Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №609/1289/25 — Шумський районний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/1289/25

2/609/181/2026

04 лютого 2026 року Шумський районний суд Тернопільської області:

в складі головуючого судді: Ковтуновича О.В.

за участі секретаря судового засідання Сандулович О.М.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до

відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

вимоги позивачів: про визнання права власності на спадкове майно за законом

учасники справи - не з`явилися

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції позивачів.

1. 23 грудня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі позивачі) звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (далі відповідачі) з вимогою про визнання права власності на спадкове майно за законом, що залишилося після смерті – ОСОБА_5 .

2. Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла – ОСОБА_6 . Після її смерті залишилось спадкове майно, що складається із: 1/6 частини житлового будинку з господарськими будівлями у АДРЕСА_1 . Померла була членом колгоспного двору. Після смерті померлої успадкувала все спадкове майно її дочка ОСОБА_5 , однак юридично його не формила.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла – ОСОБА_5 . Після її смерті залишилось спадкове майно, що складається із:

- земельної ділянки, яка знаходиться в с. Боложівка Кременецького району Тернопільської області, в розмірі 0,4000 га., кадастровий номер земельної ділянки 6125880600:01:003:0065, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства;

- 2/6 частини житлового будинку з господарськими будівлями у АДРЕСА_1 . Померла була членом колгоспного двору. Інші частки колгоспного двору належать позивачам та відповідачам по справі, які останні відмовляються від своїх часток на користь позивача ОСОБА_1 .

Спадщину після смерті померлої позивачі прийняли у відповідності до ст.1268 ЦК України, оскільки на день його смерті проживали із нею в одному господарстві, як стверджують останні.

Позивачі зверталися у нотаріальну контору по питанню успадкування зазначеного майна, однак їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, та зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватись у судовому порядку, а також спадщину ще прийняли інші спадкодавці.

На підставі викладеного, позивачі просять позов задоволити та визнати за ними, як спадкоємцями першої черги спадкування, право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті – ОСОБА_5 .

ІІ. Процесуальні дії у справі.

3.Ухвалою суду від 25 грудня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та призначено підготовче засідання на 04 лютого 2026 року на 09 год. 00 хв.

4. У судове засідання сторони не з`явилися, подали заяви про розгляд справи без їх участі із повним підтриманням та визнанням позовних вимог.

5. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

6. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 07.12.2021, що видане Шумським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) стверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла – ОСОБА_6 .

7. Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 07.11.2024, що видане Шумським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вказується, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла – ОСОБА_5 .

8. Як вбачається із свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 17.01.1980, жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований у АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_1 на праві особистої власності видано на підставі рішення виконкому Шумської районної ради народних депутатів № 245 від 23.11.1989, зареєстровано в Кременецьким МБТІ за реєстровим № 1.

9. Відповідно до архівного витягу із по господарської книги № 2 Боложівської сільської ради Кременецького (Шумського) району Тернопільської області за 1991-1995 роки станом на 15.04.1991, особовий рахунок № НОМЕР_3 , голова сім`ї: ОСОБА_1 , 1937 р.н., члени сім`ї: ОСОБА_6 , 1943 р.н. – дружина, ОСОБА_5 , 1966 р.н. – дочка, ОСОБА_2 , 1966 р.н. – зять, ОСОБА_3 , 1987 р.н. – внучка, ОСОБА_3 , 1989 р.н. – внук.

10. Із довідки про технічні показники об`єкта нерухомого майна № 380 виданої 08.12.2025 КП «Шумське БТІ» вбачається, що житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться у АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право власності видане на підставі рішення виконкому Шумської районної ради народних депутатів № 245 від 23.11.1989.

11. Відповідно до довідки № 185 від 14.11.2025 виданої Шумською міською радою Тернопільської області слідує, що ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на день смерті постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 разом із чоловіком ОСОБА_1 , дочкою ОСОБА_5 , зятьом ОСОБА_2 , онуком ОСОБА_3 , дружиною онука ОСОБА_7 , правнуком ОСОБА_8 .

12. Судом встановлено, що померлій ОСОБА_6 належала 1/6 частини житлового будинку з господарськими будівлями у АДРЕСА_1 , яку успадкувала її дочка ОСОБА_5 , однак юридично його не формила, якій також належить 1/6 частина даного домоволодіння.

Таким чином, померлій ОСОБА_5 належить майно, що складається із: 2/6 частини житлового будинку з господарськими будівлями у АДРЕСА_1 . Інші частки колгоспного двору належать позивачам та відповідачам по справі, проте останні відмовляються від своїх часток на користь позивача ОСОБА_1 .

13. Крім того, померлій ОСОБА_5 належить земельна ділянка, яка знаходиться в с. Боложівка Кременецького району Тернопільської області, в розмірі 0,4000 га., кадастровий номер земельної ділянки 6125880600:01:003:0065, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, однак як вбачається із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6101368102025 інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня.

14. Рішенням першого пленарного засідання шістдесятої сесії сьомого скликання Шумської міської ради Тернопільської області № 4149 від 28.05.2020 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_5 » вирішили надати дозвіл ОСОБА_5 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в с. Боложівка, Шумського району Тернопільської області з метою передачі її безоплатно у власність.

15. Згідно досліджених матеріалів справи судом було встановлено, що померла ОСОБА_5 являється дочкою позивача ОСОБА_1 та дружиною позивача ОСОБА_2 , що стверджується: свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 08.09.1966 та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 від 25.10.1986.

16. Відповідно до довідки № 186 від 14.11.2025 виданої Шумською міською радою Тернопільської області слідує, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 на день смерті постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 разом із чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що дає підставу вважати позивачів такими, що прийняли спадщину в силу ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини проживала із спадкодавцем.

17. Постановою державного нотаріуса Кременецької державної нотаріальної контори Тернопільської області Остапчуком В.П. від 06.12.2025, позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки частка у спадковому майні не виділена, а також спадщину крім цього за законом прийняли: чоловік спадкодавці та син спадкодавці, які в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини не відмовилися від неї в користь батька спадкодавці.

ІV. Оцінка Суду.

18. За змістом частини четвертої статті 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Так, частиною четвертою статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, ЦПК України допускає ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні і в правовідносинах, що виникли між сторонами відповідач позов визнав (див. пункт 4), таке визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тобто в даному випадку наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому судовому засіданні.

19. Вимогами ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

20. Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

21. Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

22. Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

23. Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

24. Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

25. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

26. Відповідно до п.1 та п. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

27. У відповідності до ст. 112 ЦК Української РСР, майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

28. Відповідно до ст.120 ЦК Української РСР, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

29. На підставі статей 1216,1217,1218 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).

30. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

31. У відповідності до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

32. Згідно із ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

33. Відповідно до абз.3 п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні прав на спадщину особа може звертатися до суду за правилами позовного провадження.

34. Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, як це визначено в ст. 81 ч.1 п. г Земельного кодексу України.

35. Положеннями ч.1 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

36. Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

37. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч. 1 ст. 1225 ЦК України.

38. Пунктом «а» ч.3 ст.152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.

39. Частиною 3 ст.1296 ЦК України встановлено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

40. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №723/1061/17 (провадження №61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, який полягає в наступному.

41. Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.

42. На підставі абз. 2 п. 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (п. 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-VI). Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

43. Рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

44. Відповідно до п. 3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 4-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно ст.125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органом місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

45. Відповідно до Законів України «Про державний земельний кадастр» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з 1 січня 2013 року державні акти на право власності на земельну ділянку не видаються. Натомість, згідно зі ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, яка передана фізичним та юридичним особам шляхом безоплатної передачі із земель державної чи комунальної власності за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, є свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, процедура приватизації земельної ділянки була розпочата, проте не завершена за життя спадкодавця ОСОБА_5 , тому позивач, як спадкоємець, вправі порушувати питання про визнання майнового права, набутого спадкодавцем за життя, тобто особистого майнового права спадкодавця.

46. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

47. Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

48. Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

49. Згідно з ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

50. Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

51. Таким чином, право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, не може бути захищене в інший спосіб.

52. У зв`язку із чим, враховуючи, що позивачі прийняли спадщину в установленому законом порядку, але отримати свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування на житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку в нотаріальній конторі не можуть, їхнє право підлягає захисту, а позовні вимоги задоволенню.

53. Даний спір підлягає розгляду в судовому порядку, оскільки іншим шляхом його вирішити не можливо, а набуття позивачами права на житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

54. Позивачем ОСОБА_1 при подачі позову було сплачено по 1496 грн. 04 коп. судового збору. Позивачем ОСОБА_2 при подачі позову було сплачено по 1211 грн. 20 коп. судового збору. Позивачі просять не застосовувати до відповідачів вимоги статті 141 ЦПК України.

З цих підстав,

Керуючись статтями 15, 16, 328, 1216-1218, 1261, 1268 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу, ст.ст. 120, 112 ЦК Української РСР суд, -

У Х В А Л И В :

1. Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , житель АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_6 , РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , житель АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_8 , РНОКПП НОМЕР_9 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , житель АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_10 , РНОКПП НОМЕР_11 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , жителька АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_12 , РНОКПП НОМЕР_13 ) про визнання права власності на спадкове майно за законом – задоволити повністю.

2. Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , житель АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_6 , РНОКПП НОМЕР_7 ) в порядку спадкування за законом, після смерті дочки – ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями у АДРЕСА_1 .

3. Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , житель АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_8 , РНОКПП НОМЕР_9 ) в порядку спадкування за законом, після смерті дружини – ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , право на завершення приватизації, отримання на її ім`я правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, яка знаходиться в с. Боложівка Кременецького району Тернопільської області, в розмірі 0,4000 га., кадастровий номер земельної ділянки 6125880600:01:003:0065, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

4. Не застосовувати до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вимоги статті 141 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне рішення складено 04 лютого 2026 року.

Суддя: Олег КОВТУНОВИЧ