Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №755/6318/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/6318/25

Провадження №: 2/755/1351/26

ДОДАТКОВЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.,

за участю секретаря - Гречаної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, подану представником - адвокатом Щербанем Дмитром Миколайовичем в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Ухвалено Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 25 травня 2021 року в розмірі 41 000,00 доларів США, з яких: 20 000,00 доларів США - сума позики та 21 000,00 доларів США - заборгованість за процентами за користування коштами, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 11 603,30 грн. В іншій частині позову - відмовлено.

Встановлено позивачу строк для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат на правничу допомогу - до 19 січня 2026 року включно.

19 січня 2026 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Щербанем Д.М. подано до суду через систему «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу в сумі 60 000,00 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Щербань Д.М. підтримали заяву в повному обсязі та просили стягнути з відповідача 60 000,00 грн судових витрат на правничу допомогу.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Мазарюк С.С. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, а в разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для їх стягнення, істотно зменшити розмір витрат до розумної та співмірної суми з урахуванням обставин справи, надав детальні пояснення на обґрунтування позиції відповідача та подав письмові заперечення, долучені до матеріалів справи.

Суд, вислухавши позивача, його представника та представника відповідача, вивчивши доводи поданої заяви, доводи заперечень, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно положень п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч.3 ст.270 ЦПК України).

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилом ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 710/1367/20 (провадження № 61-18295св23), в додатковій постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 904/1101/23, в ухвалі Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 638/6853/21 (провадження № 61-16912св23) зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, зокрема і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Про подання доказів понесення витрат на правову допомогу, але за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, роз`яснено судам і в пункті 102 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

До закінчення судових дебатів у справі, представником позивача зроблена відповідна заява.

Заява позивача про ухвалення додаткового рішення з додатками на її обґрунтування подана до суду в межах визначеного законом строку - 19 січня 2026 року.

Отже, стороною позивача виконано вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо подання доказів на підтвердження розміру витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. (ч.1 ст.632 ЦК України)

24 березня 2025 року між ОСОБА_1 (далі - позивач) та адвокатом Щербанем Д.М. (далі - адвокат) укладено договір про надання правової допомоги (далі - договір), в п.5 якого обумовлено, що розмір гонорару та витрат, пов`язаних з виконанням доручення клієнта сторони погоджують у додаткових угодах до цього договору.

Цього ж числа між позивачем та адвокатом було укладено додаткову угоду №1.25, предметом якої є ведення в суді першої інстанції справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

В додатковій угоді сторони погодили розмір гонорару в сумі 60 000,00 грн та порядок його оплати - після узгодження сторонами письмового звіту адвокат виставляє клієнту рахунок, який клієнт зобов`язаний оплатити протягом 30 днів.

Крім того, на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу до заяви долучено рахунок на оплату від 16 січня 2026 року та звіт про виконання доручення клієнта від 16 січня 2026 року, в якому відображені надані адвокатом послуги, витрачений на їх виконання час, що загалом становить 30 годин та загальна сума гонорару - 60 000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання заяв по суті справи, інших заяв та клопотань, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з правовими висновками, викладеними в додаткових постановах Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 873/244/21, від 19 липня 2022 року у справі № 910/6807/21, від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Разом із тим, ч. 4 ст.137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.137 ЦПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21)

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не лише того, чи були такі витрати понесені фактично, а й того, чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому адвокатам, враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Виходячи з характеру спірних правовідносин та предмету доказування в даній справі, судом встановлений певний обсяг наданих представником позивача адвокатських послуг.

Разом із тим, суд погоджується з доводами сторони відповідача про те, що визначена адвокатом вартість кожної конкретної послуги, відображеної в звіті є завищеною та неспівмірною як зі складністю справи так і з витраченим адвокатом часом, необхідним для надання правничої допомоги в даній справі.

Крім того, ч. 2 ст. 134 ЦПК України визначено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позовна заява не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач очікує понести в суді першої інстанції.

Доказів того, що позивач не міг передбачити витрат на правничу допомогу при зверненні до суду з позовом, стороною позивача не надано, навпаки додаткова угода, якою визначений розмір гонорару адвоката укладена в дату звернення позивача з цим позовом до суду.

Разом із тим, з огляду на фактично надані адвокатом позивачу послуги, суд не вважає справедливим в повному обсязі відмовити в стягненні витрат на правничу допомогу, про що просить сторона відповідача.

При цьому адвокатам, враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Суд погоджується з доводами сторони відповідача про те, що не всі вказані в звіті послуги адвоката були обов`язковими та неминучими.

З наведених обставин суд не розцінює як неминучі та необхідні витрати адвокатом часу на підготовку та подання до суду заяви про усунення недоліків та заяви про ухвалення додаткового рішення.

Так, не було б необхідності в підготовці та поданні до суду заяви про усунення недоліків, в разі виконання при зверненні до суду з позовом вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України про сплату судового збору, як і необхідності в підготовці та поданні до суду заяви про ухвалення додаткового рішення, в разі подання суду доказів витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі.

Також суд вважає завищеним витрачений адвокатом час на вивчення та аналіз документів, наданих клієнтом (2 години), на вивчення та аналіз судової практики Верховного Суду щодо стягнення боргу за договором позики (6 годин), на підготовку та подання до суду позовної заяви (10 годин), виходячи зі змісту та смислового наповнення позовної заяви та додатків до неї, враховуючи наявність сталої судової практики в даній категорії спорів та вважає розмір витрат на правничу допомогу за цими послугами, що підлягає компенсації другою стороною, неспівмірним зі складністю справи.

При цьому, на переконання суду є також завищеним та не обґрунтованим витрачання адвокатом 8 годин часу на підготовку та участь у судових засіданнях та при визначенні вартості таких послуг та витраченого адвокатом часу суд виходить з витрачання адвокатом часу на прибуття в три судові засідання, які не відбулися у зв`язку з неявкою до суду відповідача та її представника, а також з фактичної участі представника позивача в судовому засіданні півтори години. Отже адекватною компенсацією іншою стороною витрачання адвокатом часу на прибуття до суду та участь в судовому засіданні є сума в розмірі 6 000,00 грн (з подальшим урахуванням часткового задоволення позову).

Також, з огляду на не пропорційність складності справи витрачання адвокатом загалом 18 годин на вивчення та аналіз документів, наданих клієнтом (2 години), на вивчення та аналіз судової практики Верховного Суду щодо стягнення боргу за договором позики (6 годин), на підготовку та подання до суду позовної заяви (10 годин), суд вважає розумною та справедливою компенсацію іншою стороною таких витрат в сумі 10 000,00 грн (з подальшим урахуванням часткового задоволення позову).

У відповідності до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, оцінюючи обґрунтованість заявленої до стягнення суми на правничу допомогу в контексті положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатами робіт, а також часом, необхідним для на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, вважає, що заявлена стороною позивача сума є надмірною.

Враховуючи викладене, а також те, що позов задоволено частково, та враховуючи, що заявлений стороною позивача в заяві розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, з огляду на заперечення останньої, підлягає зменшенню та відшкодуванню в сумі 15 328,00 грн (16 000,00 грн * 95,80%).

На підставі викладеного та керуючись статтями 133, 134, 137, 141, 258, 263-265, 246, 270, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в :

Заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, подану представником - адвокатом Щербанем Дмитром Миколайовичем, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 328,00 грн.

В іншій частині заяви - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне рішення суду складено 03 лютого 2026 року.

Суддя: