Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №544/2772/25 — Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/2772/25

пров. № 2/544/248/2026

Номер рядка звіту 38

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 січня 2026 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої – судді Сайко О.О.,

за участі секретаря – Костенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду по вул. Соборній, 41, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

Свої позовнівимоги позивачобґрунтовує тим, що 20.10.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» (далі ТОВ «МАКС КРЕДИТ») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №00-10025699 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора. Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, шляхом введення одноразового ідентифікатора «66052», що є належним і допустимим доказом укладення правочину між сторонами. Після здійснення акцепту Позичальником, Кредитодавець наклав на Кредитний договір кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника із кваліфікованою електронною позначкою часу. Приймаючи умови Кредитного договору, Відповідач підтвердив, що йому у доступній та зрозумілій формі була надана вся передбачена ч. ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування» , а також відомості про фінансову послугу та Кредитодавця у визначеному законодавством обсязі, достатньому для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання або відмови від отримання такої послуги. Відповідач також підтвердив ознайомлення зі змістом Правил, повністю їх зрозумів, погодився з ними та зобов`язався неухильно їх дотримуватися. Таким чином, у Кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. На виконання умов договору, 20.10.2024 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «ПРОФІТГІД» на платіжну картку № НОМЕР_1 , що свідчить про те, що відповідач прийняв пропозицію Кредитодавця.

Отже, ТОВ «МАКС КРЕДИТ» свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.

14.05.2025 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВАРИСТВОМ ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») укладено Договір факторингу № 14052025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 14.05.2025 до Договору факторингу № 14052025-МК/ЮнітКапітал від 14.05.2025 та Акту приймання-передачі до договору факторингу, до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 32 698,00 грн., з яких: 12 000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 15 698, 00 грн. - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 5 000,00 грн. – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Позивач зазначає, що відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Станом на день звернення з позовом на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договором. Таким чином, заборгованість за кредитним договором №00-10025699 від 20.10.2024 не погашена. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №00-10025699 від 20.10.2024 у розмірі 27 698,00 грн., а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Клопотав слухати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій просить справу розглядати у її відсутність з врахуванням заперечень, зазначених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідачкою зазначено, що вона заперечує проти задоволення позовних вимог у частині нарахування відсотків, штрафних санкцій та пені, посилається на те, що її чоловік ОСОБА_2 є військовослужбовцем по мобілізації, а тому відповідно до п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям та їх дружинам припиняється нарахування відсотків, штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності, включаючи МФО на період проходження військової служби. Таким чином, відповідачка визнає позовні вимоги лише в частині стягнення тіла кредиту в сумі 10 000 грн., просить суд судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти на позивача (або вирішити відповідно до закону), не стягувати з неї витрати на правову допомогу.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі доказів, які додані до справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

20.10.2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії №00-10025699 у формі електронного документу за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «66052», поставивши електронний підпис, відповідач підписала Паспорт споживчого кредиту за допомогою одноразового ідентифікатора «57125», який є додатком до вищевказаного договору. За умовами п.1.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику кредит у національній валюті у вигляді Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає 10 000 грн. Тип Кредиту – кредитна лінія (безвідклична) (п.1.2 Договору). Строк дії кредитної лінії (Строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути Суму КредитуКредитодавцюв останній день Строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) «15» жовтня 2025 р. (п.1.3 Договору). Згідно п.1.4 Договору, Позичальник зобов`язаний оплатити проценти в Періодичну дату оплати процентів, а саме: на «04» листопада 2024 р., та на кожний 15 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом Строку дії кредитної лінії (Строку кредитування). Тип процентної ставки фіксована (п.1.4 Договору). Стандартна процентна ставка складає 0,94% від Суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах Строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору (за виключенням строку кредитування, коли Позичальник має право на використання Зниженої процентної ставки). У відповідності до п.1.6. Договору, Кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання Кредиту у розмірі 20,00% від Суми Кредиту, що складає: 2000,00 грн. Позичальник зобов`язаний здійснити оплату Комісії та повернути Суму кредиту в останній день строку кредитуваня, яка є датою остаточного повернення Кредиту, а саме «15» жовтня 2025 року. (п.3.5 Договору). Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні Стандартної процентної ставки з урахуванням Комісії (у разі наявності) дорівнює 1.% (п.п. 1.7.1 Договору). Орієнтовна загальна вартість Кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладання Договору становить 45840,00 грн. (матеріали справи в електронній формі).

Згідно інформаційної довідки ТОВ «ПрофітГід», 20.10.2024 було проведено транзакцію №42940-73316-09094 на суму 10 000,00 грн., Банк-емітент OSCHAD BANK, маска картки клієнта НОМЕР_2 , код авторизації 109823. Водночас, ТОВ «МАКС КРЕДИТ» до вищевказаної Інформаційної довідки надало додаткову інформацію щодо ПІБ, РНОКПП та номера договору Позичальників, яким були перераховані кошти через ТОВ «ПрофітГід», відповідно до якої, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за кредитним договором №00-10025699 від 20.10.2024 перераховано 10 000,00 грн. (№ транзакції 42940-73316-09094, Банк-емітент OSCHADBANK, маска картки клієнта НОМЕР_2 , код авторизації 109823 (матеріали справи в електронній формі.

Крім того, на виконання ухвали Пирятинського районного суду від 11.11.2025 на адресу суду від АТ «Державний ощадний банк України» надійшов інформаційний лист, в якому зазначено, що в установі АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), емітована банківська платіжна картка № НОМЕР_4 , а також надано інформацію про інші банківські платіжні картки з підтвердженням зарахування 10 000,00 грн 21.10.2024 на банківський рахунок, для обслуговування якого емітовано вказану платіжну картку (а.с. 111-118).

Статтею 11 ЦК України визначено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

За приписами частин 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» (надалі Закону) пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Як вбачається зі змісту кредитного договору, такий укладено у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», шляхом його підписання електронним підписом позичальника, з використанням позичальником одноразового ідентифікатора (одноразовим паролем).

Наведене свідчить, що при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст. 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною першою ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України), позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У частині першій ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

14.05.2025 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу №14052025-МК/ЮнітКапітал, у відповідності до умов якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «МАКС КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (матеріали справи в електронному вигляді).

Таким чином, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», набувши статусу нового кредитора, отримало право пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 щодо погашення наявної в неї заборгованості в розмірі 27698,00 грн.

Згідно Реєстру боржників до Договору факторингу №14052025-МК/ЮнітКапітал від 14.05.2025 ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №00-10025699 від 20.10.2024 в розмірі 27698,00 грн, з яких 12 000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 15 698,00 грн сума заборгованості за відсотками, 5000,00 грн. – штрафні санкції (матеріали справи в електронному вигляді).

Відповідно до ч.1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей1077,1078 ЦК Українивстановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч.1ст. 1082 ЦК Україниборжник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 свого обов`язку належним чином не виконала своєчасно, в порядку, передбаченому договором, кредитні кошти в повному обсязі не повернула.

Зокрема, ОСОБА_3 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за кредитним договором №00-10025699 від 20.10.2024 за основною сумою боргу 10 000,00 грн (матеріали справи в електронному вигляді).

За таких обставин, враховуючи, що відповідачка не виконала свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором кредиту між нею та ТОВ «МАКС КРЕДИТ», в установлені договорами строки, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» отримало право вимоги за договором факторингу, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 10 000 грн.

Відповідачка із розміром заборгованості у сумі 10 000 грн за тілом кредиту погоджується. Проте не згідна сплачувати нараховані їй проценти, штраф та комісію, вказуючи, що вона є дружиною військовослужбовця та користується пільгами, передбаченими законом.

На підтвердження своїх доводів відповідачкою до суду надано копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданим Пирятинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 27.09.2016, відповідно до якого відповідачка ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 27 вересня 2016 року та документи на підтвердження того, що її чоловік з 22 березня 2023 року по теперішній час перебуває на військовій службі по мобілізації (а.с. 106, 104). Крім того, військовослужбовець ОСОБА_2 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (а.с. 104 на звороті - 105).

Щодо стягнення відсотків, штрафу та комісії нарахованих позивачем.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей та встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту. У статті 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

18 травня 2024 року набрала чинності нова редакція п.15 ст.14 Закону, у зв`язку із набранням із цієї дати чинності Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», де пункт 15 викладено в такій редакції: «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля".

Дія цього Закону поширюється на:1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей).

У відповідності до пункту 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України. Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Таким чином, статус військовослужбовця надається громадянину, який проходить військову службу відповідно до чинного законодавства України. Такого статусу особа набуває з часу початку проходження нею військової служби, визначеного законодавством.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідно до копії військового квитка, довідки № 1594/3/1402 від 31.03.2025 року, ОСОБА_2 є військовослужбовцем, який перебуває на військовій службі по мобілізації з 22.03.2023 по теперішній час (а.с.104 ), а також особою, яка брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (а.с. 104 на звороті – 105).

Враховуючи, що пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям та членам їх сімей на певний конкретно визначений період виключається нарахування процентів за користування кредитом, цю норму можна вважати такою, що скасовує цивільну відповідальність особи на певний час.

Крім того, в прикінцевих положеннях Закону №1275-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" прописано про надання зазначеній нормі дії в часі у межах конкретно визначеного періоду, а саме: військовослужбовцям - з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Отже, відповідачка ОСОБА_1 , як дружина військовослужбовця, звільняється під час дії особливого періоду від сплати нарахованих за кредитним договором № 00-10025699 від 20.10.2024 року процентів за користування кредитом та заборгованості за штрафними санкціями.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №642/548/21 суд касаційної інстанції роз`яснив, що під поняттям «проценти за користування кредитом» у розумінні пункту 15 статті 14 Закону №2011-XII слід розуміти усі платежі, що мають компенсаційний або платний характер за користування кредитними коштами, незалежно від їх найменування у договорі (проценти, комісії, винагороди тощо).

Таким чином, будь-які комісії, що нараховуються банком у зв`язку з користуванням кредитом або його обслуговуванням, за своєю правовою природою є платою за користування грошовими коштами кредитора. Тому на період дії особливого періоду нарахування та стягнення таких комісій із військовослужбовців та членів їхніх сімей є протиправним.

З огляду на вище викладене позов підлягає частковому задоволенню.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн. відповідно до Закону України "Про судовий збір", що підтверджується копією платіжної інструкції кредитового переказу коштів №29882 від 31.10.2025 (а.с.10).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, зазначені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до заявлених позовних вимог, а саме в сумі 874,58 грн. з розрахунку: 10 000,00 грн. х 2422,40 грн. / 27 698,00 грн. = 874,58 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд встановив, що відповідно до Договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та АБ «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ» домовились, що в порядку та на умовах, визначених договором, адвокатське бюро надає ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» юридичну допомогу.

Позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн., що підтверджується Додатковою угодою №25770874948 від 11вересня 2025 року, Протоколом погодження вартості послуг, Актом прийому-передачі наданих послуг від 01жовтня 2025 року ( матеріали справи в електронному виді).

Згідно з Актом прийому-передачі наданих послуг від 01 жовтня 2025 року позивачу АБ «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ» надано такі послуги: складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, вивчення матеріалів справи, підготовка та подача адвокатського запиту, клопотання про отримання інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника (всього 6 годин) (матеріали справи в електронному виді).

Судом встановлено, що сума в розмірі 7 000 гривень за надані послуги правничої допомоги є неспіврозмірною виконаній адвокатом роботі, яка складає 6 годин. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, позовна заява є типовою для таких правовідносин, у спорах такого характеру судова практика є сталою, застосування великої кількості законодавчих актів спірні правовідносини не передбачають, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час. Участі в судових засіданнях адвокат не приймав.

З огляду на викладене, суд враховуючи принципи співрозмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Достатньою компенсацією витрат позивача на професійну правничу допомогу на переконання суду буде сума у розмірі 4000 грн.

Оскільки позов задоволено частково, зазначені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до заявлених позовних вимог, а саме в сумі 1444,15 грн з розрахунку: 10 000,00 грн. х 4000 грн. / 27 698,00 грн. = 1444,15 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за Кредитним договором №00-10025699 від 20.10.2024 в розмірі 10 000 ( десять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163),у повернення сплаченого судового збору в розмірі 874 (вісімсот сімдесят чотири) гривні 58 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163) 1444 (одну тисячу чотириста сорок чотири) грн 15 коп витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 23.01.2026.

Суддя О.О.Сайко