Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №345/7017/25 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/7017/25

Провадження № 3/345/14/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.02.2026 року м.Калуш

Суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Гапоненко Р.В., за участю захисника - адвоката Іваніва О.Б., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,

в с т а н о в и в:

30.11.2025 близько 21.00 год. за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 в присутності малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , висловлював словесні образи в сторону своєї дружини ОСОБА_3 , чим завдав шкоду психічному здоров`ю дитині, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст. 173-2 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явивсяз невідомих суду причин, хоча належним чином та завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом направлення повістки про виклик до суду на адресу місця проживання.

До суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Іваніва О.Б. в якому просить суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Зокрема вказав, щоскладений щодо ОСОБА_1 протокол не відповідає вимогам закону, містить суперечності, які не відповідають доказам, доданим до протоколу, а тому є недопустимим доказом. Як вбачається із протоколу, місце вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 зазначено АДРЕСА_2 , однак над цією назвою вулиці міститься допис « ОСОБА_4 ». Вказані обставини позбавляють можливості встановити дійсне місце події. Вважає, що із доказів, доданих до протоколу не вбачається підтвердження вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 відносно малолітньої дочки ОСОБА_2 оскільки, при перегляді відеозаписів події, доданих до протоколу, не вбачається вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 відносно дружини ОСОБА_3 в присутності дочки. Навпаки, на запитання працівників поліції до ОСОБА_1 щодо обставин перебування та стану дитини він повідомив, що з дочкою все в порядку, що дитина у кімнаті на ліжечку. Із відеозапису події 0000000_00000020251130211550_0039 в часі 21:18:00 год. вбачається, що на прохання працівників поліції ОСОБА_1 заходить в кімнату квартири, світло вимкнене, і говорить що дитина на ліжечку. На прохання працівників поліції ОСОБА_1 ввімкнув світло, малолітня ОСОБА_2 в цей час перебуває на ліжку в якому спить. На прихід сторонніх осіб і на включене світло дитина починає реагувати. Окрім того із рапортів працівників поліції (а.с. 4 та 5) також вбачається, що ОСОБА_1 відчинив двері квартири, зайшовши до квартири дитина перебувала на ліжку і з нею все було добре. Із матеріалів доданих до протоколу не вбачається, що малолітня ОСОБА_2 була стривожена, плакала, емоційно збуджена, тощо. Окрім того до протоколу не додано будь-яких пояснень дружини, які б підтверджували обставини вчинення домашнього насильства в присутності їх дочки. За таких обставин вважає, що беззаперечні докази вчинення домашнього насильства відносно малолітньої ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат - Іванів О.Б. клопотання про закриття провадження у справі підтримав. Додатково пояснив, що протокол про адміністративне правопорушення ВАД №737716 від 05.09.2025 складено із суттєвими недоліками, які роблять його недопустимим доказом.

Суд, враховуючи всі обставини справи, письмові пояснення захисника адвоката Іваніва О.Б. дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Частиною 2 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Згідно п. 3 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 14 ст. 1 цього Закону, психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, надано такі докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №737716 від 05.09.2025.

Разом із вищевказаним протоколом про адміністративне правопорушення, суду надано терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА 642620 від 30.11.2025;

форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства;

рапорти працівників поліції з яких вбачається,що вони отримали повідомлення про домашнє насильство в АДРЕСА_1 від заявника ОСОБА_1 , прибувши на місце події підійшовши до будинку АДРЕСА_3 на вулиці були розкидані речі з квартири АДРЕСА_4 , зайшовши в під`їзд, побачили розкидані дитячі іграшки та піднявшись на третій поверх на сходовій клітці перебувала дружина заявника ОСОБА_3 яка плакала, та повідомила що її чоловік ОСОБА_1 перебуваючи у нетверезому стані поводиться агресивно повикидав всі її речі та речі їхньої дитини з квартири та вигнав її, а сам залишився з дитиною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та зачинив двері на ключ. Піднявшись до квартири АДРЕСА_4 постукавши в квартиру через деякий час ОСОБА_1 відкрив двері, зайшовши до квартири дитина перебувала на ліжку з якою все було добре. В подальшому було встановлено що ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружити в присутності дитини;

акт оцінки потреб сім`ї та висновок до акту від 05.12.2025 що складений Калуським міським центром соціальних служб Калуської міської ради, що проведений за адресою АДРЕСА_1 , встановлено, що ОСОБА_3 від отримання соціальних послуг відмовилася, потреби дитини ОСОБА_2 задовольняються відповідно до біологічного віку;

акт проведення оцінки рівня безпеки дитини від 04.12.2025 що складений Калуським міським центром соціальних служб Калуської міської ради, встановлено, що зі слів дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 мати з батьком дуже голосно сварилися, вона злякалася та плакала. В дитини наявні ознаки тривоги під час згадки про конфлікт між батьками;

відеоматеріали, що були переглянуті в судовому засіданні;

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні в справі «Опуз проти Туреччини» (Opuz v. Turkey no. 33401/02 від 09.06.2009 року) Європейський суд прийшов до висновку, що насильство в сім`ї не є приватною чи сімейною справою, але є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Суд також зазначив, що недостатньо мати закони щодо протидії домашньому насильству, більш важливішим є наявність ефективних механізмів їхньої реалізації.

Для того, щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов`язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством. Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперераховані ознаки. Ескалація конфлікту може привести до насильства, та не обов`язково завжди приводить.

З огляду на наведене, встановлені при розгляді справи дійсні обставини події свідчать про те, що 30.11.2025 року року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мав місце конфлікт, сварка на побутовому ґрунті, з відсутністю наведених ознак домашнього насильства.

Окрім цього, з доданого до матеріалів справи відеозапису 0000000_000000 20251130211550_0039 о 21:18:00 годин вбачається, що на прохання працівників поліції ОСОБА_1 заходить в кімнату квартири, світло вимкнене, і він говорить що дитина на ліжечку. На прохання працівників поліції ОСОБА_1 ввімкнув світло. Малолітня ОСОБА_2 в цей час перебуває на ліжку. На прихід сторонніх осіб і на включене світло дитина починає реагувати. Що в свою чергу підтверджується рапортами працівників поліції з яких вбачається, що в той час коли ОСОБА_1 відкрив двері, зайшовши до квартири дитина перебувала на ліжку з якою все було добре.

Суд приходить до переконання, що під час складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 працівниками поліції було порушено вимоги ст.255 КУпАП та не зібрано достатніх доказів, які б підтверджували вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, до матеріалів справи не додано достатніх доказів його вчинення, зокрема, що вчинення домашнього насильства, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, було вчинене стосовно малолітньої особи.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабар проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 ст. 7 КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, у ході судового розгляду даної справи не встановлено в діях вчинених ОСОБА_1 усіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, та доказів щодо наявності саме домашнього насильства зі сторони ОСОБА_1 по відношенню до його дитини.

З огляду на наведене, суд приходить до переконання, що провадження у справі підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.7, 9, 164, 247, 283-287 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом 10 діб з часу проголошення.

Суддя: