Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №709/112/26 — Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/112/26

3/709/99/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2026 року с-ще Чорнобай

Суддя Чорнобаївського районного суду Черкаської області Чубай В.В., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли від ВПД № 2 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, непрацюючого, РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

в с т а н о в и в:

До Чорнобаївського районного суду Черкаської області надійшли адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за

ст. 185 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 15 січня

2026 року серії ВАД № 474700 ОСОБА_1 15 січня 2026 року близько 15:40 у

с. Мельники по вул. Центральній вчинив злісну непокору на законну вимогу працівників поліції, а саме тікав з місця події, на вимогу працівників поліції не реагував та продовжував тікати, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене

ст. 185 КУпАП.

У судове засідання 30 січня 2026 року ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом надсилання повістки про виклик SMS-повідомленням на особистий номер мобільного телефону, про що свідчить відповідна довідка. Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 січня 2026 року ОСОБА_1 піддано приводу.

У судове засідання 04 лютого 2026 року ОСОБА_1 вкотре не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом надсилання повістки про виклик SMS-повідомленням на особистий номер мобільного телефону, про що свідчить відповідна довідка. Крім того, привід останнього органами поліції не виконано з невідомих для суду причин.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Смірнов проти України» від 8 листопада

2005 року в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1

ст. 6 даної Конвенції. Крім того, в своїх рішеннях ЄСПЛ також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 ознайомлений під підпис з протоколом про адміністративне правопорушення, будучи обізнаним про розгляд судом справи щодо нього, сам до суду не прибув, суд дійшов висновку про зловживання ним правами з метою затягування строків розгляду справи.

Виходячи з викладеного, ОСОБА_1 вважається таким, що сповіщений належним чином про судове засідання, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

Дослідивши адміністративні матеріали, переглянувши відеозаписи, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі ст. 185 КУпАП злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку - тягне за собою накладення штрафу від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб.

Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абз. 2 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від

26 червня 1992 року № 8).

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення суду надано такі докази:

- протокол про адміністративне правопорушення від 15 січня 2026 року серії ВАД № 474700, де викладено обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП (а.с. 1);

- копію протоколу про адміністративне затримання від 15 січня 2026 року серії АЗ № 040804, де зазначено про затримання ОСОБА_1 15 січня 2026 року о 15:40 у зв`язку із вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП (а.с. 2);

- відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, де зафіксовано як поліцейські спілкуються з ОСОБА_1 , затримують його для встановлення особи і доставляють до відділу поліції.

При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України»). Приймаючи до уваги це рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Перераховані вище докази оцінені за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.

На переконання суду, наявні в адміністративних матеріалах докази не доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, оскільки не містять жодних відомостей про злісну непокору останнього будь-яким законним вимогам поліцейських.

Зокрема, на долучених відеозаписах з нагрудних камер поліцейських не зафіксовано, відмову ОСОБА_1 від виконання неодноразово повторюваних законних вимог поліцейських. Натомість на вказаних відеозаписах видно, що поліцейські спілкуються з ОСОБА_1 з метою встановлення його особи, запитують у нього чому він «тікав», з чим останній не погоджується, пояснюючи, що «просто йшов». Тобто вказані відеозаписи не підтверджують викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини, зокрема щодо втечи ОСОБА_1 з якогось місця події попри вимогу поліцейських. При цьому відсутність у ОСОБА_1 при собі документів, що посвідчують його особу, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Як зазначено в ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП, і не може бути перекладений на суд.

У свою чергу протокол про адміністративне правопорушення визначає межі судового розгляду і є доказом у справі.

Суд також звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення по суті є обвинувальним актом, оскільки саме на підставі протоколу здійснюється розгляд справи по суті.

Проте формулювання фактичних обставин правопорушення, яке викладене у протоколі про адміністративне правопорушення, не знаходить свого підтвердження наявними в адміністративних матеріалах доказами.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати в першу чергу чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

У справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року) та «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Однією з обставин, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП є відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення внаслідок ненадання належних, допустимих та достатніх доказів на його підтвердження, а тому провадження у цій справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 221, 280, 283-285 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Чорнобаївський районний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя В.В. Чубай