Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №521/10599/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

__________ _ ХАДЖИБЕЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ____ ____

Справа №521/10599/25

Пр. №2-др/521/23/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Сегеди О.М.,

при секретарі – Жулего М.І.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Одесі заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Хаджибейська державна нотаріальна контора у місті Одеса про зміну черговості одержання права на спадкування та усунення від права на спадкування,

встановив:

В провадженні Хаджибейського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Хаджибейська державна нотаріальна контора у місті Одеса про зміну черговості одержання права на спадкування та усунення від права на спадкування (справа №521/10599/25).

Рішенням суду від 21 січня 2026 року позов ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Хаджибейська державна нотаріальна контора у місті Одеса про зміну черговості одержання права на спадкування та усунення від права на спадкування – залишено без задоволення.

22 січня 2026 року, відповідач ОСОБА_1 , звернулась до суду із заявою, згідно якого просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на надання правової допомоги в розмірі 80000,00 гривень.

В обґрунтування поданої заяви зазначила, що «21» жовтня 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Коротченко Д.С. укладено договір про надання правової допомоги (надалі – «Договір»), згідно п. 2.1. якого адвокат на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання усіма законними методами та способами надати клієнту наступної правову допомоги представництві інтересів клієнта по справі №521/10599/25 за позовом ОСОБА_2 до клієнта.

Згідно п.4.1. Договору, за надання правової допомоги, яка є предметом Договору, згідно пункту 2.1 цього Договору, адвокату сплачує винагороду у розмірі 80 000,00 грн. Отже, дана сума є фіксованою. Згідно п.4.4 Договору, сторонами погоджено, шо виплата винагороди, розмір якої зазначено у пунктах 4.1. цього Договору здійснюється протягом 5-ти робочих днів після надходження коштів, які є предметом позову згідно

п. 2.1. Договору на рахунок клієнта.

Вказувала, що «21» січня 2026 року між ОСОБА_1 та адвокатом Коротченко Д.С. підписано акт приймання-передачі виконаної роботи до Договору про надання правничої допомоги від 21 жовтня 2025 року (надалі – «Акт»). Всього за виконану роботу клієнт, протягом 5-ти робочих днів після надходження коштів, які є предметом позову згідно п. 2.1. Договору про надання правової допомоги від 21 жовтня 2025 року на рахунок клієнта, а також винагороди, яка передбачена п. 4.1. Договору про надання правової допомоги від 21 жовтня 2025 року на рахунок клієнта, клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 80 000,00 грн. У клієнта претензій до якості виконаних робіт немає.

28 січня 2025 року від представника позивача діючого на підставі ордеру від 23 червня 2025 року до суду надійшло клопотання на заяву відповідача про стягнення понесених судових витрат в обгрунтування якого зазначив, що представники відповідачів протягом усього розгляду цивільної справи № 521/10599/25 діяли формально. Тексти відзивів, долучені до матеріалів справи, є практично шаблонними та ідентичними між собою. З їх змісту очевидно, що адвокатами не було докладено значних зусиль для формування належної правової позиції. Надані відзиви є голослівними та не підтверджені жодними доказами. Це свідчить про те, що представники відповідачів не витратили достатнього часу на збір доказів, уточнення правової позиції чи залучення свідків.

Вказував, що на думку позивача, дії представників відповідачів у даній справі (Скибінської Є.С., Коротченка Д.С., Борогана В.В.) свідчать про упередженість, змову між собою та узгодженість їхньої позиції, зокрема при визначенні розміру заявлених гонорарів. Останні виглядають явно завищеними та спрямованими на створення надмірного фінансового й морального тиску на позивача у справі № 521/10599/25. При цьому зазначені гонорари не підтверджені належними доказами, не мають достатнього обґрунтування та не відповідають принципу пропорційності у даній справі.

Крім того, зазначає, що позивачка ОСОБА_2 перебуває на обліку в Малиновському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в місті Одесі в Одеській області і отримує пенсію в разі втрати годувальника. Розмір пенсії становить 4442, 77грн. Фактично малолітня донька ОСОБА_2 перебуває на повному утриманні Позивачки, що підтверджується довідкою про доходи № 0997 4591 9509 8924, виданою Малиновським об`єднаним управлінням ПФУ в м. Одесі в Одеській обл. на ім`я ОСОБА_2 від 27 січня 2026 року.

З урахуванням вищевикладених обставин та практики Верховного Суду, вважає, що заявлена сума витрат на правничу допомогу представником відповідача у розмірі 80000,00 грн. – є не співмірною та не розумною, адже фактична та реальна кількість виконаних робіт адвокатом не може оцінюватись аж в 80000,00 грн., з точки зору розумності та обґрунтованості, у зв`язку із чим просив суд відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, через канцелярію суду надали заяви про проведення судового засідання без їх участі.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Малиновського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільно-процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судом встановлено, що в провадженні Хаджибейського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Хаджибейська державна нотаріальна контора у місті Одеса про зміну черговості одержання права на спадкування та усунення від права на спадкування (справа №521/10599/25).

Рішенням суду від 21 січня 2026 року позов ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Хаджибейська державна нотаріальна контора у місті Одеса про зміну черговості одержання права на спадкування та усунення від права на спадкування – залишено без задоволення.

Так, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 303/3973/17 (провадження № 61-12505св19), від 07 липня 2021 року у справі № 335/10173/19 (провадження № 61-5223св21), від 09 червня 2022 року у справі № 759/2952/20 (провадження № 61-16694св21), від 08 листопада 2023 року у справі № 539/2673/21 (провадження № 61-9750св 23).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 461/422/21 (провадження № 61-8158св22).

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами, разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Розмір витрат відповідача ОСОБА_1 пов`язаних з наданням їй правничої допомоги у суді першої інстанції у зв`язку з розглядом справи №521/10599/25, підтверджується:

-договором про надання правничої допомоги від 21 жовтня 2025 року;

-актом приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правової допомоги від 21 січня 2026 року;

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Досліджуючи критерії співмірності витрат на правничу допомогу, суд також враховує, що дана справа є справою незначної складності.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Разом з тим, у разі недотримання вимог співмірності, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини цієї справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи сторін, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 10000,00 грн. тому, подана заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню та з ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені останнім у зв`язку з розглядом справи, у розмірі 10000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 133, 141, 260, 261, 264, 270 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Хаджибейська державна нотаріальна контора у місті Одеса про зміну черговості одержання права на спадкування та усунення від права на спадкування – задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Хаджибейська державна нотаріальна контора у місті Одеса про зміну черговості одержання права на спадкування та усунення від права на спадкування, яким доповнити резолютивну частину рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 21 січня 2026 року наступним абзацом:

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 04 лютого 2026 року.

Суддя О.М. Сегеда