Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №930/2628/24 — Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/2628/24

Провадження №2/930/125/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2026 року м.Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді Войницької Т.Є.

за участі секретаря судового засідання Шелест Л.І.

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Вороновицької територіальної громади про встановлення факту належності нерухомого майна на праві власності та визнання права власності спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до Вороновицької селищної ради про визнання права власності на спадкове майно, у якому просив визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку загальною площею 0,8505 га для обслуговування житлового будинку та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,9822 га, які належали ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Державного акту на праві приватної власності на землю серії ІV-ВН №062322, виданого 20.06.2000 року, та Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ВН №041477.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді ОСОБА_4 ..

Ухвалою суду від 16.10.2024 суддею Царапорою О.П. зазначена справа прийнята до свого провадження та призначено підготовче засідання. Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано з Немирівської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи до майна померлого ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 19.02.2025 суддею ОСОБА_4 у справі закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2025 року вказану вище справу розподілено судді ОСОБА_5 .. Повторний автоматизований розподіл судової справи проведено у зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_4 на підставі рішення ВРП №303/0/15-25 від 20 лютого 2025 року «Про звільнення судді ОСОБА_4 з посади судді Немирівського районного суду Вінницької області у зв`язку з поданням заяви про відставку».

Ухвалою суду від 05.03.2025 року суддею Алєксєєнком В.М. позовну заяву залишену без руху.

На виконання ухвали суду від 05.03.2025 року представником позивача направлено позовну заяву в новій редакції.

Відповідно до поданої позовної заяви, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив суд встановити факт належності на праві власності ОСОБА_3 житлового будинку АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на: житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,8505, яка належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ВН №062322, виданого 20.06.2000 року; земельну ділянку призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 0523086000:02:001:0012, загальною площею 3,9822 га, що розташована на території Вороновицької територіальної громади, Вінницької області (раніше Обідненської сільської ради Немирівського району Вінницької області), яка належить померлому на підставі державного акту на праві власності на земельну ділянку серії ВН №041477.

Позовну заяву обгрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний дядько позивачки ОСОБА_3 , який постійно проживав та був зареєстрований в с. Обідне Вінницького (раніше Немирівського) району Вінницької області.

Після його смерті залишилось спадкове майно, яке складається із:

1)земельної ділянки призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 0523086000:02:001:0012, загальною площею 3,98 га, що розташована на території Вороновицької селищної територіальної громади, Вінницької області (раніше Обідненської сільської ради Немирівського району Вінницької області), яка належить померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ВН №041477.

2)земельної ділянки для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (раніше Немирівського району Вінницької області) загальною площею 0,8505, яка належить ОСОБА_6 на підставі державного акту на право приватної власності на землю Серії ІV-ВН №062322 виданого 20.06.2000 року.

3)житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (раніше Немирівського району Вінницької області) Право власності на вищевказаний житловий будинок не було зареєстровано власником (спадкодавцем) згідно ст. 182 ЦК У країни.

Згідно Технічного паспорту, рік забудови житлового будинку АДРЕСА_2 , рік побудови погребу - 1957, рік побудови сараю - 1958, рік побудови веранди: 1968.

Відповідно до законодавства колишнього СРСР, а саме Інструкції про порядок реєстрації - будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої наказом Мінкомунгоспу УРСР від 31.01.1966 року (втратив чинність 13.12.1995 року), peєстрації підлягали лише індивідуальні будинки та домоволодіння у містах і селищах міського типу Української РСР.

У сільській місцевості, до якої відноситься с. Обідне, Вінницького району, Вінницької області, оформлення індивідуальних (приватних) будинків здійснювалося шляхом вчинення відповідного запису в господарській книзі сільської ради та відкриття особистого paхунку на ім`я забудовника.

Відповідно до ст. З Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом (до 01.07.2004 року) визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої, цим Законом, за таких умов, зокрема, якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, яке не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Право власності на збудоване до набрання чинності вказаним Законом нерухоме майно; набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку передбаченому цим Законом.

Отже, на момент будівництва (1957 - 1968 р.р.) житлового будинку АДРЕСА_1 діюче на той час законодавство УРСР такої реєстрації будинку не передбачало.

У 1957 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Отже, за вказаними Указом та Постановою підставою виникнення у громадянина права власності на житловий будинок був сам факт збудування ним цього будинку з додержанням вимог зазначених актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації».

Через незадовільний стан здоров`я, та брак часу, ОСОБА_3 , за життя не оформив та не зареєстрував в установленому порядку право власності на будинок АДРЕСА_1 .

За таких обставин, для того щоб оформити спадщину на будинок АДРЕСА_1 необхідно встановити юридичний факт належності цього житлового будинку дядькові позивачки - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як спадкоємиця п`ятої черги, у встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк, заявниця, звернулася до Немирівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її дядька ОСОБА_3 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної від 02.10.2024 року №1286//02-31 державний нотаріус Немирівської державної нотаріальної контори Кнап Л.П. відмовила ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадщину, яку вона прийняла після смерті дядька - ОСОБА_3 .

Як зазначено у Постанові про відмову, державний нотаріус Немирівської державної нотаріальної контори Кнап Л.П., вважає, що спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 , є його мати - ОСОБА_7 , яка нібито прийняла спадщину відповідно до ч. З ст. 1268 ЦК України, оскільки на протязі строку, встановленого ст. 1270 ЦК України не подала заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті сина - ОСОБА_3 .

Однак, весною 2005 року ОСОБА_7 , 1919 р.н., в силу похилого віку та поганого стану здоров`я виселилася із с. Обідне (на той час Немирівського району Вінницької області переїхала на постійне проживання в будинок своєї доньки ОСОБА_8 (матері ОСОБА_1 ) розташований за адресою: АДРЕСА_3 , в якому проживала до грудня 2011 року.

У грудні 2011 року, ОСОБА_7 , після смерті доньки ОСОБА_9 – матері ОСОБА_1 , в якої жила, про що зазначалося раніше, переселилася жити в м. Луганськ, де ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.

Беручи до уваги те, що мати померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , як спадкоємиця першої черги, фактично не прийняла спадщини після смерті сина і протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини не зверталася до органів нотаріату із заявою про прийняття спадщини, її слід вважати такою, що не прийняла спадщини.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 19.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 23.04.2025 задоволено апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гролатого О.В., ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 19.03.2025 про повернення і позовної заяви скасовано, направлено справу до суду 1-ї інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької від 06.05.2025 суддею Алєксєєнко В.М. цивільну справу прийнято до свого провадження, призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької від 09.05.2025 задоволено заяву представника позивача ОСОБА_2 про відвід судді Алєксєєнка М.В. від участі у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді Войницькій Т.Є.

Ухвалою суду від 12.05.2025 зазначену справу суддею Войницькою Т.Є. прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 06.08.2025 представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав. У судове зсідання 20.01.2026 представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з клопотанням, у якому просив розгляд справи провести у його відсутність.

Представник Вороновицької територіальної громади в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином через особистий кабінет системи «Електронний сул», відзиву на позов не подав, із заявами та клопотаннями до суду не звертався.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що проживає у м. Тетіїв Київської області. З нею по сусідству проживала ОСОБА_11 , з якою вони були близькими друзями. У 2005 році до ОСОБА_12 переїхала її мати – ОСОБА_13 . Періодично до ОСОБА_12 приїжджав її брат- ОСОБА_14 .У 2008 році він приїжджав до ОСОБА_12 у м. Тетіїв, де захворів та помер. У 2011 році померла ОСОБА_15 , після чого її мати ще певний час проживала у м. Тетіїв, а потім переїхала до іншої дочки у м.Луганськ чи Луганську область.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснила, що проживає у м. Тетіїв Київської області, добре знала ОСОБА_17 , яка проживала недалеко від неї. ОСОБА_12 працювала вчителем англійської мови у м. Тетіїв. У 2005 до ОСОБА_12 переїхала мама ОСОБА_13 , яка допомагала ОСОБА_12 по господарству. У ОСОБА_12 був брат ОСОБА_14 . Зимою 2008 року він прихав до ОСОБА_12 і захворів. ОСОБА_12 лікувала його, однак у травні того ж року ОСОБА_18 помер. Власної родини ОСОБА_18 не мав. ОСОБА_12 поховала його у м. Тетіїв.

Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні пояснила, що проживає в с. Обідне Вінницького району Вінницької області. По сусідству з нею проживала ОСОБА_13 разом із сином ОСОБА_20 . До них часто приїжджала дочка ОСОБА_21 . У 2005 році ОСОБА_7 переїхала до ОСОБА_12 у м. Тетіїв Київської області і з того часу до с. Обідне не поверталася. У будинку залишився проживати ОСОБА_14 .

Суд, заслухавши представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та надавши їм належну оцінку, встановив наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із способів захисту цивільних прав, встановлених ч.2ст. 16 ЦК України є визнання права.

Згідно ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18) вказано, що: "у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, особи вправі набути право власності на підставах, що не заборонені законом і згідно зі ст. 392 ЦК України, можуть звертатись до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що згідно з копією паспорта серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народилася в с. Очеретне Погребищенського району Вінницької області.

Згідно рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 16.04.2019, у цивільній справі №140/468/19, яке набрало законної сили 27.05.2019, встановлено факт, що ОСОБА_1 є рідною племінницею ОСОБА_3 .

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 . Його батьками записано: батько- ОСОБА_22 , мати- ОСОБА_23 .

14.02.1987 року ОСОБА_23 та ОСОБА_24 зареєстрували шлюб, внаслідок якого ОСОБА_23 змінила прізвище на « ОСОБА_25 ».

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Ковалівської сільської ради від 30.08.2018 №2-282, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 залишилось спадкове майно. Спадкоємцем на спадкове майно по закону є племінниця ОСОБА_1 . На момент відкриття спадщини у житловому будинку була зареєстрована мати - ОСОБА_7 . Заповіту немає.

Згідно Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який виготовлений на ОСОБА_1 , вказаний будинок 1957 року побудови, має загальну площу 65,8 кв.м, житлову 28,1 кв.м.

Відповідно до довідки Степанівського старостинського округу Вороновицької селищної ради від 31.05.2024 №19.02-3/27/24, житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 «дійсно ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та постійно проживав та був зареєстрований».

Згідно довідки Вороновицької селищної ради №43/02-3/27/24 від 01.10.2024, ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований до дня смерті за адресою: АДРЕСА_4 . На момент смерті разом з ним проживала та була зареєстрована мати- ОСОБА_7 .

З відповіді Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області, наданого на адвокатський запит адвоката Горлатого О.В., вбачається, що ОСОБА_26 , яка проживала в с. Обідне перебувала на обліку та отримувала пенсію за віком по 31.07.2005 року. З 01.08.2005 знята з обліку з виїздом в м. Тетіїв Київської області (атестат №74 від 26.07.2005 року) Пенсійна справа була направлена за новим місцем проживання.

Відповідно до листа заступника начальника Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації від 03.11.2021 №05.2-24-6112, наданого на запит адвоката Горлатого О.В., ОСОБА_7 , 1919 року народження, жителька с. Обідне Немирівського району, в період з 2005 по 2011 роки на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Немирівської райдержадміністрації не перебувала та ніяких видів державних допомог та житлових субсидій не отримувала.

Згідно листа Головного управління пенсійного фонду України у Київській області, наданого на запит адвоката Горлатого О.В., ОСОБА_7 перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області як отримувач пенсії в період з 01.09.2025 по 30.04.2012. Пенсі виплачувалась через поштове відділення №09802 АТ «Укрпошта». З 01.05.2012 виплату пенсії припинено у зв`язку з виїздом до Луганської області.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю ІV-ВН №062322 ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,8505 га, яка розташована в с.Обідне Обідненської сільської ради для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ВН №041477 ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 3,9822 га, яка розташована на території Обідненської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З копії спадкової справи №836/2008 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 встановлено, що 30.10.2008 ОСОБА_27 звернулася із заявою до державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті дядька ОСОБА_3

05.11.2008 року Немирівською державною нотаріальною конторою зареєстровано спадкову справу №4576678, спадкодавцем у якій є ОСОБА_3 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

Згідно заяви ОСОБА_1 від 21.08.2024, адресованій Немирівській державній нотаріальній конторі, позивач повторно звернулася до державного нотаріуса Немирівської державної нотаріальної контори Кнап Л.П., у якій просила видати свідоцтво про право на спадщину на спадкове мано належне ОСОБА_3 .

Постановою державного нотаріуса Немирівської державної нотаріальної контори Кнап Л.П. №1286/02-31 від 02.10.2024 про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно належне ОСОБА_3 . Відмова мотивована тим, що після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину прийняла його мати - ОСОБА_7 відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦІК України, оскільки на протязі строку, встановленого ст. 1270 ЦК України не подала заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Враховуючи, що ОСОБА_7 є спадкоємицею за законом 1-ї черги, підстав закликання спадкоємців наступних черг, до якої належить і ОСОБА_1 ,відсутні.

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Красне Краснодонського району Луганської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3 .

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом ст.1223ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За змістом статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1265 ЦК України, у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Рідні племінники спадкодавців належать до п`ятої черги спадкоємців за законом. П`ята черга залучається до спадкування лише за відсутності спадкоємців усіх попередніх чотирьох черг.

Статтею ст. 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.1ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Як випливає зі змісту ч. 1 ст. 1269 ЦК України одним із способів прийняття спадщини є подання спадкоємцем нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяви про її прийняття.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у 6 місяців, який починається з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Обгрунтовуючи ОСОБА_1 відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, нотаріус зазначила про те, що ОСОБА_7 була зареєстрована та проживала разом з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, а тому прийняла спадщину відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України.

Виходячи зі змісту ч. 3ст. 1268 ЦК України законодавець пов`язує прийняття спадщини з постійним проживанням спадкоємця разом із спадкодавцем на момент смерті, а не спільну реєстрацію цих осіб за однією адресою. Вказані поняття не є тотожними.

У судовому засіданні встановлено, що мати ОСОБА_3 - ОСОБА_7 у 2005 році переїхала до дочки ОСОБА_28 в м. Тетіїв Київської області, де проживала до 2012 року. Вказані обставини підтверджуються як письмовими доказами, так і показаннями свідків, у зв`язку із чим, суд критично оцінює довідку Вороновицької селищної ради №43/02-3/27/24 від 01.10.2024 щодо того, що ОСОБА_7 проживала разом із сином на момент його смерті в АДРЕСА_4

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_7 з 2005 року постійно проживала разом з дочкою, відсутні підстави вважати, що вона прийняла спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Крім того, у матеріалах спадкової справи, заведеної до майна померлого ОСОБА_3 , заява ОСОБА_7 про прийняття спадщини після смерті сина відсутня. Отже, вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_7 спадщину після смерті ОСОБА_3 не приймала.

Матеріали спадкової справи не містять заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 інших спадкоємців.

Позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті дядька ОСОБА_3 , яка в установлений законом строк звернулася із заявою про прийняття спадщини після його смерті, однак позбавлена оформити спадщину в установленому законом порядку через обставини, які не залежать від її волі.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» спадкоємець, який позбавлений умов для одержання свідоцтва про право на спадщину у нотаріуса, має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування.

Пунктом 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 16.05.2023 року №24-753/0/4-13, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним, який засвідчує його право власності. (ст. 392 ЦК України).

Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_3 за життя належали дві земельні ділянки, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю ІV-ВН №062322 та Державним актом на право приватної власності на землю серія ВН №041477, право власності на які перейшло до ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом, проте вона позбавлена можливості оформити свої права у позасудовому порядку, у зв`язку із чим позовні вимоги представника ОСОБА_1 - адвоката Горлатого О.В. в частині визнання права власності на вказані земельні ділянки слід задовольнити.

Що стосується встановлення факту належності ОСОБА_3 житлового будинку по АДРЕСА_1 , то суд вважає, що даний факт не підлягає встановленню, оскільки питання належності спадкодавцю на праві власності житлового будинку входить до предмету доказування у справі про визнання права власності в порядку спадкування.

Згідно висновку Верховного суду, викладеного у постанові від 18 березня 2019 року у справі №343/1048/17, якщо за життя спадкодавець не на був права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадини.

На підтвердження права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 позивачем надано довідку Степанівського старостинського округу №3Вороновицької селищної ради №19/02-3/27/24 від 31.05.2024 та Технічний паспорт на садибний (індивідуальний) будинок АДРЕСА_1 .

Згідно даних технічного паспорту будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , побудований в 1957 році.

Відповідно до положень ст.86 ЦК УРСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

У 1957 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків" (визнаний таким, що втратив чинність Указом Президії Верховної ради СРСР від 22 лютого 1988 року №8502-ІІ) і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року Постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків", які зокрема визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно положень ст.1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин мав право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним жилого будинку з додержанням вимог цих актів законодавства.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , тому будівництво ним будинку в 12 років та набуття на нього права власності викликає сумніви.

Доказів того, що у подальшому ОСОБА_3 набув право власності на даний будинок суду не надано.

Довідка Степанівського старостинського округу №3Вороновицької селищної ради №19/02-3/27/24 від 31.05.2024 не містить інформації щодо належності ОСОБА_3 будинку АДРЕСА_1 .

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина перша статті 77 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наведеного вище, заявлений представником позивача позов в частині встановлення факту належності на праві власності ОСОБА_3 житлового будинку АДРЕСА_1 , а також визнання за ОСОБА_1 права власності на вказаний будинок, необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 16, 328, 1216, 1217, 1218, 1223, 1258, 1265, 1268, 1269, 1270 ЦК України та ст.ст. 4, 13, 76, 77, 80, 81, 258, 259, 263, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Вороновицької територіальної громади про встановлення факту належності нерухомого майна на праві власності та визнання права власності спадкове майно - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на:

- земельну ділянку для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0, 8505 га, яка належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ВН №062322, виданого 20.06.2000 року;

- земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0523086000:02:001:0012, загальною площею 3,9822 га, що розташована на території Вороновицької територіальної громади Вінницької області (раніше Обідненської сільської ради Немирівського району Вінницької області), яка належить померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №041477.

У решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного.

Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т. Є. Войницька