Рішення від 02 грудня 2025 р. у справі №361/12709/24 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/6480/24, cправа № 361/12709/24

03.12.2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

«03» грудня 2025 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань – Бас Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Орган опіки та піклування в особі Печерської районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,

в c т а н о в и в:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування вимог зазначається, що у період з 2009 по 2015 роки сторони у справі проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Від спільного проживання у них народився син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У березні 2015 року відповідач зібрав свої особисті речі та без будь-якого попередження залишив сім`ю. Після звернення позивача до суду з позовом про стягнення аліментів, що мало місце у листопаді 2018 року став періодично навідуватися до сина, однак у 2019 році остаточно зник з життя дитини та припинив всі стосунки.

Впродовж тривалого часу відповідач свідомо та умисно ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню сина, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не забезпечує повноцінним харчуванням, належним медичним обслуговуванням, не формує у дитини культурно-гігієнічних навичок, не спілкується та не навідує сина. Всі питання щодо виховання та матеріального утримання дитини вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки відповідача. З підстав позбавлення батьківських прав позивач звернулася до суду.

Ухвалою суду від 25 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 02 квітня 2025 року закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 1380/2/15-25 від 01 липня 2025 року суддю Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_5 звільнено з посади судді у відставку.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Броварського міськрайонного суду Київської області Овдієнко Л.П. № 2075 від 06 серпня 2025 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 361/12709/24 (провадження № 2/361/6480/24) з метою заміни головуючого судді Дутчака І.М.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 серпня 2025 року головуючим суддею у даній справі визначено суддю Василишина В.О.

Ухвалою суду від 22 вересня 2025 року дану справу прийнято до розгляду у загальному провадженні та призначено судове засідання.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, в якій вказала, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного судового рішення.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомлені. Будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Третя особа Орган опіки та піклування в особі Печерської районної у місті Києві державної адміністрації у судове засідання представника не направила, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Причини неявки суду не повідомлені.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням викладеного, а також за згодою позивача суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Києві народився ОСОБА_6 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 23 квітня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві. Батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_1 .

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 18 лютого

2019 року, постановленим у справі № 361/2066/18 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини від заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з

27 листопада 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

22 березня 2019 року Енергодарським міським судом Запорізької області видано виконавчий лист № 361/2066/18.

Постановою державного виконавця від 24 квітня 2019 року відкрито виконавче провадження № 58968268 з виконання вищевказаного виконавчого листа.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виконує належним чином зобов`язання, покладені на нього судовим рішенням щодо сплати аліментів на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Станом на 01 червня 2021 року його заборгованість по аліментах становила 73 140 грн. 75 коп. За невиконання рішення суду на ОСОБА_2 накладено штраф, арештовано наявні у нього кошти, встановлено тимчасові обмеження у праві керування транспортним засобом, у праві користування зброєю, у праві полюванні та виїзду за межі України. З довідки-розрахунку вбачається, що станом на 01 липня 2025 року заборгованість ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі сплати аліментів становить 12 152 грн. 00 коп., загальна заборгованість з урахуванням штрафу становить 26 780 грн. 15 коп.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від

04 жовтня 2024 року, постановленим у справі № 361/5492/24, змінено прізвище дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з прізвища « ОСОБА_7 » на прізвище « ОСОБА_8 »; зобов`язано внести зміни до актового запису № 1091 від 23 квітня

2010 року, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м.Києві про народження дитини ОСОБА_6 , а саме змінити прізвище дитини з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».

17 січня 2025 року Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , видано свідоцтво про зміну імені.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 17 лютого 2025 року, складеного головним спеціалістом юридичного відділу Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , квартира світла та простора, обладнана необхідними меблями та побутовою технікою зі всіма комунальними зручностями. Для дитини облаштована окрема кімната, де є все необхідне для проживання та виховання.

Відповідно до довідки № 264 від 12 грудня 2024 року, виданої Природничо-науковим ліцеєм № 145 Печерського району міста Києва, батько дитини ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , учня 9-Б класу - ОСОБА_2 контакту зі школою не має, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує. Мати дитини, ОСОБА_1 регулярно спілкується з педагогами, які навчають сина, цікавиться шкільним життям дитини, завжди відвідує батьківські збори.

Відповідно до письмової заяви ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 12 грудня 2024 року він не бачив батька шість років і дуже щасливий через це. На момент виповнення 14 років він категорично не хотів отримувати паспорт на прізвище « ОСОБА_7 », хотів мати спільне прізвище з матір`ю. Станом на дату написання заяви ОСОБА_4 не сприймає біологічного батька як батька, а скоріше як сторонню людину, що викликає у нього острах. Із заяви вбачається, що ОСОБА_4 бажає позбутися будь-яких юридичних зав`язків з ОСОБА_2 . Єдиний шлях це зробити, звернутися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, який він ініціює.

Відповідно до висновку від 19 березня 2025 року Печерська районна у місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такого, що ухиляється від виконання свої\х батьківських обов`язків по вихованню та догляду своєї дитини.

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Статтею 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови визначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява від

18 грудня 2008 року № 39948/06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При розгляді даної справи по суті встановлено, що відповідач свідомо та умисно впродовж тривалого часу ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом та взагалі не цікавиться та не спілкується з сином, в тому числі не приймає жодної матеріальної участі в його утриманні, має заборгованість по сплаті аліментів. Неповнолітній ОСОБА_3 ,

08 квітня 2010 року у власноручно написаній ним заяві від 12 грудня 2024 року зазначив, що відповідача не сприймає як батька, вважає його сторонньою людиною, тому прагне розірвати з ним всі юридичні відносини у спосіб позбавлення батьківських прав. Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав є достатньо обґрунтованим, а тому суд погоджується з ним.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість даного позову та його задоволення.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стягненню з відповідача по користь позивача підлягає судовий збір у розмірі – 1 211 грн. 20 коп.

Керуючись статтями 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

Позов - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Роз`яснити ОСОБА_2 положення статті 169 Сімейного кодексу України про те, що він має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав після усунення умов, які стали підставою для позбавлення його батьківських прав й за умови, що дитина за той час не буде усиновлена, а також якщо на час вирішення питання судом про поновлення батьківських прав дитина не досягне повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , судовий збір у розмірі

- 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.О.Василишин