Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №529/813/25 — Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/813/25

Провадження № 2/529/95/26

РІШЕННЯ

іменем України

03 лютого 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді Петренко Л.Є.

з участю секретаря – Звягольської В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виділ і визнання права власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, як на окремий об`єкт нерухомості та припинення права спільної часткової власності, визнання права власності на самочинно збудоване майно,

встановив:

Представниця позивача ОСОБА_1 – адвокат Конюшенко М.А., 03.09.2025 звернулась до суду з позовною заявою в якій з врахуванням збільшених позовних вимог просить виділити позивачеві ОСОБА_1 домоволодіння в окремий об`єкт нерухомості – індивідуальний житловий будинок та належні до нього господарські будівлі, припинити право спільної часткової власності на частки за останнім у домоволодінні, а визнати право власності на самочинно збудоване майно.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 26.09.1992 позивач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу набув право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , загальною площею 98,7 кв.м., та складає ідеальну долю. Вказано, що дане нерухоме майно - житлова квартира АДРЕСА_2 .

За час володіння придбаним нерухомим майном позивач ОСОБА_1 провів реконструкцію будинку, добудував літню кухню, сарай, гараж, в результаті якої збільшилась загальна площа до 101,7 кв.м.. По закінченню реконструкції ОСОБА_1 внесено відомості до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо готовності об`єкта до експлуатації. При цьому визначено безпечну можливість експлуатації вказаного об`єкта. Сам об`єкт будівництва не суперечить умовам містобудівної документації, а саме Генеральному плану та Плану Зонування території смт. Диканька, затвердженого відповідним рішенням диканської селищної ради.

В той же час, позивач ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки, на якій знаходиться вказане вище нерухоме майно, а також об`єкти самочинного будівництва, яка має загальну площу 0,21 га з яких 0,07 га для обслуговування житлового будинку, а 0,14 га для ведення особистого господарства, кадастровий номер 5321055100:30:004:0689.

На даний час позивач ОСОБА_1 має намір виділити в окремий об`єкт з оформленням права власності на новоутворений самостійний об`єкт нерухомого майна.

Інший співвласник будинку вже виділив належну йому частку в окремий об?єкт.

Так, відповідно до висновку щодо технічної можливості виділу частки з об`єкта нерухомого майна від 24.09.25 № 10272 вбачається, що за технічними показниками 1/2 частина об`єкта нерухомого майна, а саме: 1- коридор площею кв.м., 2- кімната площею 15,1 кв.м., 3- кімната площею 9,8 кв.м., 4-кімната площею 7,3 кв.м., 5-коридор площею5, 4 кв.м, 6-ванна площею 5, 1 кв.м., 7- вбиральня площею 0, 6 кв.м., 8- кухня площею 11,5 кв.м., 9- кімната площею 19,5 кв.м., II - веранда площею 14,2 кв.м., III-тамбур площею 4, 7 кв.м., загальною площею 101,7 кв.м., житловою площею 51,7 кв.м. Господарські будівлі та споруди: літня кухня літ Б, б, погріб вхідний літ.В, сарай літ Г., сарай літ г, гараж літ Д., вбиральня літ Е., огорожа №1, ворота огорожі №2 може бути виділена в натурі, як окремий об`єкт нерухомого майна, при умові визнання права власності на самочинно збудовані: тамбур літ А, у складі приміщень ІІ-веранда площею, 14,2 кв.м., III - тамбур площею 4,7 кв.м., літню кухню літ Б, б, сарай літ Г., сарай літ.г., гараж літ Д.

З огляду на наявність реконструйованого та самочинно збудованого майна позивач ОСОБА_1 позбавлений можливості здійснити виділ в натурі та зареєструвати своє право власності на виділений об`єкт нерухомого майна в державного реєстратора, тому звернувся із вказаним позовом до суду з метою захисту свої майнових прав.

10.09.2025 ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

25.09.2025 ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області задоволено клопотання представниці позивача та продовжено строк для усунення недоліків – 10 днів з дня отримання копії даної ухвали.

06.10.2025 представником позивача – адвокатом Конюшенко М.А. недоліки позовної заяви усунуто та подано виправлену позовну заяву.

15.10.2025 представником третьої особи – Державної інспекції архітектури та містобудування України, подано до суду письмові пояснення, які сформовані в системі «Електронний суд», у яких окрім іншого зазначено, що законодавством не передбачено можливості звернення до суду з вимогою про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який не прийнято у встановленому законом порядку до експлуатації. У такому випадку об`єкт незавершеного будівництва ще не набув статусу нерухомого майна як об`єкта цивільного права. Така позиція є усталеною і в практиці Верховного Суду. Третя особа просить врахувати вказані письмові пояснення при ухваленні рішення по справі.

В ході підготовчого засідання встановлено, що відповідач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер (а.с.84).

18.12.2025 ухвалою Диканського районного суду Полтавської області задоволено клопотання представника позивача Москаленка В.Л. про залучено до участі у справі в якості відповідачів спадкоємців ОСОБА_5 – дружину ОСОБА_3 та доньку ОСОБА_4

07.01.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання представниця позивача ОСОБА_1 - адвокат Конюшенко М.А. не з`явилась, до суду подала клопотання про проведення судового розгляду у її відсутність та відсутність її довірителя, просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, до суду подали заяви про визнання позовних вимог та кожен з відповідачів, просив розгляд справи проводити у його відсутність.

Представник третьої особи ЦНАП Диканської селищної ради подав до суду заяву про проведення розгляду справи у відсутність представника центру. Заперечення відносно заявлених позовних вимог третя особа не подала. При вирішені спору покладається на розсуд суду.

Державна інспекція архітектури та містобудування України, в якості третьої особи подала письмові пояснення сформовані в системі "Електронний суд" у яких окрім іншого вказала про розгляд справи у відсутність представника ДІАМ за наявними в справі доказами, з врахуванням наданих пояснень.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.

26.09.1992 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого позивач ОСОБА_1 придбав житловий будинок з надвірними побудовами, який знаходиться по АДРЕСА_1 , який в цілому складається з: 2-І коридору, 2-2 кімнати, 2-3- кімнати, 2-4 – кімнати, 2-5 – коридору, 2-6 – ванни, 2-7 – туалету, житлова площа 31,7 кв.м., загальна площа 98,7 кв.м., що складає ідеальну долю, 2-8 кухня, 2-9 кімната, ІІІ сіни. В договорі купівлі-продажу зазначено таке нерухоме майно, як квартира АДРЕСА_2 (а.с. 17-18).

Вказаний договір купівлі-продажу у встановленому законом порядку, який діяв на момент його укладення, зареєстровано та занесено в реєстрову книгу №16 за реєстровим номером 2223.

29.04.1992 рішенням виконавчого комітету Диканської селищної Ради народних депутатів №89 про зміну назви частини АДРЕСА_3 , для впорядкування нумерації новозбудованих жилих будинків по АДРЕСА_3 між АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 таким надано назву ОСОБА_6 з встановленням відповідної нумерації жилих будинків по правій та лівій стороні вулиці, згідно додатку (а.с. 125).

Як вбачається з Архівного витягу з додатку до рішення № 89 від 29.04.1992 ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_6 (а.с.124).

23.12.1997 рішенням № 365 виконавчим комітетом Диканської селищної ради народних депутатів ОСОБА_1 передано в приватну власність безкоштовно земельну ділянку загальною площею 0,21 га, в тому числі 0,007 га, для обслуговування житлового будинку, 0.14 га для ведення особистого господарства, розташовану по АДРЕСА_6 (а.с.11).

Право власності на вказану земельну ділянку в подальшому позивачем ОСОБА_1 зареєстровано у встановлено порядку з присвоєнням кадастрового номера 5321055100:30:004:0691 (а.с.14).

27.05.2025 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок садибного типу, розташованого по АДРЕСА_7 .

Згідно вказаного технічного паспорта вбачається, що за результатами проведеного технічного обстеження об`єкта, такий складається з житлового будинку позначеного літ. А-1, літньої кухні Б, б, погріба вхідного літ. В., сараїв літ.Г, г, гаражу літ. Д, вбиральні літ. Е. огорожі №1, (воріт огорожі №2) (а.с. 20-22).

Даний технічний паспорт має відмітки про те, що на реконструкцію житлового будинку літ А-1, нове будівництво літньої кухні літ Б, б, сараю літ. Г, сараю літ г., гаражу літ. Д, не надано документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, за результатами технічного обстеження вказаних об`єктів встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації (а.с. 23-29).

Також відповідно до висновку Державної пожежно-рятувальної частини України у Полтавській області будівля житловий будинок літ. А-1, літня кухня літ. Б,б, погріб вхідний літ.В, сараї літ. Г та літ. Г, гараж літ. Д та вбиральня літ.Е відповідає діючим в Україні протипожежним нормам та правилам (а.с.55).

Як вбачається з наданої відповіді ОСОБА_1 . Відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Диканської селищної ради, останньому відмовлено у введенні об`єкта будівництва в експлуатацію житлового будинку літ. А-1, літня кухня літ. Б,б, погріб вхідний літ.В, сараї літ. Г та літ. Г, гараж літ. Д та вбиральня літ.Е, розташованого АДРЕСА_7 , оскільки вказані побудови не підпадають під перелік об`єктів, які можуть бути прийнятті за наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 03.07.2018 року № 158 ( а.с.52-54).

У вказаній відмові також значиться що згадані вище об`єкти будівництва не суперечать умовам містобудівної документації, а саме Генеральному плану та Плану Зонування території смт. Диканька, затвердженого рішенням 21 сесії 7 скликання Диканської селищної ради від 21.12.2017 року №11.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За змістом ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй введена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Частиною 5 вищевказаної статті передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

За приписами ст. 331 ЦК України визначені загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, створене з додержанням вимог закону, та не регулює правовий режим самочинного будівництва. Відповідно до положень цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду, він приймається в експлуатацію згідно з цим порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкту.

Як встановлено судом, літня кухня літ. Б, б, сарай літ.Г, сарай літ. Г, гараж літ. Д за адресою: АДРЕСА_7 щі Диканька позивачем ОСОБА_1 збудовано без одержання необхідних дозволів на здійснення будівельних робіт, тобто самовільно.

Також ОСОБА_1 проведено реконструкцію самого житлового будинку літ. А без отримання відповідних дозволів на таку.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами ст. 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» №6 від 30.03.2012 року встановлено, що власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Разом з тим, судом не приймаються до уваги твердження представника третьої особи стосовно непередбаченої законодавством можливості звернення до суду з вимогою про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який не прийнято у встановленому законом порядку до експлуатацію, оскільки, спірний гараж, сараї та погріб вхідний є об`єктами вже завершеного будівництва, що підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно – літню кухня літ. Б, б, сарай літ.Г, сарай літ. Г, гараж літ. Д, та реконструйований житловий будинок А-1 має бути визнане за позивачем ОСОБА_1 , оскільки він являється власником земельної ділянки на якій зведено дані споруди, вказані побудови збудовано з дотриманням будівельно-технічних норм і правил, без порушень нормативних документів, діючих у галузі будівництва, при цьому не порушуються права та законі інтереси інших осіб.

Що стосується позовних вимог стосовно виділення в натурі належної ОСОБА_1 1/2 частини домоволодіння в окремий об`єкт нерухомості, суд зазначає наступне.

В судовому засіданні встановлено, що власниками іншої частини житлового будинку є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується належним чином завіреною копією свідоцтва про смерть (а.с.84).

Після смерті ОСОБА_5 , спадкоємцями за законом першої черги являється дружина померлого ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 , яких ухвалою суду залучено співвідповідачами у вказаній цивільній справі, та в свою чергу позовні вимоги визнали та проти виділу в натурі ОСОБА_1 частини житлового будинку не заперечують.

Співвідповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свої спадкові права на вказане вище належне померлому ОСОБА_5 спадкове майно у встановленому законом порядку не оформили.

Згідно ч.1 статті 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Як випливає з положення ч.1 та ч.3 ст. 367 ЦК України поділ в натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, може бути здійснено за домовленістю між співвласниками, шляхом укладання договору про поділ нерухомого майна, який повинен бути вчинений у письмовій формі з обов`язковим його нотаріальним посвідченням учасниками правочину.

Проте, в тому випадку, якщо один із співвласників виявив бажання, не залежно від його мотивів, здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.

Згідно з пунктами 1.2, 2.1., 2.4. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна від 18 червня 2007 року № 55, поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюється відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання не співмірної шкоди господарському призначенню майна.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 1622/16834/12.

Разом з тим у своїй позовній заяві позивач ОСОБА_1 просить здійснити виділ своєї частки нерухомого майна в натурі.

З приводу зазначеного позивачем способу захисту суд зазначає наступне.

Поділ спільного майна (ст. 367 ЦК України) відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні (ст. 364 ЦК України) тим, що в разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.

За наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні надалі не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися в результаті його поділу й належать позивачеві та відповідачеві.

За наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. Суд, застосовуючи приписи ст. 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно позивача й залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів.

При цьому, суд застосовує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, де зазначено, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц (пункт 7.47), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Відповідно до висновку щодо технічної можливості виділу частки з об`єкта нерухомого майна від 24.09.25 № 10272 вбачається, що за ОСОБА_1 як новоутворений об`єкт нерухомого майна може бути виділено за технічними показниками 1/2 частина об`єкта нерухомого майна, а саме: 1-коридор площею 8,5 кв.м., 2-кімната площею 15,1 кв.м., 3-кімната площею 9,8 кв.м., 4-кімната площею 7,3 кв.м., 5-коридор площею5, 4 кв.м, 6-ванна площею 5, 1 кв.м., 7-вбиральня площею 0,6 кв.м., 8-кухня площею 11,5 кв.м., 9-кімната площею 19,5 кв.м., II - веранда площею 14,2 кв.м., III - тамбур площею 4, 7 кв.м., загальною площею 101,7 кв.м., житловою площею 51,7 кв.м. Господарській будівлі та споруди: літня кухня літ Б,б; погріб вхідний літ.В; сарай літ Г., сарай літ г; гараж літ.Д, вбиральня літ.Е, огорожа №1, ворота огорожі №2.

Гараж літ Д., вбиральня літ Е., огорожа №1, ворота огорожі №2 може бути виділена в натурі, як окремий об`єкт нерухомого майна, при умові визнання права власності на самочинно збудовані: тамбур літ А, у складі приміщень ІІ-веранда площею, 14,2 кв.м., III - тамбур площею 4,7 кв.м., літню кухню літ Б, б, сарай літ Г., сарай лі.г., гараж літ Д. (а.с. 49-51).

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі статтей 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виділ і визнання права власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, як на окремий об`єкт нерухомості та припинення права спільної часткової власності, визнання права власності на самочинно збудоване майно.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме літню кухню – літ. Б, б, сарай – літ. Г, сарай - літ. г, гаража – літ. Д та реконструйовану частину житлового будинку А-1, що розташовані по АДРЕСА_7 .

Здійснити поділ домоволодіння в натурі, яке знаходиться по АДРЕСА_7 , припинивши спільну часткову власність.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на домоволодіння, як окремий об`єкт нерухомого майна, з господарськими будівлями і спорудами, який складається з житлового будинку А-1 загальною площею 101,7 кв., житловою площею 51,7 кв.м.: II - веранда площею 14,2 кв.м, III - тамбур площею 4,7 кв.м., 1 коридор площею 8,5 кв.м, 2 кімната площею 15,1 кв.м., 3 кімната площею 9,8 кв.м., 4 кімната площею 7,3 кв.м., 5 коридор площею 5,4 кв.м., 6 ванна площею 5,1 кв.м., 7 вбиральня площею 0,6 кв.м., 8 кухня площею 11,5 кв.м., 9 кімната площею 19,5 кв.м. та належні до нього господарські будівлі: літня кухня літ. Б, б, погріб вхідний літ. В, сарай літ. Г, г, гараж літ. Д, вбиральня літ. Е, огорожі - № 1, 2, що знаходиться по АДРЕСА_7 .

Рішення набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Головуюча Л.Є. Петренко