Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №381/116/26 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

3/381/111/26

381/116/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року місто Фастів

Суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Чернишова Є.Ю. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Фастівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 558316 від 03.01.2026, ОСОБА_1 03.01.2026 о 21 год 44 хв у Київській області Фастівському районі в с. Триліси по вул. Незалежна, 3, керував автомобілем Mazda 626 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння – запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, хитка хода, нерозбірлива мова. Від проходження огляду на визначення стану сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано технічними засобами відеозапису.

ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся за адресою вказаною в протоколі про адміністративне правопорушення.

Інформація щодо дати призначення справи до судового розгляду була розміщена на сайті https://fs.ko.court.gov.ua, однак ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився та клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.

Згідно з ч. 2 ст. 268 КУпАП участь особи у даній категорії справ є необов`язковою.

Зважаючи на положення ст. 268, 277 КУпАП, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , зважаючи на об`єктивну можливість дізнатись про необхідність прибути до суду.

Така позиція суду ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини який неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Зокрема, у Рішенні від 03.04.2008 в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Під час огляду відеозапису під назвою «Зупинка», який доданий до адміністративних матеріалів судом не можливо встановити на які саме пристрої було здійснено відео фіксування вчинення правопорушення. В матеріалах справи не міститься відомостей, на які саме пристрої було здійснено фіксацію правопорушення.

Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18 грудня 2018 року, містить чіткий перелік пристроїв, з допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію, та не надає право поліцейським здійснювати відеофіксацію власними мобільними пристроями.

Порядок використання спеціальних засобів фіксації регульовано Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджену Наказом МВС18 грудня 2018 року № 1026, пунктом 4,5 якої передбачено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відео реєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відео зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Вказана Інструкція містить також чіткий перелік пристроїв, за допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію.

Судом встановлено, що доданий відеофайл не містить всіх необхідних реквізитів, а саме номера бодікамери, дати та часу відео зйомки. Крім того, відсутність безперервного відеозапису ставить під сумнів законність проведених поліцейськими процесуальних дій та позбавляє можливості об`єктивно перевірити обставини пов`язані із виявленням та фіксацією адміністративного правопорушення у випадку їх оспорювання.

Згідно п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п. 3 розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є:

запах алкоголю з порожнини рота;

порушення координації рухів;

порушення мови;

виражене тремтіння пальців рук;

різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (п.6 розділу І Інструкції).

Згідно ч. 4, 5 ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Суд також зазначає, що вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію»:

1) в разі порушення водієм Правил дорожнього руху;

2) в разі очевидних ознак технічної несправності транспортного засобу (відсутність бокових дзеркал, бампера, бите лицеве скло тощо);

3) наявність інформації про причетність водія або пасажирів автомобіля до вчинення ДТП, злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо транспортний засіб перебуває у розшуку;

4) необхідність опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення ДТП, злочину, адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

5) залучення водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам ДТП або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів ДТП;

6) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

7) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

8) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв (автомобільна сирена тощо).

Наведений вище перелік підстав зупинки транспортного засобу є вичерпним.

Тобто, під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію»). Безпідставна зупинка автомобіля є незаконною.

Суд зазначає, що п.10 вказаного Порядку визначає підстави зупинки транспортних засобів, проте в даному випадку, згідно відеозапису, працівники поліції озвучили ОСОБА_1 причину зупинки, а саме, те що ОСОБА_1 під час повороту ліворуч не ввімкнув світловий покажчик повороту. Однак з відеозапису наданого до матеріалів справи не можливо встановити наявність включеного чи виключеного покажчика повороту.

Крім того, у долучених відеозаписах не зафіксовано роз`яснення ОСОБА_1 поліцейськими прав та обов`язків, передбачених ст. 268 КУпАП, що є порушенням п. 2 р. ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС від 07.11.2015 № 1395.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вищевказані недоліки, допущені поліцейським при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, позбавляють суд можливості неупередженого та об`єктивного розгляду справи про притягненняОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а також можливості перевірити правильність даних, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, повно та об`єктивно з`ясувати всі фактичні обставини, що мають значення для розгляду справи про адміністративне правопорушення, за наявності вищеописаних недоліків для суду не представляється можливим встановити об`єктивну істину у справі.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07. 2011 року по справі "Коробов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

З огляду на викладене, враховуючи те, що надані до протоколу докази поза розумним сумнівом не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, зазначених в протоколі, і всі сумніви повинні бути віднесені на його користь у відповідності до положень ст.7 КУпАП та ст. 62 Конституції України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події та складу правопорушення.

У зв`язку з вищевикладеними обставинами, справа підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі п.1 ч.1ст.247 КУпАП.

Керуючись ч.1 ст.130, ст.ст.247,248 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.

На постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Євгенія ЧЕРНИШОВА