Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №911/2931/25 — Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2026 р. м. Київ

Справа № 911/2931/25

Господарський суд Київської області у складі:

cудді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 198 911,03грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - позивач, ДПЗД «Укрінтеренерго») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) про стягнення 198 911,03грн, з яких: 96 226,45грн - основний борг; 51 473,65грн - втрати від інфляції за період з 24.02.2022 по 31.08.2025; 51 210,93грн - 15% річних за період з 24.02.2022 по 11.09.2025.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в частині оплати за електричну енергію, спожиту у січні 2022 року, у встановлений договором строк (а.с.1-5).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2025: відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено строки для подання учасниками заяв по суті (а.с.60-61).

Відповідна ухвала доставлена до електронних кабінетів сторін 17.09.2025 о 22:00, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с.62-63).

Ухвала суду, як вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), є видом судового рішення.

В силу п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Поряд з цим, абз.2 ч.6 ст.242 ГПК України установлено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, відповідна ухвала вважається врученою сторонам наступного робочого дня - 18.09.2025.

В силу ч.1 ст.251 ГПК України у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

03.10.2025 у строк, визначений ч.1 ст.251 ГПК України, відповідачем через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити (а.с.64-65).

Заперечуючи щодо задоволення заявлених вимог, ВЧ НОМЕР_1 вказує, що:

- у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, які пов`язані з проведенням бойових дій, кореспонденція, що надіслана на адресу відповідача, знищена, що унеможливило своєчасне ознайомлення та виконання зобов`язань;

- позивач не надає доказів вручення відповідачу рахунку та акта приймання-передачі, а електронна пошта, на яку позивачем направлені відповідні документи, не є офіційною електронною адресою відповідача;

- обсяг спожитої електричної енергії має підтверджуватися оператором системи розподілу, а підписаний в односторонньому порядку акт не може підтверджувати такі обставини.

Також, до змісту поданого відзиву відповідачем включено клопотання про застосування позовної давності щодо суми основного боргу, а також спеціальної позовної давності до вимог позивача про стягнення 15% річних та втрат від інфляції.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду через систему «Електронний суд» з порушенням встановленого судом строку - 13.10.2025, позивач підтримує заявлені вимоги та вказує (а.с.74-78), що:

- за домовленістю сторін у договорі його сторонами збільшено позовну давність, а 15% річних та втрати від інфляції не є штрафними санкціями;

- відповідач, в порушення умов договору, не повідомив у встановлений строк та не надавав сертифікат про форс-мажорні обставини, отриманий у встановленому законодавством України порядку, який би засвідчив наявність форс-мажорних обставин;

- факт споживання позивачем заявленого обсягу електричної енергії підтверджений звітом оператора комерційного обліку - АТ «Львівобленерго»;

- неповернення споживачем акту купівлі-продажу у встановлений договором строк свідчить про його узгодження та підтвердження обсягу спожитої електричної енергії та її вартості; факт не отримання споживачем рахунку не звільняє його від здійснення 100% оплати у строк не пізніше ніж за 1 банківський день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання.

Оскільки строк для подання відповідної заяви по суті справи - відповіді на відзив, закінчився, а поважних причин неподання такої заяви у встановлений судом строк позивач не навів, відповідь на відзив підлягає залишенню без розгляду з урахуванням наступного.

Позивач стверджує, що отримав відзив 06.10.2025, що не відповідає встановленим судом обставинам.

Так, відповідно до ч.5 ст.42 ГПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІТС), за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Частиною 6 цієї статті визначено, що процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІТС в порядку, визначеному Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем ЄСІТС (далі - Положення).

Згідно п.16 Положення процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом, цим положенням, а також випадків, коли суд до якого подаються документи та докази не інтегровано до ЄСІТС.

Пунктом 28 Положення визначено, що дата та час підписання документа в Електронному суді, а також дата та час його надсилання автоматично зберігаються і не підлягають корегуванню.

В силу п.29 Положення: у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів; у випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів; в іншому випадку засобами Електронного суду користувача інформують про відсутність в іншого учасника справи зареєстрованого Електронного кабінету.

Отже, квитанція про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС є допустимим доказом направлення копій відзиву та доданих до нього документів позивачу.

Як вбачається із матеріалів справи, до відзиву відповідачем долучено квитанцію №4662809 про доставку до зареєстрованого електронного кабінету позивача відзиву з додатками 03.10.2025 об 11:12 (а.с.72).

Таким чином, датою отримання позивачем відзиву на позов з додатками є саме 03.10.2025, а не 06.10.2025, як повідомив позивач. При цьому доказів отримання такого процесуального документу позивачем саме 06.10.2025 ДПЗД «Укрінтеренерго» не надає.

Згідно ст.113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Як визначено п.10 ч.2 ст.176 ГПК України, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суд постановляє ухвалу, в якій зазначає строки для подання відповіді на відзив та заперечень.

Враховуючи, що відзив позивачу доставлений 03.10.2025, останнім днем строку, встановленого судом ухвалою від 17.09.2025 для подання відповіді на відзив, є 10.10.2025. Таким чином, позивачем допущено порушення встановленого судом строку для подання відповіді на відзив.

Згідно ч.2 ст.119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строк.

До закінчення відповідного строку - до 10.10.2025 позивач із заявою про продовження встановленого строку до суду не звертався.

Частина 2 ст.119 ГПК України визначає, що відповідний строк може бути продовжено за ініціативи суду і не вказує, на те, відповідна дія можлива лише до закінчення відповідного строку.

Разом з тим, у даному випадку суд не вбачає підстав для продовження відповідного строку з наступних причин.

Так, причини пропуску строку можуть вважатися поважними, якщо вони відповідають одночасно усім таким умовам: обставина або кілька обставин безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у встановлений строк; відповідні обставини не залежали від волі особи, яка пропустила строк; ці обставини виникли протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними засобами доказування.

Водночас, позивач не наводить жодних обставин, які могли йому перешкоджати поьаиипричин щодо подання відповіді на відзив з порушенням встановленого судом строку.

В силу ст.118 ГПК України: право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи, що строк для подання відповідної заяви по суті справи - відповіді на відзив, закінчився, а поважних причин неподання такої заяви у встановлений судом строк позивач не навів, суд залишає без розгляду відповідь на відзив ДПЗД «Укрінтеренерго».

Граничний строк розгляду відповідної справи, визначений ч.1 ст.248 ГПК України, сплив.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон №2019-VIII).

Пунктом 66 ч.1 ст.1, ч.2 ст.64 Закону №2019-VIII установлено, що постачальник «останньої надії» - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу; визначення постачальника «останньої надії» здійснюється рішенням Кабінету Міністрів України за результатами конкурсу, проведеного у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

За змістом ч.1 ст.4 Закону №2019-VIII: учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах; для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, у т.ч., договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (п.16).

В силу ч.1 ст.56 Закону №2019-VIII постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Відповідно до ч.ч.2,3 вказаної статті: договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником; постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами; у разі покладення на електропостачальника зобов`язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника «останньої надії» ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника «останньої надії» визначаються відповідно до цього Закону.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 06.11.2018 №1344 ДПЗД «Укрінтеренерго» здійснює постачання електричної енергії споживачу та виконує функції постачальника «останньої надії» у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 на період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2025 року.

Згідно ч.1 ст.64 Закону №2019-VIII постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку. Постачальник «останньої надії», що визначено ч.8 такої статті, здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником; договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії визначені Правилами роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі - Правила №312, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.1.1.2 гл.1.1 розд.І Правил №312 договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» - домовленість між постачальником «останньої надії» та споживачем, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу на термін до 90 днів постачальником «останньої надії» за цінами постачальника «останньої надії».

Згідно з п.1.2.9. гл.1.2 розд.І Правил №312 постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», зміст якого визначається постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

У відповідності до п.3.1.1 гл.3.1 розд.ІІІ Правил №312: постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії»; ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника «останньої надії» визначаються у встановленому законодавством порядку.

Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником; у разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції; на вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку (п.3.1.7 гл.3.1 розд.ІІІ Правил №312).

Положеннями п.3.4.4 гл.3.4 розд.ІІІ Правил №312 установлено, що: постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником; договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Як вбачається з п.6.2.6 гл.6.2 розд.VI Правил №312, якщо споживач до моменту його переведення на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» не обрав електропостачальника або не забезпечив власного споживання шляхом купівлі електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на організованих сегментах ринку, адміністратор комерційного обліку в одноденний термін переводить такого споживача на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» шляхом внесення змін в одноденний строк до реєстрів точок комерційного обліку електропостачальника щодо постачальника «останньої надії» у порядку, визначеному Кодексом комерційного обліку, з одночасним повідомленням операторів системи, споживача та постачальника «останньої надії».

Так, одним із операторів системи розподілу на території Львівської області визначено ПрАТ «Львівобленерго», який здійснює свою діяльність на підставі ліцензії з розподілу електричної енергії, що видана згідно постанови НКРЕКП від 23.11.2018 №1479.

З матеріалів справи вбачається, що згідно повідомлення оператора системи розподілу від 04.01.2022 №145-07-16 відповідач - ВЧ НОМЕР_1 з 01.01.2022 переведено до споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» (а.с.28-33).

Відповідно до ч.6 ст.64 Закону №2019-VIII постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання; постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Пунктом 3.2.1 гл.3.2 розд.ІІІ Правил №312 визначено, що постачальники універсальних послуг та постачальники «останньої надії» повинні оприлюднити на своїх вебсайтах типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» відповідно. розроблені на основі типових договорів

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що позивачем розміщено на своєму офіційному вебсайті договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі - договір; а.с.11-18) та комерційну пропозицію від 08.10.2021 №5 (далі - комерційна пропозиція; а.с.19-27).

Як визначено п.1.1 договору, він є публічним договором приєднання споживача (далі - споживач) до цього договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» - ДПЗД «Укрінтеренерго» (далі - постачальник) споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим договором випадках; цей договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору на умовах, визначених Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії та комерційної пропозиції, що є додатком 1 до договору.

Відповідно до п.2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Як визначено п.3.1 договору, постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.

Згідно з п.3.4 договору: електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів; якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об`єкт призупиняється.

Пунктами 5.1-5.3, 5.5, 5.7, 5.8, 5.10 договору передбачено, що: споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком до договору; спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника; для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію; ціна (тариф) на електричну енергію визначається постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором; ціна (тариф) на електричну енергію визначається за результатами конкурсу; ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни; розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць; оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Відповідно до пп.1 п.7.2 договору на постачальника покладений обов`язок забезпечувати постачання електричної енергії в порядку та на умовах, визначених договором; споживач, як визначено пп.2 п.6.2 договору, зобов`язаний забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.

Договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб (п.13.1 договору).

Відповідно до комерційної пропозиції визначені наступні умови:

споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку; у разі не отримання рахунку споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію (п.4.1);

остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі (п.4.2);

рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним), із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС або споживачем постачальнику або засобами електронної пошти, відповідно до п.16.2. цієї Комерційної пропозиції; датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом); у разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше) (п.4.3);

акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, a також обсяг фактично спожитої електричної енергії споживачем визначається ОС, який виконує функції адміністратора комерційного обліку, в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку; після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку; споживач в триденний термін після отримання сканованої версії акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти постачальника; оригінал акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача; підписаний з боку споживача один екземпляр оригіналу акту купівлі-продажу в триденний строк повертається на поштову адресу споживача; у разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу акту купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений (п.4.4);

споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання (п.7.4);

керуючись статтею 259 ЦК України сторони договору домовились встановити в цьому договорі збільшений строк позовної давності: строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу - тривалістю п`ять років; строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п`ять років (п.14.1);

договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ (п.15.1).

Датою початку дії комерційної пропозиції є 01.11.2021.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань постачальника «останньої надії» за типовим договором позивач надав акт купівлі-продажу електроенергії від 31.01.2022 №018705, підписаний ним одноособово, щодо обсягу переданої відповідачу електричної у січні 2022 року - 17 263кВт*год на суму 96 226,45грн (а.с.35). Окрім того, позивачем надано рахунок від 15.02.2022 №000008385264/11/О01/26179, який передбачає оплату відповідного обсягу електричної енергії (а.с.34).

В якості доказів направлення вказаних документів відповідачу, позивач надав скріншот направлень їх на електронну адресу - «brush@ukr.net» (а.с.36).

Водночас, суд вважає такі докази такими, що не підтверджують факт направлення на офіційну електронну адресу відповідача скан-копій відповідних документів. Так, позивач не надає доказів, зокрема, повідомлень відповідача, чи відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про те, що вказана електронна адреса використовується відповідачем як офіційний засіб зв`язку. Крім того, судом враховано, що ОСР - ПрАТ «Львівобленерго», передаючи споживача - відповідача, постачальнику «останньої надії» - позивачу, у переліку об`єктів споживачі за ЕІС-кодами зазначав іншу електронну адресу - «vinniki62@ukr.net» (а.с.28-29).

Однак, в силу положень п.п.4.1-4.2 комерційної пропозиції, відсутність виставлених позивачем рахунків на оплату та не направлення їх відповідачу, не звільняє ВЧ НОМЕР_1 від здійснення оплати за спожиту електричну енергію до 20 календарного дня місяця наступного за розрахунковим, на підставі самостійного розрахунку, з подальшим коригуванням за фактом отриманих даних від оператора системи розподілу.

З матеріалів справи вбачається, що обсяг спожитої електричної енергії відповідачем у січні 2022 року підтверджується звітом ОСР - ПрАТ «Львівобленерго» щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» (а.с.37-43).

З поданого звіту вбачається, що загальний обсяг розподіленої відповідачу електричної енергії в січні 2022 року, постачальником якої є ДПЗД «Укрінтеренерго», становить 17 263кВт*год.

Відповідно до вимоги від 20.06.2022 №44/11-002793 позивач вимагав від відповідача сплатити борг у спірний період у розмірі 96 226,45грн за спожиту електричну енергію, а також втрати від інфляції, 15% річних та пеню (а.с.47-49).

В якості доказів направлення вказаної вимоги відповідачу, позивач надав скріншот направлень її на електронну адресу - «brush@ukr.net» (а.с.50). Однак, оскільки така електронна пошта не є офіційним засобом зв`язку відповідача, відсутні докази того, що саме відповідач повідомив позивача про таку адресу, суд вважає, що позивач не довів факту направлення такої вимоги відповідачу.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку оплатити вартість спожитої електричної енергії та застосування до нього відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством, за порушення зобов`язання з оплати спожитої електричної енергії у встановлений строк.

Заявлені позивачем вимоги суд вважає мотивованими з наступних підстав.

Відповідний договір та комерційна пропозиція, повідомлення оператора системи розподілу ПрАТ «Львівобленерго» щодо переведення відповідача на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго», факт споживання електричної енергії у січні 2022 року, разом підтверджують укладення сторонами договору, яким врегульовано постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст.ст.173, 174, ч.1 ст.175 ГК України (норми якого діяли в період укладення договору, виникнення спірних правовідносин).

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст.175 ГК України.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, як установлено ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання, зважаючи на наступне.

Як визначено ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу; особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.276 ГК України: розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону; оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору; договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно п.1.1.2 гл.1.1 розд.І Правил №312 оператор системи - оператор системи передачі, оператор системи розподілу або оператор малої системи розподілу.

У відповідності до п.1.2.3 гл.1.2 розд.І Правил №312 оператор системи в межах території здійснення ліцензованої діяльності забезпечує розподіл електричної енергії власними мережами та технологічними електричними мережами інших власників, які не виконують функції оператора системи (у тому числі електричними мережами виробників, резервне живлення яких забезпечується від мереж оператора системи, та споживачів (основних споживачів), електроустановки яких приєднані до електричних мереж таких виробників, та їх субспоживачів), шляхом укладення з цими власниками договорів про спільне використання технологічних електричних мереж на основі типового договору (додаток 1 до цих Правил).

В силу п.4.3 розд.IV Правил №312: дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку; на підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Як визначено п.2.1.1 гл.2.1 розд.ІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, що затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 (далі - Кодекс КОЕЕ, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), комерційний облік електричної енергії на ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку (далі -АКО) та здійснюється постачальником послуг комерційного обліку (далі - ППКО) відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», цього Кодексу, Правил роздрібного ринку та Правил ринку.

З огляду на викладене, позивач як постачальник «останньої надії», отримує інформацію про обсяг розподіленої електричної енергії від адміністратора комерційного обліку, функції якого у спірний період виконував оператор систем розподілу ПрАТ «Львівобленерго», на підставі якої визначає обсяг спожитої енергії споживачем - відповідачем.

До одного із обов`язків споживача, що унормовано п.1 ч.3 ст.58 Закону №2019-VIII, належить сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до п.4.2 гл.IV Правил №312 послуги з розподілу або передачі електричної енергії оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи.

Пунктом 4.7 гл.IV Правил №312 передбачено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку (пп.2). Аналогічний порядок розрахунків за спожиту електричну енергію визначений сторонами в комерційній пропозиції.

За змістом п.4.8 гл.IV Правил №312 форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

Отже, відповідач мав здійснити розрахунок за електричну енергію, спожиту у січні 2022 року та обсяг якої повідомлений адміністратором комерційного обліку в строк, визначений комерційною пропозицією, враховуючи не виставлення позивачем рахунку, - за один банківський день до початку розрахункового періоду, а остаточний розрахунок вартості електричної енергії мав зробити до 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду. Враховуючи не направлення позивачем на адресу відповідача рахунку на оплату та акту купівлі-продажу електричної енергії, приймаючи до уваги положення п.4.2 комерційної пропозиції, оплата відповідачем мала бути здійснена до 20.02.2022 включно.

Доказів здійснення розрахунків за поставлену у січні 2022 року електричної енергії, вартість якої становить 96 226,45грн, на момент розгляду справи не надано.

Частиною 1 ст.612 ЦК України установлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач допустив порушення зобов`язань, не здійснивши розрахунок за поставлену електричну енергію у січні 2022 року в установлений строк.

Посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, яка завадила йому ознайомитися та виконати платіжні зобов`язання через знищення відповідної кореспонденції, не можуть бути прийняті судом до уваги з наступних підстав.

Під форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) слід розуміти надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Відповідно до ч.1 ст.141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю; сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

Торгова-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач, засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований «всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів; кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин (правовий висновок наведений в постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №906/540/22 (п. 80); 09.07.2024 у справі №910/11718/22 (п.9.39)).

Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України або регіональної торгово-промислової палати не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставин форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами

Згідно ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

В силу ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України:кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних та допустимих доказів.

Разом з тим, відповідач не надав жодного доказу, який б підтверджував настання для нього форс-мажорних обставин, що безпосередньо позбавило його можливості виконати зобов`язання в установлений договором строк. При цьому, судом враховано, що прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов`язання з оплати спожитої електричної енергії за січень 2022 року відбулося ще до початку здійснення Російською Федерацією повномасштабного вторгнення на територію України та до введення воєнного стану.

Крім того, відповідач й не надає докази знищення вхідної кореспонденції. Також, такі твердження відповідача є взаємосуперечливими, оскільки в одній частині відзиву він посилається на неотримання рахунку на оплату, в іншій частині відзиву - повідомляє на неможливість виконання зобов`язання через знищення платіжного документу (документів).

Окрім того, як визначено ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, доводи відповідача про настання для такої особи форс-мажорних обставин суд вважає необґрунтованими, а наявність таких обставин недоведеними.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача 96 226,45грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача: 51 473,65грн втрат від інфляції за період з 24.02.2022 по 31.08.2025; 51 210,93грн - 15% річних за період з 24.02.2022 по 11.09.2025.

В силу ст.617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що постачання електричної енергії здійснювалось відповідачу на умовах пропозиції, що передбачала нарахування процентів у розмірі 15% річних за порушення строків оплати поставленої електричної енергії. Таким чином, законодавчо визначений розмір процентів змінено, що відповідає ч.2 ст.625 ЦК України.

Оскільки відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання з оплати спожитої електричної енергії, що є грошовим, вимоги позивача про сплату боргу з урахуванням втрат від інфляції та процентів є обґрунтованими.

За розрахунком суду, враховуючи період прострочення, розмір основного боргу, встановлені індекси інфляції, розмір втрат від інфляції за період з 24.02.2022 по 31.08.2025 складає 51 481,15грн, а розмір 15% річних за період з 24.02.2022 по 11.09.2025 - 51 210,93грн.

Розбіжності у розрахунку втрат від інфляції ймовірно пов`язані із застосуванням позивачем сукупного індексу інфляції без його округлення до десятої (замість 1,5349, що дорівнює 153,5%, застосовано 1,53492207). Між тим, офіційний індекс інфляції встановлюється як за місяць, так і за рік в процентах саме до десятої, тому сукупний індекс інфляції мав визначатись в процентах з округленням до десятої.

Оскільки в силу ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то позовні вимоги в цій частині суд задовольняє у заявленому позивачем розмірі. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягнення втрати від інфляції у розмірі 51 473,65грн.

Враховуючи, що розрахунок 15% річних за заявлений період здійснено позивачем вірно, з урахуванням розміру боргу, періоду прострочення, вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню у повному обсязі - з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 51 210,93грн - 15% річних.

Посилання відповідача на пропущення позивачем позовної давності за вимогами про стягнення основного боргу, втрат від інфляції та 15% річних є безпідставними, з урахуванням наступного.

Так, згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтями 257, 258 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а спеціальна позовна давність в один рік та застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України: позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін; договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Таким чином, сторони наділені правом збільшити встановлену законом тривалість позовної давность, домовившись про це у письмовій формі.

У п.14.1 комерційної пропозиції сторонами визначено, що загальна та спеціальна позовна давність встановлюється тривалістю у п`ять років.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи, що про порушення відповідачем свого обов`язку з постачання електричної енергії позивач був обізнаний наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію (20.02.2022), перебіг строку позовної давності розпочався з 21.02.2022 та, відповідно, мав закінчитися 20.02.2027.

Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на всій території установлено карантин, який неодноразово продовжувалась численними постановами Кабінету Міністрів України.

Поряд з цим, до закінчення карантину Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого у подальшому неодноразово продовжувався відповідними Указами і триває на момент розгляду справи.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений, зокрема, ст.ст.257-258 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

У відповідності з п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Разом з тим, вказана норма втратила чинність 04.09.2025 на підставі Закону України Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 №4434-IX.

Частиною 3 ст.263 ЦК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення

Таким чином, після порушення права позивача на отримання оплати за спожиту у січні 2022 року електричну енергію у встановлений строк та виникнення права на позов в матеріальному розумінні, а, отже, і початку перебігу строку позовної давності до закінчення відповідного строку, такий строк продовжено на строк дії карантину та перебіг такого строку зупинився до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 №4434-IX (04.09.2025)

Вказане свідчить про те, що позивач не пропустив позовну давність при зверненні 12.09.2025 до суду з цим позовом.

Окрім того, слід зазначити, що є помилковим віднесення відповідачем втрат від інфляції та 3% річних до штрафних санкцій, оскільки такі нарахування, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, входять до складу основного зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, що виступає способом захисту майнового права, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок негативних процесів, у т.ч. інфляції.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки заявлені вимоги задоволено повністю, позивачу підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача судовий збір у розмірі 2 422,40грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (ідентифікаційний код 19480600; 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85) 96 226,45грн - основного боргу, 51 210,93грн - 15% річних, 51 473,65грн - втрат від інфляції, а також 2 422,40грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова