Вирок від 04 лютого 2026 р. у справі №145/139/26 — Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/139/26

Провадження №1-кп/145/105/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.02.2026 селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному провадженні обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026025080000009 від 25 січня 2026 року, про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця села Бушинка Тиврівського району Вінницької області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, відповідно до положень ч. 1 ст. 88 та п. 8 ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

24.01.2026 близько 18:30 год. ОСОБА_2 перебував в АДРЕСА_2 , де в нього виникла словесна суперечка із ОСОБА_3 .

В ході суперечки ОСОБА_2 , керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , переслідуючи мету заподіяння шкоди здоров`ю останнього, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, з метою спричинення тілесних ушкоджень останньому, підійшов до ОСОБА_3 та, реалізуючи свій кримінально протиправний намір, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи небезпеку своїх дій для життя та здоров`я потерпілого, та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, наніс один удар предметом, ззовні схожим на пляшку, який тримав у правій руці, по обличчю, в область верхньої губи, та два удари кулаком лівої руки в область носа з правої сторони.

Внаслідок вищезазначених протиправних дій ОСОБА_2 потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді синців в обох очних ділянках, синця та рани верхньої губи. За своїм характером рана верхньої губи належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи від 26.01.2026.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України, - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

В обвинувальному акті прокурором зазначено, що ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодний з розглядом обвинувального акту за його відсутності, тому, у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України, він клопоче про розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту долучена письмова заява обвинуваченого ОСОБА_2 , що складена у присутності захисника ОСОБА_4 , відповідно до якої він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження відповідно до ч. 2 ст. 302 КПК України, згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі.

У цій заяві захисником ОСОБА_4 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_2 , його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.

Також до обвинувального акту долучена письмова заява потерпілого ОСОБА_3 , відповідно до якої він згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Суд, шляхом дослідження відповідних заяв, встановив, що сторони обізнані зі своїми правами, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції.

Суд, враховуючи вищевикладене, вважає за можливе розглянути обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, оскільки це узгоджується з приписами ч. 2 ст. 381 КПК України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

У відповідності до частини 4 статті 107 КПК України, в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження:

24.01.2026 близько 18:30 год. ОСОБА_2 перебував в АДРЕСА_2 , де в нього виникла словесна суперечка із ОСОБА_3

В ході суперечки ОСОБА_2 , керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , переслідуючи мету заподіяння шкоди здоров`ю останньому, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, з метою спричинення тілесних ушкоджень останньому, підійшов до ОСОБА_3 , та реалізуючи свій кримінально протиправний намір, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи небезпеку своїх дій для життя та здоров`я потерпілого, та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, наніс один удар предметом, ззовні схожим на пляшку, який тримав у правій руці, по обличчю, в область верхньої губи, та два удари кулаком лівої руки в область носа з правої сторони.

Внаслідок вищезазначених протиправних дій ОСОБА_2 , потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді синців в обох очних ділянках, синця та рани верхньої губи. За своїм характером рана верхньої губи належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи від 26.01.2026.

ОСОБА_2 у присутності захисника адвоката ОСОБА_4 у поданій заяві беззаперечно визнав свою вину, зазначених обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу. Ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження відповідно до ст. 302 КПК України.

Таким чином, обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, учасниками судового провадження не оспорюються, а отже суд, вивчивши матеріали обвинувального акта та матеріали кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку про те, що подія кримінального проступку мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні ним кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, доведена поза розумним сумнівом.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані правильно за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_2 виду та міри покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети, зокрема того, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених та запобігання вчиненню як засудженими, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень, при цьому, враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно конкретних обставин цієї справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, наявності обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання.

Судом установлено, що ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, належить до категорії кримінальних проступків, раніше відповідно до ч. 1 ст. 88 та п.8 ст. 89 КК України не судимий, вину визнав, щиро розкаявся, не працює, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання скарг та заяв щодо порушень ОСОБА_2 громадського порядку від правоохоронних органів та жителів територіальної громади м. Гнівань в міську раду не надходило.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_2 , суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2 , що передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Частина друга статті 125 КК України передбачає покарання у виді штрафу, пробаційного нагляду, громадських та виправних робіт або обмеження волі.

Суд вважає, що покарання повинно засновуватись на вимогах виваженості та справедливості, при цьому враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно конкретних обставин цієї справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, наявності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, майнового стану обвинуваченого.

Враховуючи викладене, на основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, керуючись ст. 50, 65 КК України, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 слід призначити покарання в межах санкції частини статті, за якою інкриміновано його діяння, без ізоляції його від суспільства, у виді штрафу, яке, на переконання суду, буде достатнім і необхідним для його виправлення та попередження скоєння як ним, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

Матеріальна шкода кримінальним проступком не завдана. Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався і суд не вбачає підстав для його обрання.

Керуючись ст. 12, 50, 53, 65-67, 88, 89, 125 Кримінального кодексу України, ст. 100, 124, 368-371, 373-374, 381-382 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1