Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №526/111/26 — Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/111/26

Провадження № 2-а/526/3/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 лютого 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Лопушняк Т.П., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Ніколаєва Станіслава Сергійовича, Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ім`я (найменування) сторін – позивач ОСОБА_1 , представник позивача Рой І.В., відповідачі ОСОБА_2 , представник ГУНП в Полтавській області Паламар Д.О.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів, в якому зазначив, що 09.01.2026 відносно нього було винесено постанову ЕНА № 6487994 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Зазначена постанова винесена, на думку працівника поліції, за те, що позивач керував транспортним засобом, номерний знак якого був не освітлений в темну пору доби, чим порушив п. 2.9 «в» ПДР України, тому піддано адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі 1190 грн. Вказує, що докази правопорушення відсутні, а позиція поліцейського ґрунтується на припущеннях та службовій недбалості. З урахуванням викладеного просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити та стягнути з відповідачів судові витрати.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, а також врахувати при вирішенні справи пояснення власника автомобіля.

Представником ГУНП в Полтавській області надано суду відзив, в якому вказано, що відповідно до відеозапису позивача було повідомлено, що на транспортному засобі не горить підсвітка номерного знаку та позивач не надав доказів протилежного. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Власник автомобіля (батько позивача) надав пояснення, в яких вказує, що технічними характеристика автомобіля передбачено вимкнення підсвітки номерного знаку при вимкненні габаритного освітлення, а при включенні аварійного сигналу під світка номерних знаків вимкнена.

По суті позовних вимог з оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, то суд зазначає наступне.

Так, 09.01.2026 о 19 годині 16 хвилин поліцейським відділення поліції № 2 (м. Лохвиця) Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області сержантом поліції Ніколаєвим С.С. винесено постанову ЕНА № 6487991 від 09.01.2026 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, відносно ОСОБА_1 та застосовано до останнього стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 грн. за те, що він 09.01.2026 о 19 годині 12 хвилин в м. Гадяч по вул. Драгоманова, 22, керував транспортним засобом «Субару», державний номерний знак НОМЕР_1 , номерний знак якого не був освітлений в темну пору доби, чим порушив п. 2.9 «в» ПДР України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частин першої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктів 8, 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР України).

Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством, а п. 1.3 визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 статті 121-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Згідно п. 2.9 «в» ПДР України водієві забороняється, зокрема: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

У силу п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, у справі № 357/10134/17 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Крім того, судом враховано, що відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З долученого до матеріалів справи відзиву на позовну заяву вбачається, що представник відповідача покликається на дані відеозапису з нагрудної камери поліцейського, відповідно до якого позивач у вказаний в постанові день та час не заперечував порушення ним ПДР так як із вказаними порушеннями був згідний.

Разом з тим, відеозапису, який би підтверджував, що позивач керував автомобілем та вчинив вищевказане адміністративне правопорушення відповідачем суду не було надано, як і будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин. Крім того на відео позивач зазначає, що можливо освітлення замерзло, оскільки під час початку руху воно працювало. Тобто він простежив за технічним станом авто на початок руху. Проте зазначена інформація не була перевірена. Напроти на відео молодий водій, разгублений зупинкою з незрозумілих підстав, оскільки освітлення, саме заднього знаку не працювало. Можливо порушення було помічено під час переслідування і авто поліції знаходилось позаду позивача. Якщо так, чому немає відеофіксації? Це все припущення, на яких не може бути побудовано рішення. А встановлено те, що при такому незначному порушенні, якщо воно мало місце, працівники поліції не забезпечили комфортних умов для пояснення підстав правопорушення або його відсутності водієм, можливості захисту, враховуючи його вік та стаж.

Свідків чи інших доказів вини позивача поліцейським не надано і у постанові не зазначено.

Суд звертає увагу, що не може бути підтвердженням порушення позивачем ПДР України лише сама оскаржувана постанова, оскільки лише опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Враховуючи, що в оскарженій постанові відсутні будь-які посилання на докази вчинення позивачем правопорушення, суд вважає, що подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 121-3 КУпАП та винність позивача є недоведеною.

Відсутність належних та достатніх доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, ставлять під сумнів висновок суб`єкта владних повноважень про наявність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

В силу принципу презумпції невинуватості, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція. (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98)

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За змістом ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 532,48 грн.. оскільки позовна заява подана через систему «Електронний суд» (665,60 грн. Х0,8), а тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції у Полтавській області слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у вказаному розмірі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 9, 241, 246, 250, 286 КАС України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ніколаєва Станіслава Сергійовича, Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6487991 від 09.01.2026, винесену поліцейським відділення поліції № 2 (м. Лохвиця) Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області сержантом поліції Ніколаєвим С.С., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1 190 (одна тисяча сто дев`яносто) грн.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області (код ЄДРПОУ 40108630, адреса: 36014, Полтавська область, м. Полтава, вул. Матвійчука Юліана, 83) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 04.02.2026.

Головуючий: В. Г. Черков