Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №558/581/25 — Демидівський районний суд Рівненської області

Справа № 558/581/25

номер провадження 3/558/6/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року селище Демидівка

Суддя Демидівського районного суду Рівненської області Феха Т.С., з участю ОСОБА_1 , захисника ОСОБА_1 - адвоката Лейковського М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт № НОМЕР_1 вид. 03.10.2025 року орган, що видав 5622), уродженця с. Тур`я-Пасіка, Перечинського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 , з початковою освітою, неодруженого, на утриманні має четверо неповнолітніх дітей, відомості про притягнення до адміністративної відповідальності відсутні,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 433729 від 25 серпня 2025 року, 25 серпня 2025 року о 13 годині 34 хвилини ОСОБА_1 в с. Княгинине по вулиці 17 Березня, керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21065» номерний знак НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп`яніння (сповільненість мови, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у найближчому медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Положення ч. 2 ст. 7 КУпАП вказують на те, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що того дня 25 серпня 2025 року він попросив свого батька ОСОБА_2 поїхати зустріти з маршрутки вагітну дружину, яка їздила в селище Демидівка в лікарню. Проїхавши метрів 500 від дому, закінчилося пальне, а тому батько зупинив автомобіль на узбіччі дороги, взяв каністру та пішов додому по бензин. Він із своїми трьома дітьми залишився чекати батька біля автомобіля. У цей час до автомобіля під`їхав екіпаж патрульної поліції. Коли під`їхали поліцейські, він стояв біля автомобіля та тримав найменшу дитину на руках. Працівники поліції почали вимагали пред`явити водійське посвідчення та документи на автомобіль. Він пояснював, що автомобілем не керував, посвідчення водія він не має, він є взагалі неграмотним. Про те, що батько керував автомобілем він поліцейським боявся сказати, оскільки батько на той час перебував у розшуку, боявся працівників ТЦК та поліції. Оскільки дитина плакала, працівники поліції сказали йому, що він може сісти з дитиною в автомобіль, тому він сів зі сторони водія, проте на відео чомусь не відображено, як він сідав у автомобіль. Поліцейські винесли відносно нього постанову про адміністративне правопорушення за відсутність документів на автомобіль та за відсутність в нього посвідчення водія, а потім запропонували поїхати в м. Рівне пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння. Його пояснення, що він не керував автомобілем, поліцейські до уваги не брали. Наркотиків він не вживав ніколи, проте їхати в м. Рівне, щоб пройти огляд на стан сп`яніння, відмовився, бо не мав з ким залишити малолітніх дітей, які вбули в автомобілі.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Лейковський М.П. в судовому засіданні висловив думку про те, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відсутні належні та допустимі докази вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Адвокат Лейковський М.П. в судовому засіданні пояснив, що поліцейськими було порушено встановлений законом порядок складання адміністративних матеріалів, оскільки транспортним засобом ОСОБА_1 не керував. Поліцейські не зупиняли автомобіль у якому ОСОБА_1 знаходився в якості пасажира, а під`їхали до припаркованого автомобіля, який не рухався, в автомобілі було тільки двоє малолітніх дітей. ОСОБА_1 в той час стояв позаду автомобіля з маленькою донькою на руках, а ще двоє малолітніх дітей знаходилося в салоні автомобіля. ОСОБА_1 пояснював, що не керував автомобілем, проте його пояснень ніхто не слухав. В подальшому взагалі пред`явили претензію, що він перебуває з ознаками наркотичного сп`яніння, запропонували проїхати в м. Рівне для огляду. Оскільки в нього не було на кого залишити малолітніх дітей, то він відмовився від такого огляду, за що було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Захисник – адвокат Лейковський М.П. пояснив, що на відеозаписі, наданому поліцейськими, жодного руху вказаного автомобіля не зафіксовано, не зафіксовано також керування транспортним засобом ОСОБА_1 . Крім цього, постанову серії ЕНА № 556815 від 25 серпня 2025 року згідно якої ОСОБА_1 того дня було притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 та ч. 2 ст. 126 КУпАП він оскаржував. Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2025 року вказану постанову визнано протиправною та скасовано, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, не був водієм, що в свою чергу свідчить і про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З вказаних підстав, захисник подав клопотання про закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Адвокат Лейковський М.П. заявив також клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2025 року у справі №558/581/25, а також фото з наданого поліцейськими відеофайлу.

Таке клопотання було задоволено судом.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що він є батьком ОСОБА_1 25 серпня 2025 року, приблизно в обідню пору, він виїхав з дому своїм автомобілем марки «ВАЗ 21065» разом зі своїм сином та трьома малолітніми внуками, щоб зустріти вагітну невістку, яка їздила в лікарню і просила виїхати за нею. Від`їхавши метрів 200 від житлового будинку побачив, що закінчилось пальне. Тому зупинив автомобіль на узбіччі дороги, залишивши сина з дітьми в автомобілі, а сам пішов по бензин, щоб дозаправити автомобіль. Ключі від автомобіля забрав з собою, бо ніколи не залишає їх в автомобілі. Документи на автомобіль були в автомобілі.

ОСОБА_2 пояснив, що його син ОСОБА_1 є неграмотним, в школу не ходив через свій стан здоров`я, взагалі не вміє їздити автомобілем, водійське посвідчення син не отримував.

ОСОБА_2 повідомив, що він бачив, як до сина підійшли поліцейські. Проте, не підійшов до автомобіля, коли були поліцейські, щоб все пояснити, оскільки перебував на той час в розшуку та боявся поліції і працівників ТЦК. Коли поліцейські поїхали, він підійшов, дозаправив автомобіль та вони поїхали додому.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , думку захисника, пояснення свідка, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Згідно з вимогами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції

Як встановлено із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 433729, 25 серпня 2025 року о 13 годині 34 хвилин ОСОБА_1 в с. Княгинине по вулиці 17 Березня, керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21065» номерний знак НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп`яніння (сповільненість мови, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у найближчому медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В постанові від 20 лютого 2019 року (справа №404/4467/16-а) Верховний Суд зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснював, що він автомобілем не керував, за кермом автомобіля був його батько ОСОБА_2 . В той час, коли до автомобіля підійшли поліцейські, автомобіль стояв на узбіччі. Коли під`їхали поліцейські, він стояв біля автомобіля та тримав на руках дитину. Працівники поліції почали вимагати у нього пред`явити водійське посвідчення та документи на автомобіль. Він пояснював, що автомобілем не керував, посвідчення водія він немає. Його пояснення, поліцейські до уваги не брали. Оскільки дитина плакала, працівники поліції сказали йому, що він може сісти з дитиною в автомобіль, тому він сів зі сторони водія, проте на відео чомусь не відображено того, коли та як він сідав у автомобіль. Поліцейські винесли відносно нього постанову про адміністративне правопорушення за відсутність документів на автомобіль та за відсутність у нього посвідчення водія, а потім запропонували поїхати в м. Рівне пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння. Наркотиків він не вживає, проте їхати в м. Рівне, щоб пройти огляд на стан сп`яніння, відмовився, бо не мав з ким залишити дітей.

Такі пояснення ОСОБА_1 щодо обставин, часу та місця складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, узгоджуються з поясненнями свідка ОСОБА_2 , наданими в судовому засіданні, відеозаписом із службового автомобіля поліцейських та вказують на те, що працівники поліції ОСОБА_1 не зупиняли та на час приїзду поліцейських автомобіль стояв на узбіччі, а в автомобілі перебувало двоє малолітніх дітей.

Відповідно до п. 5 розділу 2 «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої Наказом МВС України 18 грудня 2018 року № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Проте, наданий до суду відеозапис не містить відомостей про керування автомобілем ОСОБА_1 , про зупинку автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , а також про повідомлення поліцейськими причин зупинки.

Поліцейськими на відеозаписі з реєстратора службового автомобіля зафіксовано лише те, що ОСОБА_1 стоїть позаду автомобіля з дитиною на руках. А з відеозаписів з боді-камер поліцейських уже вбачається, що ОСОБА_1 з дитиною на руках ситить у автомобілі на місці водія, дверцята автомобіля відчинені, автомобіль стоїть.

У відповідності до пункту 27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" судам слід ураховувати, що відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Стан сп’яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Згідно п. 1 розділу 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. Наказом МВС України № 1395 від 7 листопада 2015 року, особи, які керують транспортними засобами, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Пояснення ОСОБА_1 та пояснення допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_2 , а також відеозапис із службового автомобіля поліцейських, вказують на те, що працівники поліції ОСОБА_1 не зупиняли та на час приїзду поліцейських автомобіль стояв, ОСОБА_1 з дитиною на руках стояв біля автомобіля.

Працівниками поліції не надано до суду доказів, що спростовували б пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 , а також беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підтвердження вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення обставин працівниками поліції до матеріалів справи долучено постанову серії ЕНА №556815 від 25 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, згідно якої ОСОБА_1 25 серпня 2025 року о 13:34 годині в с. Княгинине, вул. 17 Березня, 15, керуючи транспортним засобом, не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, тобто не отримував посвідчення водія відповідної категорії та керував транспортним засобом без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового полісу.

Проте, рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2025 року справа № 558/577/25 постанову серії ЕНА № 556815 від 25 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 та ч. 2 ст. 126 КУпАП визнано протиправною та скасовано.

Із змісту вказаного рішення встановлено, що відсутні докази того, що ОСОБА_1 мав статус водія, а також жодними доказами не підтверджено об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, а саме керування транспортним засобом.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння та зупинки автомобіля працівниками поліції.

Ч. 2 ст. 251 КУпАП визначає, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Ст. 252 КУпАП визначає, що суд зобов`язаний оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України», суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані до суду поліцейськими матеріали не спростовують пояснень ОСОБА_1 .

В ході розгляду справи беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлено не було.

За таких обставин, наданими до суду та дослідженими в судовому засіданні доказами не доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакці).

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 130, 247, 283-285 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Закрити провадження у справі №558/581/25 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена особою, яка притягнута до адміністративної відповідальності, її захисником, законним представником через Демидівський районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Суддя Т.С. Феха.