Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №533/699/25 — Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа № 533/699/25

Провадження № 2-о/533/1/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Заворотної К.Ю.,

заявниці - ОСОБА_1 ,

представника заявниці - адвокат Болдирєва В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу у порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Козельщинська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2025 року заявниця ОСОБА_1 звернулася до Козельщинського районного суду Полтавської області зі заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

У заяві заявниця просила суд установити факт її постійного проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу разом із ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 1990 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Процесуальні рішення/дії у справі

Ухвалою суду від 26 серпня 2025 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, призначено судовий розгляд справи на 09 жовтня 2025 року (а.с. 23-25).

Цією ж ухвалою суду витребувано від Козельщинської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

03.09.2025 від Козельщинської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи (а.с. 30-143).

09.10.2025 ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області залучено до участі у справі у якості заінтересованої особи - ОСОБА_2 . У судовому засіданні оголошено перерву до 10.12.2025 (а.с. 152).

01.12.2025 представником заявниці подано клопотання про долучення доказів про направлення доказів третім особам (а.с. 159), до якого було долучено також відповідь державного нотаріуса Козельщинської державної нотаріальної контори від 12.11.2025 (а.с.161, 168,169), копію свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.162).

Також представником заявниці було подано заяву про уточнення прохальної частини заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю, в якій представник просив суд установити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу у період часу з 1993 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 166-167).

У судовому засіданні 10.12.2025 було оголошено перерву до 29.01.2026.

У судових засіданнях заявниця ОСОБА_1 та її представник - адвокат Болдирєв В.Є. заяву підтримали та просили задовольнити.

Від заінтересованої особи - Козельщинської державної нотаріальної контори надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника заінтересованої особи (а.с. 29, 156).

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлялася судом про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 158, 179-180), будь яких заяв, клопотань, заперечень до суду не надала.

Аргументи сторін

Позиція заявника (а.с. 2-5)

Заява обґрунтована тим, що заявниця проживала разом з ОСОБА_3 з 1990 року до дня його смерті як дружина та чоловік, однак шлюб між ними не був зареєстрований. З 1990 року вони разом з ОСОБА_3 до 2007 року проживали у належній їй квартирі АДРЕСА_1 , де померлий ОСОБА_3 був зареєстрований. З ними також проживав її син від першого шлюбу ОСОБА_4 , якого вони разом з померлим виховували та забезпечували матеріально.

У 2006 році, через необхідність доглядати матір ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , вони стали проживати у її будинку по АДРЕСА_2 , де разом доглядали матір ОСОБА_3 до дня її смерті у вересні 2007 року. Після смерті матері чоловіка вони з чоловіком залишилися проживати у будинку, який він отримав у спадщину.

За час проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини заявниця та померлий вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм будинку, робили ремонт, купували предмети домашнього побуту, всі свята проводили у колі рідних та друзів. Померлий спілкувався з її батьками та родичами, а вона з його.

Коли ОСОБА_6 захворів та потрапив у Козельщинську ЦРЛ, вона доглядала за ним, купувала необхідні ліки. Нею було здійснено поховання ОСОБА_7 , встановлено пам`ятник на його могилі. До цього часу вона доглядає як його могилу, так і могили його рідних (батька, матері, бабусь).

Після смерті ОСОБА_7 вона залишилась проживати у належному йому будинку та продовжує оплачувати рахунки за комунальні послуги, утримує будинок та прилеглу територію у належному стані.

Метою звернення до суду зазначила: «у зв`язку зі прийняттям спадщини виникла необхідність встановлення факту проживання її та покійного ОСОБА_3 сім`єю без шлюбу».

При нормативно правовому обґрунтуванні заяви заявниця посилалась на статті 293, 315 Цивільного процесуального кодексу України, рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99, п. 9 листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2013 № 24-753/0/4-13, п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.08.2008 № 7, роз`яснення Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012, ст. 4 Сімейного кодексу України, практику Європейського суду.

Додатково представник заявниці - адвокат Болдирєв В.Є. у судових засіданнях пояснив, що метою встановлення факту є справедливе оформлення спадщини між заявницею та дочкою померлого - ОСОБА_2 . Оскільки заявниця має право на спадкування як за заповітом, так і за законом як спадкоємиця четвертої черги (за умови, що суд встановить факт спільного проживання однією сім`єю заявниці та померлого), рішення суду у даній справі надасть можливість спадкоємцям укласти договір про зміну черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування та розподілити між собою спадщину (об`єкти нерухомого майна), щоби права обох спадкоємців не були порушені. Також представник заявниці уважав, що Сімейний кодекс України та Цивільний кодекс України не забороняють встановлювати такого роду факти за період до їх прийняття та введення в дію.

Позиція заінтересованої особи

Заінтересована особа - Козельщинська державна нотаріальна контора пояснень та заперечень не надала.

Заінтересована особа - ОСОБА_2 пояснень та заперечень не надала.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 12.11.2019 (а.с. 8, 87). Місце смерті - смт Козельщина, Козельщинський район, Полтавська область.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Козельщинської селищної ради від 05.03.2020 № 475 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 , був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 86, 92).

Відповідно до відмітки у паспорті місце проживання ОСОБА_3 з 08.02.1996 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 ; з 09.08.2006 за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 11).

Відповідно до відмітки у паспорті заявниця ОСОБА_1 з 23.12.1997 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 7).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Козельщинської селищної ради від 12.08.2025 ОСОБА_1 проживавала без реєстрації разом з ОСОБА_3 з 2006 року за адресою: АДРЕСА_2 , та вела разом з ним спільне господарство (а.с. 9).

З цієї ж довідки вбачається, що ОСОБА_1 на дату видачі довідки проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

На підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю заявницею надано та судом досліджено: копії родинних фотознімків (а.с. 12-13), копії особистих документів ОСОБА_3 (копія паспорту (а.с. 10-11), виписку з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 (а.с. 15); копії квитанцій, чеків про витрати на придбання медикаментів (а.с.16-18).

У судовому засіданні 29.01.2026 допитано свідків.

Свідок ОСОБА_8 повідомила, що знає ОСОБА_9 (заявницю) з 1984 року. З 1991 року вона стала проживати з ОСОБА_3 , і проживали разом до його смерті. Свідок часто бувала у них вдома. Їй відомо, що заявниця і ОСОБА_10 вели спільно господарство. Свідок провідувала ОСОБА_11 у лікарні. Спочатку з ними (зі заявницею та ОСОБА_3 ) проживала мати ОСОБА_12 , а після її смерті - вони проживали удвох. До цього вони проживали у квартирі ОСОБА_13 . ОСОБА_13 працювала у райспоживспілці, ОСОБА_10 мав пенсію, бюджет у них був спільний. ОСОБА_10 постійно допомагав батькам ОСОБА_13 , ОСОБА_13 доглядала його маму. Свідок уважала їх однією повноцінною сім`єю. У них був огород біля будинку, який вони обробляли, разом виховували сина ОСОБА_13 , проводили його в армію, влаштовували весілля, у них були нормальні сімейні відносини. Після смерті ОСОБА_12 залишилася проживати у будинку померлого. Дочку померлого свідок не бачила.

Свідок ОСОБА_14 повідомив, що він та сім`я заявниці підтримували близькі сусідські відносини, раніше в гості часто приїздили. Знає цю сім`ю з 2005 року по день смерті ОСОБА_12 . Вони жили поруч у будинку по АДРЕСА_2 . ОСОБА_10 був вчителем, ОСОБА_15 у банківській установі працювала. Свідок з ними дуже часто спілкувався. Йому відомо, що вони все разом робили, садок доглядали, земельну ділянку обробляли. Між їх подвір`ями прозорий паркан - все було видно. Коли ОСОБА_10 захворів, тільки ОСОБА_13 його доглядала. Свідок весь час уважав їх подружжям, він навіть не знав, що вони були у цивільному шлюбі. ОСОБА_16 весь був на ОСОБА_13 . Свідок з дружиною також допомагали, забирали тіло з моргу. ОСОБА_17 свідок ніколи не бачив, а сина ОСОБА_13 бачив, спілкувався з ним.

Свідок ОСОБА_18 пояснила, що вона у 2005 році працювала разом зі заявницею у банківській установі, також вони сусідки. ОСОБА_10 постійно приходив на роботу до ОСОБА_19 , вони разом ходили у магазин, закуплялися. Жили вони однією родиною. ОСОБА_10 онучку ОСОБА_20 дуже любив. ОСОБА_20 - дочка ОСОБА_21 - сина заявниці. Свідок часто ходила до них у гості. Знає, що у них був спільний бюджет. Вони разом святкували весілля сина ОСОБА_19 . Коли ОСОБА_10 захворів, ОСОБА_22 - син заявниці, часто до нього приїздив, ліки привозив. ОСОБА_13 постійно була у лікарні, за ним доглядала. ОСОБА_13 займалася похованням. Свідок, навіть, не знала, що вони не перебували у зареєстрованому шлюбі, не знала, що у ОСОБА_12 є рідні діти.

Свідок ОСОБА_23 повідомила, що вона є невісткою заявниці. Зі своїм чоловіком - сином заявниці ОСОБА_24 познайомилася у березні 2007 року, у жовтні 2007 року відсвяткували весілля. У вересні 2007 року померла мати ОСОБА_12 , ховали її спільно, навіть вона (свідок) допомагала готувати їжу на похоронах. У березні 2010 року у них народилася дитина. ОСОБА_10 був для неї гарним дідусем, вона (дочка) його обожнювала, онучці, навіть не одразу повідомили про смерть дідуся. Дитина вважала ОСОБА_11 рідним дідусем завжди. Свідок стверджувала, що ОСОБА_15 та ОСОБА_10 все робили спільно, допомагали один одному. Якщо не знати, що вони не одружені, то можна було б вважати, що вони подружжя. До батьків ОСОБА_13 вони також разом їздили, батько ОСОБА_19 проживав з ними, вони за місяць до його смерті забрали його, виділили йому окрему кімнату. ОСОБА_10 завжди їздив раніше до батька ОСОБА_19 , возив йому гостинці. ОСОБА_15 та ОСОБА_10 завжди жили як чоловік з дружиною, вона доглядала його у лікарні до смерті.

Свідок ОСОБА_25 пояснив, що заявниця є хрещеною його сина, він знає її з 1987 року. ОСОБА_15 проживала по АДРЕСА_1 . Приблизно через 2-3 роки з`явився ОСОБА_10 , десь у 1990 році. Свідок, його дружина, ОСОБА_15 та ОСОБА_10 перебували у дружніх відносинах. Гостювали один в одного, залишалися ночувати. ОСОБА_15 та ОСОБА_10 разом матері ОСОБА_12 допомагали, лікували її, доглядали, потім займалися похованням. Після смерті ОСОБА_26 (матері ОСОБА_12 ) почали проживати у її будинку, приводили разом будинок до належного стану. Свідок за фахом електрик, тому їм часто допомагав з електропроводкою. Вони разом вирощували кабаки, а насіння здавали, тримали курок, качок, котів, собак, мали спільне господарство. Для свідка вони були однією сім`єю. ОСОБА_10 на весіллі сина ОСОБА_13 був за батька, наставляв його, вчив. Батьків ОСОБА_13 вони також разом доглядали та поховали.

З листа Козельщинської державної контори від 12.11.2025 вбачається, що згідно з інформацією, отриманою нотаріусом з ДРАЦС шляхом безпосереднього доступу, відомості про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні. Отримана інформація про реєстрацію шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від 05 листопада 1977 року, який значиться розірваним 20 березня 1992 року. Записи про інші шлюби ОСОБА_3 відсутні. Інформація про реєстрацію шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в реєстрі відсутня (а.с.161, 168, 169).

З копії свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 10.07.1984 серії НОМЕР_2 , вбачається, що шлюб укладений між ОСОБА_28 та ОСОБА_29 розірвано 10.01.1984 (а.с. 162).

За своє життя ОСОБА_3 було складено заповіт, що підтверджується його копією (а.с. 88).

Відповідно до копії заповіту, посвідченого 11.11.2019 заступником головного лікаря з медичної частини КНП «Козельщинська ЦРЛ» Хоменком А.В. (реєстровий номер 2), ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповів все рухоме та нерухоме майно, грошові кошти у будь-якій сумі та у будь-якій валюті, розміщені на рахунках у банках/фінансових установах, що розташовані на території України або за її межами, корпоративні права, що належать йому у статних капіталах юридичних осіб, зареєстрованих згідно зі законодавством України або іноземної держави (надалі - майно), що належить йому на дату укладення цього заповіту, або належатиме у майбутньому на праві приватної власності, - спадкоємцю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт НОМЕР_3 , виданий Козельщинським РВ УМВС України в Полтавській області 05.11.1997) (а.с.88).

22 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Козельщинської державної нотаріальної контори зі заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 (а.с. 73).

Також зі заявами про прийняття спадщини за законом звернулися дочка померлого ОСОБА_2 (а.с. 31) та ОСОБА_30 (а.с. 91).

Відповідно до довідок завідувача Козельщинської державної нотаріальної контори Курочкіна О.О. від 09.11.2021 та від 07.02.2024 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 заведено спадкову справу № 93/2020 (а.с. 98, 102). Спадкоємцями, які прийняли спадщину є: дочка померлого - ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 - за заповітом, посвідченим завідувачем хірургічного відділення Козельщинської центральної районної лікарні А.В. Хоменком 11 листопада 2019 року за реєстром № 2, на все спадкове майно; ОСОБА_30 .

З листів державного нотаріуса Козельщинської державної нотаріальної контори Курочкіна О.О. (а.с. 100, 105) вбачається, що 14 квітня 2020 року Козельщинською держконторою заведена спадкова справа № 93/2020 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_3 на підставі надісланої ОСОБА_2 заяви про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини також подана 22 квітня 2020 року ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_31 , дружиною брата ОСОБА_3 - ОСОБА_32 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . При подачі заяви ОСОБА_1 надала оригінал заповіту, яким ОСОБА_3 все своє майно заповів ОСОБА_1 .

Постановою державного нотаріуса Козельщинської державної нотаріальної контори Курочкіна О.О. від 26 квітня 2024 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину у порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у зв`язку з наявністю заповіту, посвідченого Хоменком А.В., заступником головного лікаря з медичної частини Комунального некомерційного підприємства «Козельщинська центральна лікарня» Козельщинської районної ради Полтавської області 11 листопада 2019 року за реєстром № 2, на все спадкове майно на іншу особу - ОСОБА_1 , який є чинним та позбавляє права на спадкування усіх спадкоємців за законом та за заповітом, у тому числі ОСОБА_2 (а.с. 138).

Також з постанови вбачається, що беручи до уваги наявність від імені ОСОБА_3 заповіту на все спадкове майно на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 усунена спадкодавцем ОСОБА_3 від права на успадкування спадкового майна, права на обов`язкову частку у спадщині не має.

Між спадкоємцями існували судові спори.

У справі № 533/477/24 ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 01.08.2024 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунальне некомерційне підприємство «Козельщинська центральна лікарня» Козельщинської селищної ради, ОСОБА_30 - про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом виключення зі Спадкового реєстру запису про реєстрацію нікчемного заповіту - залишено без розгляду.

Також у цивільній справі № 533/709/24 ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 01.07.2025 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним - залишено без розгляду. Цією ж ухвалою суду скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 06.08.2024 у справі № 533/709/24. Скасовано заборону державному нотаріусу Козельщинської державної нотаріальної контори Курочкіну О.О видавати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Інші неврегульовані спори між спадкоємцями відсутні. За даними вебсайту «Судова влада України» та Автоматизованої системи документообігу суду будь-які судові спори між заявницею та іншими спадкоємцями - відсутні.

Застосовані судом норми права та правові позиції Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

На підставі ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

У відповідності до ст. 6 Кодексу про шлюб та сім`ю України від 20.06.1969 (чинного станом на період спільного проживання заявниці зі спадкодавцем з 1993 року по 01.01.2004) правове регулювання шлюбних і сімейних відносин в Україні здійснюється тільки державою. Визнається тільки шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Релігійний обряд шлюбу, так само, як і інші релігійні обряди, не має правового значення і є особистою справою громадян.

З 01.01.2004 набули чинності Цивільний кодекс України та Сімейний кодекс України.

Статтею 2 Сімейного кодексу України (надалі - СК України) встановлено, що цей кодекс встановлює порядок і умови одруження, регулює особисті і майнові відносини, які виникають в сім`ї між подружжям, між батьками і дітьми, між іншими членами сім`ї, відносини, які виникають у зв`язку з усиновленням, опікою та піклуванням, прийняттям дітей на виховання, порядок і умови припинення шлюбу, порядок реєстрації актів громадянського стану.

Відповідно до частини другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст. 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

Із прийняттям Сімейного кодексу України (далі - СК) законодавець закріпив рівні права чоловіка та жінки, які проживають у незареєстрованому шлюбі, зокрема на придбане майно в період цього шлюбу, а в ЦК - право на спадщину. Слід звернути увагу, що оскільки СК набрав чинності з 1 січня 2004 року і зворотної сили не має, то положення цього Кодексу застосовуються виключно до правовідносин, які виникли після дати набрання ним законної сили.

Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцеві Положення» СК України, цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Положення Кодексу законів про шлюб та сім`ю України (надалі - КпШС України) не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі…

Тому встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 24.01.2020 у справі № 546/912/16-ц, від 06 квітня 2020 року у справі № 738/1452/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 163/754/17; від 06 квітня 2020 року у справі № 641/7033/18; від 24 січня 2020 року у справі № 546/912/16-ц; від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 17.06.2021 у справі № 489/5982/17.

Згідно зі ч. 1 -2 ст. 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Місцем відкриття спадщини відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).

Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (ст. 1259ЦК України).

У відповідності до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зі частиною 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 671/22/19 зроблено висновок, що «усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є розуміння відкриття спадщини як настання певних юридичних фактів, зумовлюють виникнення спадкових правовідносин.

При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: (1) часом відкриття; (2) місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: склад спадщини; коло спадкоємців; матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин».

ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Правила Книги Шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом (абзац 1 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Тлумачення статті 5, пункту 4 та абзацу першого пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України дає підстави для висновку, що за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до спадкових відносин, що виникають з моменту відкриття спадщини, абзацом першим пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень

ЦК України передбачається виняток і допускається застосування ЦК України до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання ним чинності. Відповідно, п`ятирічний строк, передбачений статтею 1264 ЦК України, повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, у тому числі до набрання чинності цим Кодексом.

Такий висновок відповідає й роз`ясненням, наданим судам у пунктах 1, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», згідно з якими відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

З урахуванням наведеного вище, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Щодо розмежування сфери дії статті 74 СК України і статті 1264 ЦК України ВС у цій же справі вказав:

Відповідно до пункту 1 розділу VII Прикінцеві положення СК України, цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року. Аналіз статті 74 СК України та статті 1264 СК свідчить, що: стаття 74 СК України має спрямованість на урегулювання підстав набуття право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі; на відміну від статті 74 СК України, стаття 1264 ЦК України спрямована на регулювання кола осіб, які відносяться до четвертої черги спадкоємців за законом.

Тому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду підкреслює, що слідрозмежовувати сферу дії статті 74 СК України і статті 1264 ЦК України, оскільки зазначені норми регулюють різні правовідносини, а саме сімейні та спадкові.

Якщо вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.

Хоча правовідносини у даній справі не стосуються права на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі (ст. 74 СК України), висновки Верховного Суду у даній справі є цілком застосовними й до обставин даної справи у частині визначення правила дії актів цивільного законодавства (СК України та ЦК України) в часі.

Також Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 виснував таке:

1. За загальним правилом дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до спадкових відносин, що виникають з моменту відкриття спадщини, абзацом 1 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачається виняток і допускається застосування ЦК України до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання ним чинності. Відповідно, п`ятирічний строк, передбачений статтею 1264 ЦК України, повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, у тому числі до набрання чинності цим Кодексом.

ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

2. Слід розмежовувати сферу дії статті 74 СК України і статті 1264 ЦК України, оскільки зазначені норми регулюють різні правовідносини (сімейні та спадкові). Якщо вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

Вирішуючи вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки слід врахувати, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є спадкоємицею померлого ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 помер у 2019 році, тобто спадщина відкрилася та була прийнята спадкоємцями після набрання чинності Цивільним кодексом України та Сімейним кодексом України. Відповідно до правовідносин у даній справі слід застосовувати положення СК України та ЦК України, починаючи з 01.01.2004 - дати набрання чинності цими нормативними актами.

Підстав для поширення їх дії на правовідносини, що виникли до 01.01.2004 (ретроспективно) суд не вбачає, адже норми СК та ЦК України не пом`якшують та не скасовують цивільну відповідальність, тобто не мають зворотної дії у часі.

Аргументи представника заявниці про можливість поширення ЦК та СК України на період до їх прийняття є хибними та спростовується висновками Верховного Суду, наведеними вище. Такі доводи представника заявниці ґрунтуються на неправильному тлумаченні ст. 5, п. 4 та абзацу першого п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, п. 1 розділу VII СК України.

ОСОБА_1 своєчасно у строк, встановлений ст. ч. 1 ст. 1270 ЦК України, звернулася до нотаріуса зі заявою при прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 є спадкоємицю за заповітом. Одночасно заявниця стверджувала, що вона проживала однією сім`єю зі ОСОБА_3 як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу, починаючи з 1993 року по дату його смерті. За умови встановлення такого факту у судовому порядку - вона отримає право на спадкування як спадкоємця четвертої черги за законом, що дозволить їй у нотаріальному порядку шляхом укладення відповідних договорів поділити спадкове майно разом зі спадкоємицею першої черги - ОСОБА_2 (дочка спадкоємця), яку заявниця усуває від спадкування, у разі спадкування майна померлого за заповітом.

Що стосується ОСОБА_33 , яка також подавала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , то вона не є спадкоємицею у розумінні закону ані за законом (дружина брата померлого), ані за заповітом. Матеріали спадкової справи, що досліджувалися судом, доказів на підтвердження наявності у неї права на спадкування не містять. Отже, суд, розглядаючи цю справу, не порушив жодні права такої особи. Також не може існувати спір щодо спадкового майна між заявницею та ОСОБА_34 , яка хоч і подала заяву про прийняття спадщини, але фактично такого права не має.

Аналіз статті 3 СК України та статті 1264 СК свідчить, що стаття 3 СК України має спрямованість на урегулювання правовідносин між жінкою та чоловіком, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі; стаття ж 1264 ЦК України спрямована на регулювання кола осіб, які відносяться до четвертої черги спадкоємців за законом.

Незважаючи на те, що заявниця у заяві не посилалася на ст. 1264 ЦК України суд уважає, що справжньою метою заявниці є встановлення факту її проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Так як вимога заявниці про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, то відповідні правовідносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.

Факт спільного проживання однією сім`єю заявниці та спадкодавця цілком підтверджується доказами наданими заявницею, як то: спільними родинними фотографіями; довідками про місце проживання померлого та заявниці; копіями паспортів; квитанціями про спільні витрати; показами свідків тощо. Вони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, отже були однією сім`єю у розумінні частини другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України. Ані заявниця, ані її померлий чоловік не перебували в інших зареєстрованих шлюбах.

Дослідивши письмові докази у справі, заслухавши пояснення заявниці та її представника, оцінивши покази допитаних у судовому засіданні свідків, суд уважає, що вимоги заявниці ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, адже:

- факт, про встановлення якого просить заявниця, підтвердився дослідженими у судовому засіданні доказами;

- встановлення факту, про який просить заявниця суд, має для неї юридичне значення, тобто від нього залежать виникнення, зміна її майнових прав, пов`язаних зі спадкуванням;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право, адже судом не встановлено осіб, які б оспорювали право заявниці на встановлення такого факту, а заінтересовані особи, залученні до участі у справі, своїх заперечень щодо цього не висловили;

- заявниця не має іншої можливості встановити та довести факт, що має для неї юридичне значення, адже чоловік, з яким вона проживала однією сім`єю без шлюбу, помер, а довести такий факт у позасудовому порядку неможливо;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення таких юридичних фактів.

Разом з тим, оскільки заявниця просила суд встановити факт спільного проживання разом з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1993 року до дня його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а норми Сімейного кодексу України та норми Цивільного кодексу України, які дозволяють встановлювати такі факти у судовому порядку, застосовуються лише до періоду з часу набрання чинності такими кодексами, тобто з 01.01.2004, то суд задовольняє вимоги заявниці частково та встановлює факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_3 з 01.01.2004 по 12.11.2019, тобто протягом 15 років до часу відкриття спадщини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 258, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Козельщинська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу - задовольнити частково.

Установити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; тел: НОМЕР_5 )

Заінтересована особа: Козельщинська державна нотаріальна контора (місцезнаходження: вул. Монастирська, буд. 9, селище Козельщина, Кременчуцький район, Полтавська область, 39100; ідентифікаційний код 02900015; тел.: 0534844418).

Заінтересована особа: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_9 ).

Повне рішення суду складено та підписано суддею 04.02.2026.

Суддя В.П. Козир