Суд: Холодногірський районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 03 лютого 2026 р.
Справа: №642/7126/25
Суддя: Балабай С. С.
Справа № 642/7126/25
Провадження № 2/642/487/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2026 р. м. Харків
Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді – Балабая С.С.,
за участю секретаря судового засідання – Кріцак А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
установив:
Представник позивача звернувся до суду з указаним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором б/н від 22.01.2024 у розмірі 46526,55 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредитні кошти, однак відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредиту і сплати відсотків, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка у добровільному порядку не погашена.
Ухвалою Холодногірського районного суд у м. Харкова від 19.11.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На адресу суду через систему “Електронний суд” надійшов відзив на на позовну заяву від ОСОБА_1 . Мотивований тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, переходу до позивача права вимоги у встановленому законом порядку, а також належного та обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення заборгованості, що у своїй сукупності свідчить про недоведеність позовних вимог та є підставою для відмови у їх задоволенні.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази кожного окремо та в сукупності, суд дійшов таких висновків.
Судом установлено, що 08.11.2023 ОСОБА_1 підписала анкету належної перевірки клієнта – фізичної особи (крім малолітньої особи).
22.01.2024 відповідач підписав кредитний договір та паспорт споживчого кредиту «Кредит готівкою» АТ КБ «Приватбанк», відповідно до умов яких ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 100 000,00 грн строком на 36 місяців; мета – споживчі цілі; спосіб та строк надання кредиту – безготівковим шляхом; процентна ставка - 18 % річних (1,5 % сплачується щомісячно від загальної суми кредиту); тип процентної ставки – фіксована. Відповідно до договору платежі здійснюються щомісяця рівними частинами згідно з графіку погашення кредиту (індивідуально).
У кредитному договорі сторони узгодили використання простого електронного підпису: банк і позичальник узгодили при наданні банком будь-яких послуг позичальнику, в т. ч., але не виключно, послуг з переказу коштів, укладення між сторонами кредитних договорів та будь-яких інших правочинів використання простого електронного підпису.
Сторони визнають простим електронним підписом такі способи підписів позичальника: ОТР-пароль, QR-код, підпис стилусом на планшеті у відділенні банку, кнопки "Підпис", "Підписав", «Підтверджую», "Ознайомився" тощо у програмних комплексах, мобільних додатках або на офіційних сайтах банку в мережі Інтернет, де позичальнику надається технічна можливість ознайомитися з умовами надання відповідної послуги та підписати відповідний договір, дати доручення банку на здійснення операції з переказу коштів.
Підписанням кредитного договору відповідачем погоджено використання OTР-пароля в якості підпису та інших видів простого електронного підпису, а саме при здійсненні будь-якої операцій та правочинів між сторонами за допомогою ОТР-пароля, як простого електронного підпису. Сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу клієнта та є логічно пов`язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження Клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту Банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому Банком ОТП-пароля на фінансовий номер телефону Клієнта.
У додатку № 1 до кредитного договору № б/н від 22.01.2024 сторони погодили «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.
Як убачається з довідки від 17.10.2025 № 0000004842363987, 22.01.2024 на картковий рахунок ОСОБА_1 установлено кредитний ліміт у розмірі 100 000,00 грн.
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості за вказаним кредитним договором станом на 16.10.2025 за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 46526,55 грн, з яких: 37526,55 грн – за тілом кредиту; 9000 грн – за простроченими процентами.
Випискою за договором б/н підтверджується факт користування відповідачем кредитними коштами, а також внесення грошових коштів на погашення заборгованості.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Стаття 626 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, підписанням договору електронним підписом, відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами вказаного кредитного договору.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 2/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, суд вважає позов доведеним, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Зі справи вбачається, що відповідач не дотримався взятих за договором зобов`язань щодо своєчасної сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами, що призвело до утворення заборгованості в зазначеному позивачем розмірі, який не спростований відповідачем.
Оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, не сплачено процентів за користування кредитними коштами, то наявні підстави для стягнення з відповідача достроково згідно зі ст. 1050 ЦК України заборгованості в розмірі 46526,55 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 76 - 81, 89, 128, 141, 223, 263 - 265, 274, 280 - 284 ЦПК України, -
ухвалив:
Позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д; ЄДРПОУ 14360570) заборгованість у загальному розмірі 46526 (сорок шість тисяч п`ятсот двадцять шість) гривень 55 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д; ЄДРПОУ 14360570) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк`на (м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д; ЄДРПОУ 14360570).
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Суддя С.С. Балабай
Оригінал: reyestr.court.gov.ua