пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних правопорушень.

Верховний Суд у постанові від 28 квітня 2022 року у справі № 265/2468/19 виснував, що досудова доповідь представника персоналу органу пробації складається з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про розмір покарання та має виключно рекомендаційний характер, яку суд може врахувати виходячи із своїх дискреційних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про осіб, дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання у межах санкції статті, що буде покликане запобігти можливому вчиненню обвинуваченим кримінальних правопорушень у майбутньому і сприятиме його виправленню з усвідомленням суспільної небезпечності діянь у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, які притягаються до кримінальної відповідальності.

Разом з тим, відповідно до вироку Сихівського районного суду міста Львова від 06 листопада 2025 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначено йому покарання у виді 3 роки пробаційного нагляду.

Також суд звертає увагу на неможливість застосування до ОСОБА_4 статті 69 КК України та інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, виходячи з наступного.

Однією з обов`язкових умов для застосування до винної особи положень ст.9 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання.

Верховний Суд у постанові від 27 березня 2025 року (справа № 953/3196/23) звертає увагу, що під час застосування ст.69 КК України необхідно не лише встановити наявність двох і більше пом`якшуючих обставин, а й обґрунтувати, яким чином такі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Приписи ст.69 КК України про призначення винуватій особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виняткових випадках.

Тобто для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження.

У будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винуватому навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.

У конкретному випадку правових підстав для застосування ст.69 КК України немає, так як відсутні декілька обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого умисного корисливого кримінального правопорушення, вчиненого під час невідбутого попереднього покарання.

Згідно з вимогами ч.1 ст.71, ст.72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за цим вироком слід частково приєднати невідбуту частину покарання призначене за вироком Сихівського районного суду міста Львова від 06 листопада 2025 року, остаточно призначивши ОСОБА_4 покарання у виді 5 років 1 місяць позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід рахувати з моменту його фактичного затримання і обмеження у вільному пересуванні працівниками поліції, а саме з 19 листопада 2025 року, зарахувавши у строк основного покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення з 19 листопада 2025 року до набрання вироком законної сили з розрахунком один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід, який обирався обвинуваченому у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів вирішити в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

Накладений слідчим суддею арешт на навушники марки Apple AirPods PRO2 білого кольору, куртку сіро-чорного кольору із биркою «NAPAPISPI geographic», штани оливкового кольору фірми НМ, кросівки фірми «Nikte» фіолетового кольору, суд скасовує згідно з правилами ч.4 ст.174 КПК України.

Керуючись ст.ст.349, 368-371, 373, 374, 532 ч.15 ст.615 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч.1 ст.71, ст.72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання призначене за вироком Сихівського районного суду міста Львова від 06 листопада 2025 року, остаточно призначивши ОСОБА_4 покарання у виді 5 років 1 місяць позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 19 листопада 2025 року, зарахувавши у строк основного покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення з 19 листопада 2025 року до набрання вироком законної сили з розрахунком один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Речові докази:

навушники марки Apple AirPods PRO2 білого кольору, коробку з-під навушників та чек про покупку (постанови слідчого від 19.11.2025) повернути потерпілому ОСОБА_6 ;

куртку сіро-чорного кольору із биркою «NAPAPISPI geographic», штани оливкового кольору фірми НМ, кросівки фірми «Nikte» фіолетового кольору (постанова слідчого від 19.11.2025) повернути обвинуваченому ОСОБА_4 .

компакт-диск із записом камер відеоспостереження з місця події залишити при матеріалах кримінального провадження.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова від 27 листопада 2025 року.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом 30 днів з дня його проголошення. Згідно з ч.2 ст.394 КПК України вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку, з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку після проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_8