Вирок від 04 лютого 2026 р. у справі №496/4439/23 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4439/23

Провадження № 1-кп/496/10/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретарів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурорів – ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 ,

потерпілої – ОСОБА_8 ,

обвинуваченого – ОСОБА_9 ,

захисника – ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка Одеської області матеріали кримінального провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, Одеської області, громадянина України, не одруженого, який має середньо –спеціальну освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 30.05.2023 року вироком Приморського районного суду м. Одеси за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік,

у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_9 05 червня 2023 року, приблизно о 06 годин 30 хвилин, більш точного часу не встановлено, перебуваючи у приміщенні продуктового магазину «Маленький рай», що розташований за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Вигода, вул. Енергетиків, 1-А, реалізуючи свій кримінально - протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи таємно, з корисливих мотивів, з прямим умислом, з метою особистого збагачення, розуміючи протиправність своїх дій, переконавшись в тому, що його дії залишаються непоміченими для сторонніх осіб, діючи в умовах воєнного стану введеного на всій території України 24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 та продовженого на підставі Указів Президента України від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 р. 757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, протягнув ліву руку за прилавок, звідки таємно викрав мобільний телефон «Realmi C5», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , синього кольору вартістю 5000 гривень, з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» з № НОМЕР_3 , матеріальної цінності не має, який на праві приватної власності належить ОСОБА_8 . Тримаючи в руках викрадений мобільний телефон, ОСОБА_9 поклав його у пакет білого кольору, який мав при собі та, переконавшись, що його дії залишилися непоміченим сторонніми особа, покинув місце скоєння кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. Своїми протиправними діями, ОСОБА_9 спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 5000 гривень.

Будучи допитаним у судовому засіданні ОСОБА_9 свою вину у інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав у повному обсязі, та зазначив, що він купляв продукти у магазині в якому на йо час було дві продавчині та 4-5 покупців. Після чого пішов по своїх справах до залізничної станції, де до нього підбігли декілька чоловіків і підкинули телефон потерпілої. Дійсно, у нього бува сварка з цими чоловіками, але потерпіла з викраденого телефону потім викликала поліцію та свідка. Вину в інкримінованому злочині категорично не визнає.

Вина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст.185 КК України, також доводиться дослідженими судом такими доказами:

-показами потерпілої ОСОБА_8 яка у судовому засіданні пояснила, що вона працює продавцем в продуктовому магазині, який знаходиться в с. Вигода. 05.06.2023 року потерпіла була на роботі, та приблизно о 7:20 год ранку поставила свій телефон на рибний холодильник з правої сторони. Після того як відпустила покупця, не змогла знайти свій мобільний телефон. В подальшому подивившись камери відеоспостереження, побачили як сталася крадіжка телефону. Цього ж дня близько 20:00 год, ОСОБА_8 , знову побачила обвинуваченого, впізнавши його по одежі та фотографії. Підійшовши до нього попросила віддати телефон, та мирно врегулювати питання з крадіжкою, однак він не йшов на контакт, почав їй грубити та пішов на станцію не віддавши телефон. Після чого вона зателефонувала до відділу поліції. Потерпіла разом зі своїми знайомими ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , підійшли до обвинуваченого який сидів на лавочці на станції та попросили віддати телефон, однак останній почав кричати, що в нього не має телефону, в цей час потерпіла показала йому фотографію на якій зафіксовано як він здійснив крадіжку телефону. В подальшому під час сутички між ОСОБА_9 та знайомими потерпілої у обвинуваченого з барсетки, яка була відкрита та знаходилась в пакеті, випав її телефон, який вона забрала. Зазначила, що ОСОБА_9 добровільно телефон не віддав. В пакеті також була халва з цінником магазину у якому ОСОБА_8 працювала. Пояснила, що раніше обвинуваченого не бачила та не знала. На момент вчинення крадіжки обвинувачений був із бородою. В подальшому надала заяву про відшкодування обвинуваченим повністю шкоди у розмірі 5000 грн. Також вказала, що матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого не має;

-показами свідка ОСОБА_13 , який у судовому засіданні пояснив, що в той день йому подзвонив кум , який попросив про допомогу. Вони разом пішли до залізничної станції, де їм на зустріч побіг обвинувачений, який був агресивний і вони його затримали. Після чого викликали поліцію;

-показами свідка ОСОБА_14 , який у судовому засіданні пояснив, що був понятим при затриманні обвинуваченого та на місці події залізничній зупинці в цей момент було багато людей і дуже голосно;

- витягом із ЄРДР про внесення відомостей за №12023162250000405 від 06.06.2023 з коротким викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: з якого вбачається, що 05.06.2023 до Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про те що 05.06.2023 приблизно о 07:20 год невстановлена особа таємно викрала мобільний телефон «Realmi», який знаходився за прилавком у магазині «Маленький рай», розташованої по вул. Енергетиків, 1, с. Вигода. Матеріальний збиток 5000грн. (т.1, а.с.38);

- рапортом, згідно з яким 05.06.2023 о 20 год 35 хв до поліції надійшло повідомлення від ОСОБА_15 про те, що 05.06.2023 о 07:00 в с. Вигода, по Елеваторна, 1 невстановлена особа, шляхом вільного доступу в приміщені магазину «Маленький рай» викрала мобільний телефон «Realmi» с/к НОМЕР_3 . Співробітниками СКП ОРУП №2 ГУНП в Одеській області у скоєнні даного правопорушення викрито ОСОБА_9 1993 р.н.. (т.1, а.с.39);

- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 05.06.2023 року (а.с. т.1) відповідно до якого в с. Вигода слідчий СВ ОРУП №2 ГУНП в Одеській області прийняв усну заяву від ОСОБА_15 , яка просить прийняти міри до невстановленої особи, яка вчинила крадіжку належного їй мобільного телефону марки «Realmi» із абонентським номером НОМЕР_3 з прилавка магазину який розташований за адресою с. Вигода, вул. Енергетиків,1 (т.1, а.с.40);

- протоколом огляду місця події від 05.06.2023 року із таблицею ілюстрацій та оптичним носієм DVD-R диском до нього, відповідно до якого місцем події є платформа №21 яка розташована за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Вигода, координати 46,6116859-30,4025636. Під час огляду виявлено та вилучено мобільний «Realmi» синього кольору (т. 1, а.с.41-47);

- протоколом огляду предмета від 06.06.2023 року із фототаблицею до протоколу огляду, відповідно до якого об`єктом огляду являється, мобільний телефон ТМ «Realmi С5», синього кольору (т. 1, а.с.65-67);

- протоколом огляду документу від 07.06.2023 року із оптичним носієм DVD-R диском на якому зафіксована подія за адресою с. Вигода, вул. Енергетиків, 1, яка мала місце 05.06.2023 року. З вказано відео чітко вбачається, як обвинувачений спілкується з потерпілою та просить дати певні товари і поки вона бере продукти, обвинувачений нахиляється за прилавок і бере телефон. Після чого він йде з магазину (т. 1, а.с.71-80). В судовому засіданні під час дослідження доказу, обвинувачений підтвердив, що на відео він.

Суд також враховує, що після вчинення злочину обвинувачений ОСОБА_9 повністю відшкодував потерпілій ОСОБА_8 завдану матеріальну шкоду у розмірі 5000 грн, про що остання подала відповідну заяву та зазначила про відсутність до нього матеріальних і моральних претензій. Такі дії обвинуваченого суд розцінює як фактичне підтвердження завдання шкоди саме внаслідок його протиправних дій та відсутність заперечень щодо обставин викрадення майна, що узгоджується з дослідженими у судовому засіданні доказами.

Аналізуючи усі докази надані стороною обвинувачення суд вважає, що вина ОСОБА_9 у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України під час судового розгляду є доведеною повністю.

При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Суд при оцінці доказів має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою - п.п. 161,150,100 рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України, «Салман проти Туреччини».

Суд, відповідно до ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий прокурором допустимий доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення, установив поза розумним сумнівом співіснування достатньо вагомих, переконливих, чітких і узгоджених між собою ознак та схожих неспростовних презумції факту: доведеності вчинення обвинуваченим діяння, яке містять склад злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Суд вважає доведеною винність ОСОБА_9 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану та кваліфікує його дії за ч.4 ст.185 КК України.

При призначенні ОСОБА_9 покарання, суд відповідно до ст. 66 КК України визнає обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є відшкодування завданої шкоди потерпілій.

Обставини відповідно до ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Обираючи ОСОБА_9 вид та міру покарання, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який вчинив злочин через 5 днів після встановлення іспитового строку за вирок суду, по місцю роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, раніше був судимий, обставини які пом`якшують покарання: відшкодування завданої шкоди, які обтяжують покарання не встановлено та призначає покарання у межах, встановлених санкцією ч.4 ст.185 КК України, у виді позбавлення волі.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Суд вважає за необхідне обрати покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, в межах санкції статті 185 ч. 4 КК України так як на шлях виправлення обвинувачений категорично ставати не бажає і якого суд вважає буде достатньо для його виправлення і попередження скоєння ним нових злочинів.

Як встановлено ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

При призначенні остаточного покарання до обвинуваченого ОСОБА_9 необхідно застосувати положення ст.71 ч.1 КК України, оскільки вироком Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2023 року ОСОБА_9 був засуджений за ч.2 ст.125 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, та в період іспитового строку до відбуття покарання за попереднім вироком, а саме 05.06.2023 р. ОСОБА_9 вчинено новий злочин.

Невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати, зокрема, невідбуту засудженим частину будь-якого основного покарання, у даній справі- строк покарання у виді 1 року обмеження волі, а остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Відповідні роз`яснення викладені у п. 25,26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7.

За таких обставин суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_9 за цим вироком покарання, частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком, не вбачаючи підстав для застосування ст.69 КК України.

Судом враховано висновок, який міститься у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року, відповідно до якого, виходячи з положень ст. 75 КК, а також зі змісту ч.3 ст.71 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину, суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Тому, враховуючи, що ОСОБА_9 вчинив новий злочин в період іспитового строку, призначеного вироком Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2023 року, суд не знаходить підстав для його звільнення від відбування покарання з випробуванням та дійшов висновку, що перевиховання обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства.

Призначене покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеній у рішеннях по справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2015 р. та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015 р., в яких ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.008 р. ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистого надмірного тягаря для особи.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання справедливим, співмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Конвенції, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета і невідворотність покарання.

Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановлювати новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету: покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтир для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Питання про речові докази вирішується судом відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Враховуючи, що арештоване майно не підлягає конфіскації за вироком, суд вважає за можливе накладений арешт скасувати. Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту накладеного ухвалами суду - підлягають скасуванню.

Цивільний позов по справі заявлений не був.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не обирався у даному кримінальному провадженні, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні, так як останній перебуває під вартою у кримінальному провадженні за №12024162510001313 від 13.09.2024 року.

Керуючись ст. ст. 100,124,174, 177, 371-373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2023 року, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуте покарання та остаточно визначити покарання за сукупністю вироків у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не обирати.

Арешти накладені ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 06.06.2023 року справа №469/4041/23 (провадження №1-кс/496/1252/23)– скасувати.

Речові докази: мобільний телефон «Redmi» С5, синього кольору – залишити власниці ОСОБА_8 за належністю; DVD-R диск із записом камер відеоспостереження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_1