Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №547/1188/25 — Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua

ідентифікаційний код 02886143

Справа №547/1188/25

Провадження №2/547/114/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року с-ще Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області, головуючий суддя В.Ф.Харченко, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

01.12.2025 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" (далі – ТОВ "Фінпром Маркет") звернулося до Семенівського районного суду Полтавської області із позовом в електронній формі до відповідача ОСОБА_2 (Стадник), обґрунтовуючи позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення коштів за договором позики № 75468394 від 08.06.2021, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (далі – ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів") та ОСОБА_2 (Стадник), внаслідок чого утворилася загальна заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 12676,40 грн з яких: 4000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 8676,40 грн сума заборгованості за відсотками. Вказано, що первинно договір укладено на 22 дні, але через прострочення повернення позики договір автоматично пролонгований ще на 90 днів. Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору 2422,40 грн і витрат на правничу допомогу 4500,00 грн.

Позивач вказує, що набув право грошової вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023, укладеного між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", ТОВ "Фінансова компанія управління активами" та ТОВ "Фінпром Маркет".

Ухвалою від 16.12.2025 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін; запропоновано відповідачеві, зокрема, в 15-денний строк подати відзив на позов; повідомлено відповідачеві, що 25.11.2025 позивач надіслав йому засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" цінним листом з описом вкладення № 0503785049839 копію позовної заяви з додатками, які й розглядаються судом у цій справі.

Позивач у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за відсутності свого представника, не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с. 4).

Відповідач копію ухвали суду та судове повідомлення отримала 22.12.2025 за своїм зареєстрованим місцем проживання, що є належним врученням відповідачеві судового повідомлення про судове засідання (а.с. 66, 72, 74).

Станом на дату ухвалення рішення суд не отримував від відповідача відзив на позов або будь-яких інших документів у справі.

Вивчивши письмову заяву позивача по суті справи, надані судові дані і докази, суд встановив таке.

08.06.2021 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_2 (Стадник) укладено договір позики № 75468394 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) про надання грошових коштів (позики) у сумі 2000,00 грн строком на 22 дні з 08.06.2021. Дата повернення позики 30.06.2021. Процентна ставка фіксована 1,99 %. У разі неповернення позики протягом 22 днів строку дії позики продовжується на 90 днів із нарахуванням таких самих щоденних відсотків. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день 2,70 % (не застосовується в період карантину). Орієнтовна реальна річна процентна ставка 41239,11 %. Орієнтовна загальна вартість позики 2875,60 грн. Умови повернення позики визначені у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до вказаного договору.

Договір та додаток до нього підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А.В.Лісова (Стадник) з одноразовим ідентифікатором WI1aRjSb3j (а.с. 14, 15, 16).

Також, 14.06.2021 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_2 (Стадник) укладено Додаткову угоду № 75468394 до договір позики № 75468394 від 08.06.2021 відповідно до умов якої, збільшено суму позики 2000,00 грн на 2000,00 грн, таким чином загальний розмір позики становить 4000,00 грн. Змінено орієнтовну загальну вартість позики 5472,60 грн (а.с. 15 зворот).

Додаткова угода підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором А.В. Лісова (Стадник) з одноразовим ідентифікатором wvff44yQ0C (а.с. 15 зворот, 16).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК).

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК).

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію,і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично – у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказаний висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відтак суд робить висновок про належне укладення договору позики № 75468394 від 08.06.2021 та Додаткової угоди № 75468394 від 14.06.2021 про отримання відповідачкою ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) кредиту у ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" у сумі первинно 2000,00 грн і додатково 2000,00 грн.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК).

Відповідно до ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

ТОВ ФК "Фінекспрес", яке є небанківським надавачем платіжних послуг, листом від 27.10.2025 підтвердило виконання платіжної інструкції ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" від 08.06.2021 на суму 2000,00 грн, отримувач ОСОБА_4 – ЕПЗ номер НОМЕР_1 , номер платежу 78386f64-fe67-4347-b672-c4f9a5873540 та від 14.06.2021 на суму 2000,00 грн, отримувач ОСОБА_4 – ЕПЗ номер НОМЕР_1 , номер платежу as62366c-3479-4a44-a700-976b033900f5 (а.с. 17-19).

Отже відповідачка отримала передбачені договором позики 2000,00 грн і надалі ще 2000,00 грн.

Заборгованість ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) за договором позики № 75468394 від 08.06.2021 та Додаткової угоди № 75468394 від 14.06.2021 не погашена і складається із заборгованості за основною сумою боргу 4000,00 грн, заборгованість за відсотками 8676,40 грн за період 22 дні + 90 днів, сума заборгованості всього 12676,40 грн (а.с. 5-7). На це вказує складений позивачем розрахунок.

19.11.2021 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінансова компанія управління активами" було укладено Договір факторингу № 1911, відповідно до якого ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відступило ТОВ "Фінансова компанія управління активами" право вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики № 75468394 від 08.06.2021, що укладений між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_2 (Стадник) (а.с. 31-35, 36, 37-38).

03.04.2023 між ТОВ "Фінансова компанія управління активами" та ТОВ "Фінпром Маркет" було укладено Договір факторингу № 030423-ФК, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія управління активами" відступило ТОВ "Фінпром Маркет" право вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики № 75468394 від 08.06.2021, що укладений між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_2 (Стадник) (а.с. 39-43, 44, 45-46).

Згідно п. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК).

Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги (ст. 1080 ЦК).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК).

Отже позивач правомірно набув право грошової вимоги ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" до відповідача та ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) за договором позики № 75468394 від 08.06.2021 та Додаткової угоди № 75468394 від 14.06.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові не надано доказів щодо неправильності або необґрунтованості складеного позивачем розрахунку.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за основною сумою боргу 4000,00 грн та 8676,40 грн сума заборгованості за відсотками, а всього 12676,40 грн (а.с. 5-6).

При цьому він посилається на пункт 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" (а.с. 20, 24).

Суд нагадує, що договір позики вказує на отримання 2000,00 грн позики 08.06.2021 з денною ставкою 1,99 % на 22 дні. 14.06.2021 змінено договір і збільшено суму позики із 2000,00 грн до 4000,00 грн. Додаткова угода не змінила ні денну процентну ставку 1,99 %, ні 22-денний строк позики. Змінено лише суму позики (а.с. 14, 15).

Відтак належна заборгованість за договором позики складає 5353,20 грн ((2000,00 грн * 1,99 % * 6 днів = 238,80 грн) + (4000,00 грн * 1,99 % * 14 днів = 1114,40 грн) + 4000,00 грн)).

Суд відхиляє доводи позову про необхідність врахування Правил надання грошових коштів у позику ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" до спірних правовідносин щодо пролонгації на 90 днів строку позики і застосовує за аналогією висновки Верховного Суду щодо не обізнаності позичальника з умовами і правилами надання банківських послуг і їх мінливості, що роздруківка із сайту належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила; тощо.

Так, Правила надання грошових коштів у позику ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" не містять підпису позичальника (відповідача). Договір позики лише містить позначку про обізнаність позичальника з Правилами.

03.07.2019 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі за позовом ПАТ "КБ "Приватбанк" до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Відповідно, у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ "Приватбанк" процентів та неустойки за договором кредиту.

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, неустойки, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, а тому доводи позивача щодо актуальності вказаних редакцій Тарифів, Умов та Правил надання банківських послуг у зв`язку із затвердженням їх наказом відповідача відхиляються.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Також суд керуючись вказаною постановою Великої Плати зазначає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За наведених обставин відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ "ПриватБанк" дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Сам по собі факткористування відповідачем грошовими коштами не дає підстав вважати, що з відповідачем погоджена надана позивачем редакція Правил надання грошових коштів у позику ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" і що саме така редакція діяла і була надана для ознайомлення позичальнику до укладення договору позики і змін до нього.

Ураховуючи зазначене, оцінивши докази, суд робить висновок що відповідачем порушено права позивача у частині неналежного виконання зобов`язань за договором позики № 75468394 від 08.06.2021 та Додаткової угоди № 75468394 від 14.06.2021; відповідач має заборгованість перед позивачем за вказаним договором і позов підлягає частковому задоволенню у сумі 5353,20 грн, яка включає 4000,00 грн заборгованості по тілу позики, 238,80 грн проценти за 2000,00 грн і 1114,40 грн проценти із 4000,00 грн.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК).

Відтак суд покладає на відповідача 1022,97 грн витрат зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог (2422,40 ? 12676,40 • 5353,20) (а.с. 60, 62).

Згідно договору про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 правову допомогу позивачеві ТОВ "Фінпром Маркет" надавав адвокат Ю.О.Ткаченко. Згідно витягу з витягу з Акту приймання передачі наданої правничої допомоги та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Ю.О.Ткаченко, необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ "Фінпром Маркет" щодо стягнення кредитної заборгованості, стверджується, що адвокат Ю.О.Ткаченко надав правничу допомогу у цій справі на суму 4500,00 грн (а.с. 47-54).

Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас вказані положення ст. 137 ЦПК України не відхиляють можливість і не знімають із суду обов`язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 8, 9 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати (окрім судового збору), пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Додаткова Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020, справа № 755/9215/15-ц, зазначила, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

За змістом ст.ст. 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді випливає, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у рішенні від 23.01.2014 у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (§ 268).

Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні від 28.11.2002 ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22, провадження № 61-5826св23).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22 зазначив, що положення ст. 137 ЦПК України не відхиляють можливість і не знімають із суду обов`язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.

Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Відтак, з урахуванням складності справи, очевидною не співмірністю витрат на правничу допомогу у сумі 4500,00 грн при ціні позову 12676,40 грн, розміром позики 4000,00 грн, частковим задоволенням позову тощо суд зменшує витрати на оплату правничої допомоги, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача із 4500,00 грн до 1500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-5, 10-13, 48, 49, 76-83, 89, 174, 209, 211, 223, 258, 259, 264, 265, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" заборгованість за договором позики № 75468394 від 08.06.2021 у загальній сумі 5353,20 грн, відмовивши у стягненні більшої суми 12676,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" 1022,97 грн витрат зі сплати судового збору.

Зменшити 4500,00 грн витрат на оплату правничої допомоги позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" і стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет 1500,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" (місцезнаходження: Київська обл., Бучанський р-н, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33; ідентифікаційний код 43311346).

Відповідач – ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне рішення складене 04.02.2026.

Суддя Віктор ХАРЧЕНКО