Вирок від 03 лютого 2026 р. у справі №158/79/26 — Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/79/26

Провадження № 1-кп/0158/50/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1

за участю секретаря – ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4

захисника - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці кримінальне провадження №62024170030002726 від 23.08.2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовця, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, раніше судимого вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 29.11.2024 року за ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн., у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

в с т а н о в и в :

Так, ОСОБА_4 , під час проходження військової служби у Збройних Силах України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), в порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 12.03.2024 року не з`явився вчасно на службу тривалістю понад три доби в умовах воєнного стану до розташування військової частини НОМЕР_1 , що у АДРЕСА_2 та в період часу з 12 березня 2024 року по 08 листопада 2024 року був відсутній на службі без поважних причин і не виконував службові обов`язки в умовах воєнного стану.

Окрім цього, ОСОБА_4 , під час проходження військової служби у Збройних Силах України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), повторно в порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 01 грудня 2024 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 , що за адресою: АДРЕСА_3 та в період часу з 01 грудня 2024 року по 22 листопада 2025 року був відсутній на службі без поважних причин і не виконував службові обов`язки в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та дав пояснення, що він під час проходження військової служби 12.03.2024 року не з`явився вчасно на службу тривалістю понад три доби в умовах воєнного стану до розташування військової частини НОМЕР_1 , що у АДРЕСА_2 та в період часу з 12 березня 2024 року по 08 листопада 2024 року був відсутній на службі без поважних причин і не виконував службові обов`язки в умовах воєнного стану. Крім того, 01.12.2024 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 , що за адресою: АДРЕСА_3 та в період часу з 01 грудня 2024 року по 22 листопада 2025 року був відсутній на службі без поважних причин і не виконував службові обов`язки в умовах воєнного стану. У вчиненому розкаявся та просив суворо не карати.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав покази свого підзахисного та зазначив, що останній вину у вчиненому визнав, розкаявся, а тому просив суворо не карати останнього та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, доведена повністю, його дії кваліфіковані вірно за ч. 5 ст. 407 КК України.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання в межах санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

У відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу винного та обставин справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обставин, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд не вбачає.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Окрім цього, суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше судимий вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 29.11.2024 року за ч. 1 ст. 125, ч.1 ст. 162 КК України до покарання у виді штрафу, який останнім сплачено, вину у вчиненому визнав, його відношення до вчиненого кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку під час та після вчинення злочинних дій.

З врахуванням вищевикладеного, беручи до уваги зазначені обставини, суд дійшов висновку, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 , а також попередження вчинення ним нових злочинів не можливе без ізоляції від суспільства з призначенням покарання за санкцією статті у виді позбавлення волі.

Застосовуючи до ОСОБА_4 дане покарання, суд звертає увагу на те, що звільнення від відбування покарання з випробуванням військовослужбовця за самовільне залишення місця служби в умовах воєнного стану не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а навпаки, створить у таких осіб впевненість у безкарності за самовільне залишення місця служби, а також відмову від захисту Батьківщини. Вказане свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим. Такий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 року у справі № 336/5209/22.

Відтак, підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 ст. ст. 69, 75 КК України, суд не вбачає.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 слід рахувати з моменту фактичного затримання -22.11.2025 року.

До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Судові витрати та речові докази у справи відсутні.

Керуючись статтями 323, 324 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Визнати винним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, призначивши покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 слід рахувати з моменту фактичного затримання – 22.11.2025 року.

До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд Волинської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Ківерцівського районного суду ОСОБА_1