Суд: Дніпровський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: завданої внаслідок ДТП
Дата: 03 лютого 2026 р.
Справа: №755/6542/25
Суддя: Марфіна Н. В.
Справа №:755/6542/25
Провадження №: 2/755/3025/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" лютого 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Марфіна Н. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд», треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, -
У С Т А Н О В И В :
01 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд», треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.
Позов мотивовано тим, що 30 жовтня 2024 року приблизно о 19 год 00 хв в селі Квітневе, Броварського району Київської області по вул. Гоголівська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Ман» д.н.з. НОМЕР_1 з напівпречіпом «Когель» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2
Уманський міськрайонний суд Черкаської області постановою від 28 січня 2025 року визнав ОСОБА_2 винним у вищезазначеній ДТП.
Позивач зазначає, що транспортний засіб «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_3 належить ТОВ «Сільпо-Фуд». Водій ОСОБА_2 працює водієм у ТОВ «Сільпо-Фуд», цивільно - правова відповідальність вказаного транспортного засобу застрахована у ПрАТ «СК «Граве Україна» за договором обов`язкового страхування.
Напівпречіп «Когель» д.н.з. НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 на праві власності, яка одразу після ДТП звернулась до ПрАТ «СК «Граве Україна» з повідомлення про настання страхової події.
ПрАТ «СК «Граве Україна» на підставі звіту про визначення матеріального збитку, завданого власнику напівпречіпу «Когель» д.н.з. НОМЕР_2 11 грудня 2024 року, складеного ТОВ «Експертна компанія «Фаворит Ассистанс», згідно якого вартість матеріального збитку в результаті пошкодження напівпречіпу «Когель» д.н.з. НОМЕР_2 складає 139 246,33 грн, при цьому вартість ремонтно-відновлювальних робіт складає 64 974,88 грн, вартість необхідних для ремонту матеріалів 6 097,05 грн, вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту 227 248,00 грн, загальна вартість відновлювального ремонту складає 298 319,93 грн.
ПрАТ «СК «Граве Україна» погодило суму відшкодування та сплатила страхове відшкодування у розмірі 139 246,33 грн, таким чином, різниця між страховим відшкодуванням та завданими збитками становить суму у розмірі 159 073,60 грн, яку позивач просить стягнути з ТОВ «Сільпо-Фуд» на свою користь.
23 квітня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи їхнє право на подання заяв по суті справи.
14 травня 2025 року ТОВ «Сільпо-Фуд» звернулося до суду з відзивом на позовну заяву, відповідно до якого просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відзив мотивовано тим, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_3 була застрахована в ПрАТ «СК «Граве Україна» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № 221460866 зі страховим лімітом 160 000,00 грн. Відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (генеральний договір № 101098897 від 14 червня 2024 року) зі страховим лімітом на момент страхового випадку 550 000,00 грн.
Також просить застосувати висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц стосовно того, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно з цим договором або ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно правової-відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності.
29 травня 2025 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідь на відзив мотивовано тим, що страхове відшкодування за договором № 101098897 від 14 червня 2024 року та полісом № 221460866 відшкодовується страховою компанією з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. Оскільки страхове відшкодування здійснено в сумі 139 246,33 грн, чого недостатньо для відшкодування завданого матеріального збитку, позивач вважає, що саме ТОВ «Сільпо-Фуд» повинен відповідати за різницю між страховою виплатою та розміром матеріального збитку.
Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Таким чином, розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено статті 279 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що Уманський міськрайонний суд Черкаської області постановою від 28 січня 2025 року у справі № 361/11175/24 визнав ОСОБА_2 винним за статтею 124 КУпАП.
Як зазначено у мотивувальній частині постанови: «Згідно протоколу серії ЕПР1 № 162625 від 30 жовтня 2024 року про адміністративне правопорушення, вбачається, що ОСОБА_2 30 жовтня 2024 року о 19 год. 00 хв. в с. Квітневе, Броварського р-ну, Київської обл. по вул. Гоголівська, керуючи автомобілем «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_3 з напівпричепом «Шмітз» д.н.з. НОМЕР_4 , перед початком руху не переконався, що маневр буде безпечний та здійснив зіткнення з автомобілем «Ман» д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом д.н.з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п.п. 1.5, 10.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП».
Напівпречіп «Когель» д.н.з. НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 на праві власності.
ПП «Будпостач» звернулося до ПрАТ «СК «Граве Україна» з заявою-повідомлення про випадок з транспортним засобом.
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу складенгго ТОВ «Експертна компанія «Фаворит Ассистанс» від 11 грудня 2024 року №41111, згідно якого вартість матеріального збитку в результаті пошкодження напівпречіпу «Когель» д.н.з. НОМЕР_2 складає 139 246,33 грн, при цьому вартість ремонтно-відновлювальних робіт складає 64 974,88 грн, вартість необхідних для ремонту матеріалів 6 097,05 грн, вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту 227 248,00 грн, загальна вартість відновлювального ремонту складає 298 319,93 грн.
Сторони не заперечують, що ПрАТ «СК «Граве Україна» виплатило на рахунок ОСОБА_1 страхову відшкодування у розмірі 139 246,33 грн.
Також встановлено, що транспортний засіб «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_3 була застрахована в ПрАТ «СК «Граве Україна» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № 221460866 зі страховим лімітом 160 000,00 грн.
Також відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (генеральний договір № 101098897 від 14 червня 2024 року) страховий ліміт на момент страхового випадку складає 550 000,00 грн.
Відповідно до пункту 6.3.1 генерального договору у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу потерпілих осіб відшкодовуються витрати пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого за результатами висновку експерта та/або звіту (акту) оцінювача, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до рахунку - фактури від 17 березня 2025 року № ЕТИ-0317149 вартість шини та диска на пошкоджений напівпречіп складає 23 507,00 грн.
Згідно рахунку на оплату від 12 березня 2025 року № 242 виготовлення тентової штори та ремонт складає всього 52 304,00 грн.
Відповідно до рахунку від 14 березня 2025 року № 2500999 вартість відновлювального ремонту пошкодженного напівпречіпа складає 246 519,28 грн.
27 лютого 2025 року ОСОБА_1 надіслала до ПрАТ «СК «Граве Україна» лист-погодження, відповідно до якого підтвердила, що з розміром страхового відшкодування, розрахованого страховиком та необхідного для здійснення відновлювального ремонту в розмірі 116 03861 грн згодна. Розрахунок розміру страхового відшкодування є повним та об`єктивним.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).
У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон № 85/96-ВР)).
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).
Згідно з статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV).
Відповідно до статті 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20), зазначено, що:
«Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Тому висновок апеляційного суду про абсолютність права потерпілого на відшкодування шкоди саме за рахунок особи, яка завдала шкоди, є помилковим. Враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).
З огляду на зазначене, уточнення правових позицій, висловлених у пунктах 149,150 цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про альтернативне право потерпілого в цій справі обирати особу, до якої можна звернутись із вимогою про виплату відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника».
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком.
Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці. (Такий виновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2024 року у справі № 712/9328/21 (провадження № 61-12562св23).
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункти 40, 41).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).
У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення у майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною в зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)).
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина перша, друга статті 264 ЦПК України).
Встановивши, що транспортний засіб «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_3 було застраховано в ПрАТ «СК «Граве Україна» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № 221460866 зі страховим лімітом 160 000,00 грн та за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (генеральний договір № 101098897 від 14 червня 2024 року) зі страховим лімітом 550 000,00 грн., суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 передчасно звернулась з позовом до ТОВ «Сільпо-Фуд» про відшкодування 159 073,60 грн збитку, враховуючи ту обставину, що ПрАТ «СК «Граве Україна» сплатило на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 139 246,33 грн, що не перевищує ліміту відповідальності за договорами страхування.
На переконання суду покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд», треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 273, 280, 284, 288, 354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд», треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди залишити без задоволення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 04 лютого 2026 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 );
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (02152, м. Київ, вул. пр-т П. Тичини, буд. 1в, каб. 188, код ЄДРПОУ 40720198);
Третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 65, ЄДРПОУ 19243047);
Третя особа - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ).
С у д д я
Оригінал: reyestr.court.gov.ua