Вирок від 03 лютого 2026 р. у справі №646/8033/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/8033/25

№ провадження 1-кп/646/563/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2026 року м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024226170000368 від 18.08.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, з повною загальною середньою освітою, заміжньої, не працює, має на утриманні неповнолітню доньку, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,-

у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,-

за участю сторін кримінального провадження:

сторони обвинувачення – прокурора ОСОБА_4 ,

неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 ,

законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 ,

представника неповнолітнього потерпілого – адвоката ОСОБА_7 ,

сторони захисту – захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

17.08.2024 приблизно о 20 год. 00 хв., ОСОБА_3 перебувала за адресою: м. Харків, пров. Максима Кривоноса, біля буд. 75, де зустріла раніше не знайомого малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В ході спілкування, між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_3 , реалізуючи свій раптово виниклий протиправний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, з метою заподіяння легких тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, стоячи навпроти потерпілого на відстані приблизно одного метру, нанесла два удари долонею правої руки в область обличчя малолітнього ОСОБА_5 , чим спричинила йому закриту тупу травму кісток лицьового черепу у вигляді перелому носових кісток зі зміщенням, що обумовила оперативного втручання та належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров?я тривалістю понад 6-ти днів, але не більше 3-х тижнів.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, як вони викладені в обвинувальному акті, визнала повністю, про те, що вона за адресою: м. Харків, пров. Максима Кривоноса, біля буд. 75 нанесла два удари долонею правої руки в область обличчя малолітньому ОСОБА_5 з раптово виниклих неприязних відносин з приводу неналежної, на її думку, поведінки потерпілого. При обранні покарання судом обвинувачена просила її суворо не карати та щиро покаялася у вчиненому та попросила прийняти від неї вибачення у судовому засіданні у ОСОБА_5 та її матері. Просила врахувати, що вона має двох дітей, одна дитина є неповнолітньою та обвинувачена перебуває у стані вагітності.

Захисник у судовому засіданні підтримав думку своєї підзахисної та зазначив, що покарання, запропоноване прокурором є суворим, просив застосувати найбільш м`яке покарання, передбачене санкцією цієї статті, оскільки обвинувачена щиро кається у вчиненому, потерпілий та його матір прийняли вибачення від обвинуваченої, обвинувачена раніше не судима, має двоє дітей, одна донька є неповнолітньою, обвинувачена перебуває у стані вагітності, про що надані суду відповідні документи для підтвердження.

Неповнолітній ОСОБА_5 та законний представник неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_6 у судовому засіданні прийняли вибачення від обвинуваченої, разом з представником неповнолітнього потерпілого – адвокатом ОСОБА_7 погодилися з мірою покарання, запропонованою прокурором.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 визнала себе винною повністю і не оспорює викладені в обвинувальному акті обставини скоєного кримінального правопорушення, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів по кримінальному провадженню, немає сумніву в добровільності та істинності позиції обвинуваченої, суд за згодою учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин у справі, які ніким не оспорюються, обмежившись показаннями обвинуваченої, і дослідженням матеріалів кримінального провадження в частині даних, що характеризують особу обвинуваченої. Суд роз`яснив учасникам судового розгляду застосування та наслідки ч. 3 ст. 349 КПК України.

Показання обвинуваченої відповідають обставинам та пред`явленому їй обвинуваченню.

Суд вважає винною обвинувачену ОСОБА_3 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, за яке вона підлягає покаранню.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченої, обставини, що впливають на її покарання.

ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, яке є проступком відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання, в силу ст. 66 КК України, для обвинуваченої є визнання своєї вини повністю, щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання, в силу ст. 67 КК України, для обвинуваченої є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.

Дослідженням даних про особу обвинуваченої встановлено наступне.

ОСОБА_3 з повною загальною середньою освітою, заміжня, не працює, має постійне місце проживання та реєстрації, має на утриманні неповнолітню доньку – ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також повнолітнього сина ОСОБА_10 . Перебуває у стані вагітності. Згідно з характеристикою за місцем мешкання ОСОБА_3 характеризується посередньо, алкогольні та наркотичні засоби не вживає. За медичною допомогою у КНП ХОР «ОПНД №3» до лікаря-психіатра впродовж останніх п`яти років не зверталася, у лікаря-нарколога КНП ХОР «ОКНЛ» на диспансерному (профілактичному) обліку не перебуває. Раніше не судима.

Обираючи обвинуваченій вид та міру покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, фактичні обставини його вчинення та наслідки, характер діяння, форму й ступінь вини, також мотивацію вчиненого нею кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої. При цьому, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення та попередження нею нових злочинів.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання, суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Суд, враховуючи зазначені обставини в їх сукупності, бере до уваги те, що ОСОБА_3 вину у скоєному визнала, щиро кається, дані, що характеризують її особу, дійшов висновку, що достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, покарання ОСОБА_3 слід призначити у виді пробаційного нагляду.

Крім цього, призначення покарання у виді штрафу особі, яка не працює та має на утриманні неповнолітню доньку, перебуває у стані вагітності, може становити для неї непропорційний тягар, з одного боку, а з іншого виключає можливість призначення покарання у виді виправних робіт та громадських робіт. Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 56 КК України та ч. 2 ст. 57 КК України, громадські роботи та виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок.

Тож, на думку суду, покарання у вигляді пробаційного нагляду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Відповідно до положень ст. 59-1 КК України, покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

Відповідно до ч. 2 ст. 59-1 КК України, суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід обвинуваченій в ході досудового розслідування не обирався.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду, згідно з ч.1 ст.49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України, обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженню не заявлявся, судові витрати відсутні.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 369-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ч.2 статті 59-1 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок строку відбування покарання на підставі ч.1 ст.49-2 КВК України, обчислювати з дня постановки засудженої на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід до ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили - не застосовувати.

Речові докази:

- футболку зеленого кольору з малюнком та слідами пошкодження, яка поміщено до паперового конверту на який нанесено пояснювальний напис, завірено підписами учасників слідчої дії – після набрання законної сили вироком суду повернути законному представнику потерпілого ОСОБА_6 ;

- відеофайл export-g1qeq з боді камери співробітника патрульної поліції ДП УПП в Харківській області, який перебував в складі екіпажу «2202» під час виконання службових обов?язків 17.08.2024, в ході якого здійснювали виїзд за викликом за адресою: м. Харків, вул. пров. Маршака буд. 80, відео файл знаходиться на диску формату «DVD-» сірого кольору - після набрання законної сили вироком суду залишити в матеріалах кримінального провадження №12024226170000368 від 18.08.2024.

Прокурору та обвинуваченій копію вироку вручити негайно після його проголошення, учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку суду - направити його копію.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, ОСОБА_3 - у той же строк з моменту вручення йому копії. Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: ОСОБА_1