Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №462/534/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/534/26

ПОСТАНОВА

03 лютого 2026 року м.Львів

Суддя Залізничного районного суду м.Львова Колодяжний С.Ю., з участю правопорушника ОСОБА_1 , розглянувши заяву ОСОБА_2 про розстрочку виконання постанови судді в частині адміністративного стягнення у вигляді штрафу,

встановив:

Постановою судді Залізничного районного суду м.Львова від 23.01.2026 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.,стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

ОСОБА_2 23.01.2026 року звернувся до суду із заявою, в якій просить розстрочити сплату суми призначеного йому штрафу. В обґрунтування такої заяви покликається на те, що на даний час надає фінансову допомогу дідусеві – ОСОБА_3 , який знаходиться у лікарні із діагнозом - інсульт.

Вивчивши заяву ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи № 462/534/26, суддя дійшов такого висновку.

Згідно з ч.2 ст.301 КУпАП відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Тобто, у разі заявлення вимог про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу, до клопотання мають бути додані відомості щодо наявності підстав для розстрочки штрафу правопорушнику, строк, на який повинен бути розстрочений штраф та якими сумами платежу повинна бути розстрочка виплати несплаченої суми штрафу.

В обґрунтування заяви про надання розстрочки правопорушник посилається на те, що його дідусь – ОСОБА_3 , перебуває на лікуванні із діагнозом – інсульт, а тому він надає фінансову підтримку дідусю та не має змогу виплатити штраф одразу у повній мірі.

Разом з тим, правопорушником не подано суду відповідних документів, що підтверджували би наведені ним обставини та вказували би як на те, що ОСОБА_3 дійсно є його дідусем та перебуває на реабілітації у медичному закладі із зазначеним вище діагнозом, так і на те, що правопорушник дійсно надає фінансову підтримку ОСОБА_3 та через це не має змоги виплатити адміністративне стягнення у вигляді штрафу за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Верховний Суд у своїй постанові від 21.02.2019 при розгляді питання про відстрочення виконання судового рішення вказав, що відстрочка виконання судового рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування знаходиться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. При цьому, надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Отже, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Крім того слід врахувати, що штраф як вид адміністративного стягнення полягає в грошовому стягненні й накладається судом у випадках і розмірі, установлених законом, з урахуванням законодавчо визначених його розмірів.

По суті, штраф є заходом примусу, що застосовують від імені держави за постановою суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні її права власності на певну суму грошових коштів, цей вид стягнення спричиняє істотні матеріальні наслідки, невигідні для винуватої особи. Відтак, призначене стягнення у виді штрафу спрямовано саме на створення істотних матеріальних наслідків для винуватої особи, а ОСОБА_2 за змістом заяви хоче фактично уникнути таких наслідків шляхом сплати штрафу у вигідний для нього спосіб, що зводить нанівець саму суть такого стягнення.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень розглядається як невід`ємна частина судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції.

ЄСПЛ неодноразово робив висновок про те, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обов`язкове, судове рішення залишалося невиконаним.

За таких обставин, задоволення заяви ОСОБА_2 про безпідставне розстрочення сплати штрафу допускає можливість невиконання судового рішення, що протирічить приписам ст.23 КУпАП про те, що адміністративне стягнення застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, запобігання вчиненню нових правопорушень.

Оскільки при розгляді заяви про розстрочку виконання адміністративного стягнення в частині сплати штрафу заявником не було подано дані про його матеріальний стан та документи на підтвердження обставин на які він посилається у заяві, а відтак не було надано належних та допустимих доказів наявності підстав, передбачених ч.1 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності яких суддя може прийняти рішення про таку розстрочку, а також враховуючи, що нормами КУпАП не передбачено наявності інших обставин (підстав), при існуванні яких можливо розстрочити виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, тому суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви та необхідність відмови у її задоволенні.

Керуючись ст. 301, 304 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про розстрочку виконання адміністративного стягнення у вигляді штрафу за постановою судді Залізничного районного суду м.Львова від 23.01.2026 року у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: С.Ю. Колодяжний