Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №369/1342/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Суд: Києво-Святошинський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи про видачу і продовження обмежувального припису

Дата: 01 лютого 2026 р.

Справа: №369/1342/26

Суддя: Янченко А. В.

Справа № 369/1342/26

Провадження № 2-о/369/300/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02.02.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючого судді Янченка А.В., за участю секретаря судового засідання Лисяк К.О., заявників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника заявників ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу № 369/1342/26 за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_4 , про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

Заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у січні 2026 року звернулись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, в якій просять видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на строк шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження її прав, а саме: заборонити матері дитини — ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 — перебувати у місці спільного проживання малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком (заявником) — ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 — за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити матері дитини — ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 наближатися, спілкуватися та перебувати поруч з дитиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в будь-яких місцях; заборонити матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП контактувати з дитиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Свою заяву заявники обґрунтовували тим, що ОСОБА_1 є батьком малолітньої ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір?ю малолітньої дитини є ОСОБА_4 . Батьки дитини проживали протягом двох останніх років однією сім?єю без реєстрації шлюбу. Відповідно до витягу про місце проживання малолітньої ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , за цією ж адресою зареєстрований батько дитини ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки Форми 5 від 07.01.2026 року виданою Начальником штабу заступником командира військової частини НОМЕР_3 полковником, ОСОБА_1 є солдатом ВЧ НОМЕР_3 та проходить військову службу з 19.03.2025 року, по теперішній час. З цих підстав ОСОБА_2 , яка є бабусею малолітньої ОСОБА_7 допомагає у побуті і безпосередньо бере участь у вихованні дитини.

З червня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали разом в одному домі за адресою: АДРЕСА_2 . З моменту проживання разом ОСОБА_4 систематично поводилась агресивно та нестримно щодо ОСОБА_1 . З тих підстав, з монету народження дитини і після у батька дитини виникли обґрунтовані підозри щодо можливого вчинення матір?ю насильства стосовно малолітньої дитини. Водночас батько не мав можливості особисто підтвердити або спростувати зазначені обставини, оскільки він проходить військову службу. З метою забезпечення безпеки дитини, а також фіксації можливих фактів насильства, батьком було встановлено камери відеоспостереження. Долучені відеозаписи зроблені у квартирі, де фактично проживали мати та дитина разом із батьком, у тому числі в періоди його відсутності, коли він перебував на військовій службі.

Так, було встановлено факт жорстокого поводження, зокрема щодо малолітньої дитини ОСОБА_7 , матір ОСОБА_4 висловлювалась нецензурною лайкою та погрожувала вбивством.

За результатами перегляду відеозаписів факти насильницьких дій щодо малолітньої дитини підтвердилися, у зв`язку з чим бабуся дитини ОСОБА_2 викликала працівників поліції відділення поліції № 2 (СМТ Чабани) Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області для фіксації факту вчинення домашнього насильства матір`ю щодо дитини. За результатами виїзду працівниками поліції на місці події було вручено талон про реєстрацію заяви з №244 від 15.01.2026 року, що підтверджують факт виклику та реагування на повідомлення про домашнє насильство. Протокол про адміністративне правопорушення не був складений на місці працівниками поліції лише з підстав неможливості його оформлення без правопорушника, тобто матері дитини ОСОБА_5 .

Згодом, а саме 10.10.2025 року для перевірки умов проживання дитини були викликані органи опіки та піклування. Ними було проведено огляд житла за місцем проживання дитини та складено акт обстеження умов проживання. В акті зазначено, що дитина забезпечена всіма необхідними речами для проживання і розвитку, а також має облаштоване місце для сну, манеж і забезпечена одягом по сезону.

Батько дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 о 18:20 окремо звернувся до відділення поліції № 2 (СМТ Чабани) Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області із заявою про вчинення домашнього насильства матір`ю дитини ОСОБА_8 щодо малолітньої ОСОБА_7 , про що свідчить вручений талон про реєстрацію заяви з №513 від 25.01.2026 року. В той же час відділенням поліції № 2 (СМТ Чабани) Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області було складено протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, матір`ю дитини ОСОБА_8 щодо малолітньої ОСОБА_7 , та надане письмове пояснення у відділені поліції батьком дитини ОСОБА_1 , про що свідчать долученні до заяви відповідні матеріали.

Батько дитини ОСОБА_1 , 26.01.2026 року звернувся із заявою до служби у справах дітей та сім`ї Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області, де повідомив про факт вчинення насилля матір?ю ОСОБА_8 щодо їх спільної малолітньої дитини.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.01.2026 року відкрито провадження у справі, призначено судовий розгляд на 30.01.2026 року.

У судовому засіданні 30.01.2026 року заявники та їх представники заяви підтримали та просили її задовольнити, представник заінтересованої особи заперечив проти задоволення заяви про видачу обмежувального припису.

Заінтересована особа у судове засідання 30.01.2026 року не з`явилася, причини неявки суду не відомі, повідомлялася належним чином про судове засідання.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Судом встановлено та підтверджено заявниками, що ОСОБА_1 є батьком малолітньої ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір?ю малолітньої дитини є ОСОБА_4 . Батьки дитини проживали протягом двох останніх років однією сім?єю без реєстрації шлюбу. Відповідно до витягу про місце проживання малолітньої ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , за цією ж адресою зареєстрований батько дитини ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки Форми 5 від 07.01.2026 року виданої Начальником штабу заступником командира військової частини НОМЕР_3 полковником, ОСОБА_1 є солдатом ВЧ НОМЕР_3 та проходить військову службу з 19.03.2025 року, по теперішній час. З цих підстав ОСОБА_2 , яка є бабусею малолітньої ОСОБА_7 допомагає у побуті і безпосередньо бере участь у вихованні дитини.

З червня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали разом в одному домі за адресою: АДРЕСА_2 .

10.10.2025 року для перевірки умов проживання дитини були викликані органи опіки та піклування. Ними було проведено огляд житла за місцем проживання дитини та складено акт обстеження умов проживання. В акті зазначено, що дитина забезпечена всіма необхідними речами для проживання і розвитку, а також має облаштоване місце для сну, манеж і забезпечена одягом по сезону.

Батько дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 о 18:20 окремо звернувся до відділення поліції №2 (СМТ Чабани) Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області із заявою про вчинення домашнього насильства матір`ю дитини ОСОБА_8 щодо малолітньої ОСОБА_7 , про що свідчить вручений талон про реєстрацію заяви з №513 від 25.01.2026 року. В той же час відділенням поліції № 2 (СМТ Чабани) Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області було складено протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, матір`ю дитини ОСОБА_8 щодо малолітньої ОСОБА_7 , та надане письмове пояснення у відділені поліції батьком дитини ОСОБА_1 , про що свідчать долученні до заяви відповідні матеріали.

Батько дитини ОСОБА_1 , 26.01.2026 року звернувся із заявою до служби у справах дітей та сім`ї Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області, де повідомив про факт вчинення насилля матір?ю ОСОБА_8 щодо їх спільної малолітньої дитини.

Відповідно до ст. 350-6 Цивільного процесуального кодексу України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" або Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", на строк від одного до шести місяців. Обмежувальний припис, виданий судом стосовно особи, яка на момент винесення рішення суду не досягла вісімнадцятирічного віку, не може обмежувати право проживання (перебування) цієї особи у місці свого постійного проживання (перебування). Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Особою, яка постраждала від домашнього насильства, є особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правовідношення економічного характеру.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, принижування, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що з наданих заявником доказів, а саме відеозаписів, які досліджені у судовому засіданні, події на яких, як зазначають заявники відбувалося психологічне та фізичне насильством ОСОБА_4 над дитиною, датовані липнем та вереснем 2025 року. В той час, як до органів поліції та до суду заявники звернулися лише у січні 2026 року.

Крім того, з досліджених судом відеозаписів неможливо ідентифікувати саме ОСОБА_9 під час подій липня та вересня 2025 року.

Водночас, з наданого заявниками до суду акту обстеження умов проживання від 10.10.2025 року умови проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 визнано задовільними.

Статтями 77, 78, 79, 80 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак слід зазначити, що посилання заявника про насильство з боку ОСОБА_5 стосовно дитини ОСОБА_7 на момент звернення до суду із заявою про видачу обмежувального припису, не підтверджені належними і допустимими доказами.

Суду не було надано заявниками належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_4 наносила дитині тілесні ушкодження, як-то докази звернення до медичних установ та медичної документації.

Надані заявниками докази в обґрунтування заявлених вимог вказують на обставини, зазначені зі слів самих заявників. В матеріалах справи відсутні висновки компетентних органів, які вказували на те, що ОСОБА_4 вчинила насильство відносно дитини ОСОБА_7 .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_4 , про видачу обмежувального припису.

Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_4 , про видачу обмежувального припису - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано .

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 04.02.2026 року.

Суддя А.В. Янченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua