Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №700/968/25 — Лисянський районний суд Черкаської області

Суд: Лисянський районний суд Черкаської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 28 січня 2026 р.

Справа: №700/968/25

Суддя: Бесараб Н. В.

Справа № 700/968/25

Провадження № 2/700/49/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року Лисянський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Бесараб Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Мельніченко Н.І.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Павленка С.І.,

представника відповідача – адвоката Савенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Лисянка цивільну справу №700/968/25 провадження № 2/700/49/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на неповнолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на неповнолітніх дітей.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 22.12.2007 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Лисянського районного управління юстиції Черкаської області, актовий запис № 104. Від цього шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2013 року (справа №700/1461/13-ц) шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. На підставі рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 17 липня 2013 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання спільних дітей в розмірі 400 грн на кожну дитину щомісячно, і до досягнення дітьми повноліття. Вказує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей. Проте, на даний час розмір аліментів на утримання синів, який визначений судом, є недостатнім в умовах збільшення рівня цін та прожиткового мінімуму на дитину. Вважає, що на даний час фінансовий стан відповідача значно покращився, оскільки він зареєстрований як фізична особа-підприємець та є власником земельної ділянки, яку здає в оренду, тому він має можливість сплачувати аліменти в розмірі 1/3 частки від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Крім цього, просить стягнути із відповідача ОСОБА_2 на її користь понесені судові витрати, пов`язані із оплатою правничої допомоги в сумі 7000 грн.

Ухвалою суду від 03.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

17.11.2025 року представник позивача - адвокат Савенко Руслан Васильович, через систему «Електронний суд» направив до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначається наступне. Позивач та відповідач з 22 грудня 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2013 року було розірвано. Від спільного проживання у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . На підставі Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 17 липня 2013 року у справі № 700/688/13-ц відповідач сплачує аліменти в користь ОСОБА_1 на утримання спільних дітей у розмірі, визначеному судом. Зазначає, що станом на дату отримання позовної заяви про зміну способу стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, відповідач створив нову сім`ю та перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 , яка разом зі своєю малолітньою дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , повністю перебуває на утриманні ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_2 перебував у шлюбі з ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 09 жовтня 2014 року. Від спільного проживання народилося двоє дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.12.2020 року у справі № 401/2137/20, суд ухвалив розірвати шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу та припинення спільного проживання з ОСОБА_7 , малолітні діти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проживають з колишньою дружиною - ОСОБА_7 . Відповідач здійснював добровільну оплату аліментів на утримання доньок. Однак, незважаючи на це, ОСОБА_7 було подано позовну заяву про стягнення аліментів. Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області 21 жовтня 2025 року у справі № 401/3397/25 було відкрите спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання спільних малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Згідно позовних вимог ОСОБА_7 просить стягнути з відповідача аліменти у розмірі 2500 грн щомісячно на кожну дитину. Отже, на утриманні відповідача перебуває шість осіб, включаючи чотирьох малолітніх дітей, одну неповнолітню дитину та дружину. Щодо твердження позивача, що фінансовий стан відповідача значно покращився, оскільки з 21.02.2018 року ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець та є власником земельної ділянки (паю), відповідач категорично заперечує цю тезу, оскільки сама по собі реєстрація ФОП не свідчить про отримання стабільного або високого доходу, а наявність паю не означає системного прибутку, а тому не може свідчити про те, що його матеріальний стан покращився настільки, що він міг би сплачувати аліменти на дитину у тому розмірі, який просить позивач. Крім того, станом на сьогодні, матеріальний стан відповідача не покращився, а навпаки – має значне навантаження через наявність інших дітей та сплати аліментів. Отже, значне збільшення розміру аліментів у такій ситуації в першу чергу призведе до порушення принципу рівності утримання дітей, закріпленого у ст. 183 СК України, а також значно погіршить умови проживання родини відповідача. Земельна ділянка, про яку вказано у позові, була подарована відповідачу його бабусею, про що безпосередньо вказується у інформаційній довідці з ДРРП, яку було подано позивачем. Зокрема, відповідач набув у власність земельну ділянку згідно договору дарування земельної ділянки № НОМЕР_2 , виданий 16.01.2023 року приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Бедрата-Скляр Н.М. Ця земельна ділянка в оренду не здається, а тому відповідно відсутні орендні платежі. Таким чином, твердження позивача про нібито «значне покращення» матеріального стану є необґрунтованим. Щодо твердження позивача, що зміна способу стягнення аліментів пов`язана з недостатністю суми фактично стягнутих аліментів для забезпечення потреб дітей, вказує, що позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведені обставини про витрати, їх розмір, яких потребують діти (на харчування, одяг, навчання, книги, розваги, відвідування секцій, репетиторів тощо) і, які б визначалися у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини, як просить позивач. Позивач також зазначила, що відповідач не сплачує аліменти на утримання дітей. Такі твердження позивача не відповідають дійсності, адже відповідач належним чином оплачував аліменти з урахуванням щорічної індексації відповідно до законодавства. Відповідач вважає, що розмір аліментів, який підлягає до стягнення з нього на користь позивача можливий у розмірі 2500 грн на кожну дитину, який він згоден сплачувати щомісяця. Враховуючи зазначене вище, просить суд врахувати позицію відповідача, який частково визнав вимоги про збільшення розміру аліментів, не відмовляється від виконання обов`язку щодо утримання дітей, виконує його, враховуючи рішення суду від 17 липня 2013 року. Таким чином, з урахуванням обставин, що він виконує аліментні зобов`язання стосовно чотирьох дітей, а позивач перебуває у новому шлюбі та отримує державну допомогу як багатодітна сім`я, що додатково покращує фінансове становище сім`ї, в якій проживають діти, вважає, що підстав для задоволення позову немає. Також відповідач не погоджується з розміром витрат на правничу допомогу, які заявлено позивачем. Зокрема, у розрахунку затраченого часу вказується про витрати часу на підготовку заяв, які мали міститися безпосередньо у позовній заяві, які автоматично формуються через Електронний суд. На думку відповідача, витрати на підготовку позовної заяви також є завищеними, На підставі вищезазначеного, просить відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 про заміну способу стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, а судові витрати здійснити відповідно до положень чинного законодавства.

29.01.2026 від представника відповідача ОСОБА_10 на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі щодо фактичного утримання старшого сина. Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_3 до моменту початку судового процесу про зміну розміру аліментів, фактично пів року перебував на постійному утриманні та під піклуванням батьків відповідача (бабусі та дідуся дитини), проживав разом з ними. Періодично це відбувалося і раніше, бували довгі проміжки часу, коли ОСОБА_3 проживав саме з батьками відповідача та утримувався за їхній та відповідача рахунок. Зокрема, саме батьки відповідача забезпечували догляд за дитиною, а коли був менший - відводили та забирали зі школи, забезпечували харчування, лікування, побутові потреби, організовували відпочинок та поїздки дитини та брали активну участь у вихованні та розвитку дитини. Вказані обставини підтверджуються письмовими показаннями свідків - сусідів батьків та тітки відповідача, які безпосередньо спостерігали фактичне проживання та утримання дитини за місцем проживання бабусі й дідуся в с. Орли Черкаської області. Крім того, свідки характеризують ОСОБА_2 , як доброго та відповідального батька, який весь час піклувався та забезпечував дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Таким чином, попри зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 з позивачем, реальне та повсякденне утримання дитини здійснювалося сім`єю відповідача, що має істотне значення при вирішенні питання про зміну способу та розміру аліментів. Наразі відповідач та його батьки продовжують допомагати ОСОБА_3 з коштами, речами та іншими потребами дитини. Незважаючи на фактичне утримання старшого сина сім`єю відповідача, ОСОБА_2 належним чином та в повному обсязі виконує рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 17 липня 2013 року у справі № 700/688/13-ц в користь ОСОБА_1 на утримання спільних дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі, визначеному судом. Дане твердження підтверджується виписками з банківських рахунків про регулярну сплату аліментів та довідкою державного виконавця про відсутність заборгованості зі сплати аліментів. Таким чином, твердження про необхідність зміни способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та задоволення позовних вимог у заявленому обсязі є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи. Також, слід врахувати, що крім уже наявних аліментних зобов`язань, набрало законної сили рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області 21 жовтня 2025 року у справі № 401/3397/25 за позовною заявою ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання спільних малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Відповідно до такого рішення відповідач зобов`язаний виплачувати на утримання малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 аліменти у розмірі 2500 грн щомісячно на кожну дитину. У зв`язку з цим на сьогодні всього на утриманні відповідача перебуває шість осіб, включаючи чотирьох малолітніх дітей, одну неповнолітню дитину та дружину, що істотно впливає на його матеріальне становище та має бути враховано судом відповідно до вимог ст. 182 Сімейного кодексу України. Враховуючи зазначене вище, просить прийняти і долучити додаткові пояснення до матеріалів справи та врахувати наведені обставини при вирішенні спору по суті.

Позивач у судовому засіданні наполягала на задоволення позову, зокрема зазначала, що є всі підстави для зміни способу стягнення аліментів, оскільки розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку синів. Проте, на даний час розмір аліментів на утримання дітей, який визначений судом, є недостатнім в умовах збільшення рівня цін та прожиткового мінімуму на дитину. Вказує, що аліменти фактично отримує у розмірі 1500 грн на дитину, завдяки індексації. Вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти в розмірі 1/3 від його доходів. Не спростовує факту допомоги батьків відповідача в утриманні одного із синів та підтверджує факт його проживання протягом 6 місяців у них в с.Орли, оскільки вона в цей час перебувала на навчанні. Пропозицію відповідача щодо визначення розміру аліментів у 2500 грн на кожну дитину відкидає.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Павленко Сергій Іванович підтримав заявлені вимоги, вказав, що зважаючи на значне покращення матеріального стану відповідача, така зміна способу стягнення аліментів буде відповідати інтересам дітей та засадам справедливості, добросовісності на розумності. Зміна способу стягнення аліментів дозволить збільшити їх розмір, оскільки 400 грн на сьогодні є явно недостатньою сумою для утримання дитини.

Представник відповідача – адвокат Савенко Руслан Васильович, у судовому засіданні просив у задоволенні даного позову вімовити, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, вивчивши позовну заяву та дослідивши представлені докази, суд доходить таких висновків.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , видане відділом реєстрації актів цивільного стану Лисянського районного управління юстиції Черкаської області 22 грудня 2007 року.

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2013 року у справі №700/1461/13-ц, суд ухвалив рішення розірвати шлюб між позивачем та відповідачем, який зареєстровано 22 грудня 2007 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Лисянського районного управління юстиції Черкаської області, актовий запис № 104.

Від спільного проживання у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 ) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 ).

На підставі Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 17 липня 2013 року у справі № 700/688/13-ц відповідач сплачує аліменти в користь ОСОБА_1 на утримання спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі по 400 грн на місяць на кожну дитину, починаючи з 12 червня 2013 року до досягнення дітьми повноліття.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду у даній справі є збільшення розміру раніше стягнутих аліментів через зміну способу їх стягнення. Підставами позову слугували обставини, які на думку позивача, тягнуть через зміну способу стягнення аліментів із відповідача (з твердої грошової суми на частку від доходу) збільшення розміру аліментів. Тобто, право стягувача аліментів на пред`явлення вимоги про зміну способу стягнення аліментів і збільшення розміру аліментів унаслідок такої зміни не заперечується, як таке.

Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 141СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження.

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, зміна способу стягнення аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ст. 192 ч. 1 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов`язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.

За обставинами даної справи з відповідача рішенням суду стягнені аліменти у розмірі 400 грн. на дитину щомісячно. Пред`явивши вимогу про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу платника аліментів та визначивши її розмір у 1/3 частину, позивачка фактично заявляє вимоги про збільшення розміру аліментів.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я, здоров`я та матеріального становища дитини.

Відповідно до положень ст. 77, 78, 81 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звернувшись з вимогою про зміну способу стягнення аліментів, позивач посилалася на те, що зріс прожитковий мінімум, витрати на утримання дітей значно зросли, а тому розмір аліментів є недостатнім для забезпечення належного їх утримання.

Заперечуючи проти доводів позову, відповідач вказує, що позивач не надала суду будь-яких доказів покращення матеріального стану відповідача з часу встановлення йому аліментних зобов`язань.

Таким чином, поставивши перед судом питання про зміну способу стягнення раніше присуджених аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу платника, позивачці належало доводити передусім наявність у платника аліментів відповідного доходу як підставу для задоволення вимоги, для визначення розміру аліментів як частки відповідного доходу. Разом з тим, зважаючи на пред`явлення позову з метою збільшення розміру стягуваних аліментів, належало доводити й інші обставини, які мають значення в такому спорі та передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 182 СК України.

Разом з цим, звертаючись до суду з даним позовом, позивачка обмежилася наданням суду доказів, що відповідач здійснює підприємницьку діяльність та має у власності земельну ділянку площею 2 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Між тим, цього не достатньо для визначення доходу платника аліментів.

Будь-яких доказів матеріального стану відповідача з часу встановлення йому аліментних зобов`язань, а також інформації про щомісячні доходи як платника аліментів, матеріальних потреб дітей, їх стану здоров`я, позивачкою надано не було, хоча це є її процесуальним обов`язком.

Обґрунтовуючи вимоги про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми, визначеної рішення суду у розмірі 400 грн на дитину, на 1/3 частку від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, позивачка зазначала, що на теперішній час діти потребують значно більшого розміру коштів на їх утримання, у зв`язку з чим збільшується потреба у їх забезпеченні і позивач вважає, що для забезпечення потреб дітей доцільним є змінити розмір аліментів шляхом зміни способу стягнення з відповідача аліментів з 400 гривень на 1/3 частку від усіх його доходів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 частину 2 статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 682/3112/18 зазначила, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, а є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі, у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості.

Слід зазначити, що Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі №632/580/17.

Верховний Суд України у своїй постанові від 06 листопада 2013 року, прийнятій у справі N 6-113цс13, висловив позицію про те, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі частини другоїстатті 184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно з пунктом 8статті 8 ЦПК Україниу порядку, передбаченомуЗаконом України "Про індексацію грошових доходів населення".

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі» від 17 травня 2016 року було внесено зміни до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.

З викладеного вбачається, що індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, повинна проводитись відповідно до вищевказаного законодавства органом виконавчої служби або підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - підприємцями, які провадять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.

Отже, тривале зростання загального рівня цін, що відображує зниження купівельної спроможності грошової одиниці ( інфляція) саме по собі не потребує звернення отримувача аліментів до суду з відповідним позовом про збільшення розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, оскільки законодавством передбачено відповідний механізм індексації ( підвищення) розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі.

Також слід зазначити, що Законом України № 2475-VIII від 03.07.2018 внесені зміни до ч. 2 ст. 184 Сімейного кодексу України, згідно яких розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Законом України «Про внесення змін до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов`язку виконавця проводити індексацію розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі» від 01 вересня 2020 року № 831-ІХ встановлено, що індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів.

У разі самостійного надіслання стягувачем виконавчого документа безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю чи фізичній особі, зазначеним у частині першій статті 7 цього Закону, індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Отже, доводи позивачки не є підставою для задоволення вимог про зміну способу стягнення аліментів у спосіб, визначений у позовній заяві, оскільки сам по собі факт наявності інфляції не може бути підставою для задоволення заявлених позовних вимог, а є підставою для проведення індексації розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Враховуючи, що належних та допустимих доказів наявності обставин зміни матеріального або сімейного стану сторін, їх стану здоров`я, інших обставин, які відповідно до ст. 192 СК України є підставою для зміни способу стягнення аліментів та їх розміру, а також доказів наявності у платника аліментів відповідного доходу для визначення розміру аліментів в частці від такого доходу позивачкою не надано, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні цих вимог.

Водночас, суд погоджується з тим, що розмір аліментів визначений рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 17.07.2013 у справі № 700/688/13-ц у сумі 400,00 грн на кожну дитину є явно недостатнім для забезпечення нормального та гармонійного розвитку дітей, а тому приходить до висновку про доцільність їх присудження у розмірі 2500,00 грн на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, з метою дотримання належного матеріального утримання спільних дітей сторін.

Зміна розміру стягнення аліментів не порушить прав платника аліментів, оскільки він висловив бажання сплачувати аліменти в такому розмірі, крім цього, такий розмір аліментів відповідатиме інтересам як стягувача, так і інтересам спільних дітей.

Таким чином, дослідивши зібрані по справі докази та надавши їм належну правову оцінку, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та змінити розмір стягуваних аліментів визначивши їх у розмірі 2500,00 грн на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття, що буде достатнім для належного фізичного, духовного та морального розвитку та сприятиме їх гармонійному розвитку.

Щодо стягнення витрат на на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 2 ст.141 ЦПКУкраїни інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, ЦПК України передбачено такі критерії для визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вище наведене, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, а також те, що суд відхилив вимогу позивача про зміну способу стягнення аліментів, але збільшив розмір аліментів поза межами позовних вимог в інтересах дітей, тому судові витрати, які понесла позивач у даній справі на правничу допомогу покладаються на неї.

Позивач від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду звільнена (п.3 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір»), відтак, відповідно до положень частини 6 статті 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 1331,20 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.7, 182, 184, 192 Сімейного кодексу України, ст.8 Закону України „Про охорону дитинства",ст.12, 13, 76, 77, 80, 89, 137, 141, 263-265, 273 ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на неповнолітніх дітей – задовольнити частково.

Збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 для утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та визначити їх у розмірі 2500,00 грн (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 03.02.2026.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Павленко Сергій Іванович, РНОКПП: НОМЕР_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Представник відповідача: адвокат Савенко Руслан Васильович, РНОКПП: НОМЕР_9 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Суддя Наталія БЕСАРАБ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua