Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №607/2246/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.01.2026 Справа №607/2246/25 Провадження №3/607/709/2026

місто Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Якімець Тарас Ігорович розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП: НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення

У С Т А Н О В И В:

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 228846 від 24 січня 2025 року вказано, що 24 січня 2025 року о 01год. 00 хв. по вул. Князя Острозького, 4, м. Тернопіль, водій ОСОБА_2 керувала транспортним засобом (далі – ТЗ) Kia д.н.з. НОМЕР_2 у стані алкогольного сп`яніння, огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатор Alcotest 7510 OIML номер ARLM-0400 (повірка дійсна до 14 листопада 2025 року), що підтверджується тест номером 745 від 24.01.2025 року результат огляду становить 0,96 проміле з результатами огляду ОСОБА_1 не погодилася; в приміщенні КНП ТОМЦСНЗ ТОР від огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовилась відмова номер 5 від 24 січня 2025 року порушив п. 2.5. ПДР – відмова особи, яка керує ТЗ від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Лех М. Ю. – надав суду письмові пояснення щодо обставин та правомірності складення протоколу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною першою статті 130 КУпАП. У цих поясненнях адвокат, з-поміж іншого, зазначив, що відповідно до частини третьої статті 266 КУпАП, у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я, таким чином у випадку відмови особи від огляду на стан алкогольного сп`яніння працівником поліції із використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з результатами огляду водія на стан алкогольного, наркотичного та іншого сп`яніння такий огляд повинен проводитися у закладі охорони здоров`я.

На думку адвоката, під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я необхідно розуміти свідоме і категоричне небажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на її внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі і може проявлятися, як у активній, так і у пасивній формі.

Захисник стверджує, що ОСОБА_1 не відмовлялася від проходження огляду на стан сп`яніння, натомість бажала здати біоматеріали (кров або сечу), відмовлялася лише від повторного проходження тесту із застосуванням технічного приладу газоаналізатор, оскільки ставила під сумнів достовірність його результатів.

ОСОБА_3 зазначає, що сукупний аналіз приписів розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735), дає підстави для висновку, що у закладі охорони здоров`я стан алкогольного сп`яніння у водія відповідним лікарем встановлюється за допомогою проведення: (і) огляду на стан сп`яніння та (іі) лабораторними дослідженнями, подібні висновки випливають з формулювання пункту 15 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735, відповідно до якого за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Відтак, захисник вважає, що у разі проведення медичного огляду водія на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я – обов`язковим є здійснення відповідних лабораторних досліджень. Тож, на його переконання, ОСОБА_1 від проходження огляду не ухилялася, робила спроби продути в технічний прилад, однак через недовіру до нього наполягала на заборі крові, що прямо передбачено Інструкцією № 1452/735, що виключає наявність об`єктивної сторони інкримінованого їй правопорушення.

Крім того, у поясненнях висловлено позицію захисту, яка полягає у тому, що суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП може бути лише водій транспортного засобу, тобто особа яка вчиняє усі необхідні дії, спрямовані на пересування транспортного засобу, знаходження за кермом транспортного засобу, який не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого зазначеною частиною статті 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна. Захисник констатує, що в матеріалах відеозапису з нагрудних камер працівників поліції не вбачається, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом, а тому вона не може вважатися суб`єктом цього адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи свою позицію щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності адвокат Лех М. Ю. просить закрити провадження у цій адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 КУпАП).

Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото– і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото– і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи; якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі (частина перша); протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами (частина друга); у разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це; особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання (частина третя); при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі (частина четверта).

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення суду надано матеріали адміністративної справи, досліджені в судовому засіданні, а саме:

– протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 228846 від 24 січня 2025 року (а.с. 1);

– матеріали відеофіксації з нагрудних камер 475100, 474456 та автореєстратора (файли «part_00000_export-1tk9o», «part_00001_export-1tk9o», «IMG_4152») (а.с. 2);

– фотоматеріали «photo_2025-01-28_15-37-56» (а.с. 2);

– результат Drager «Alcotest 7510» номер «ARLM-0400» (останнє градуювання 14 листопада 2024 року), тест номер 745 від 24 січня 2025 року, результат огляду становить 0,96 проміле (а.с. 3);

– акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів Drager «Alcotest 7510 OIML» номер «ARLM-0400» (а.с. 5);

– свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки

№ П 51 QM 1938 103 24 від 14 листопада 2024 року, щодо технічного приладу газоаналізатора Drager «Alcotest 7510 OIML» номер «ARLM-0400» (повірка дійсна до 14 листопада 2025 року) (а.с. 6);

– направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР від 24 січня 2025 року (а.с. 7);

– розписка ОСОБА_4 про недопущення до керування ТЗ Бавровської Л.О. від 24 січня 2025 року (а.с. 8);

– постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3923473 від 24 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с. 9);

– рапорт поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП від 24 січня 2025 року (а.с. 10);

– довідка УПП в Тернопільській області ДПП від 24 січня 2025 року, в якій вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримувала посвідчення водія серії НОМЕР_3 (а.с. 11).

Частиною п`ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України «Про екстрену медичну допомогу», надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Згідно з п.2.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – ПДР України) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції

З об`єктивної сторони цей адміністративний проступок може бути вчинено шляхом: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; 2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; 3) відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відтак, відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП може наставати за три різні за своїм зовнішнім проявом діяння: безпосереднє керування ТЗ в стані відповідного сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; передача керування ТЗ особі, яка перебуває у стані сп`яніння або під впливом певних лікарських засобів; відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на відповідні стани. При цьому, суд звертає увагу, що останні два діяння, матимуть наслідком відповідальність безвідносно до того чи перебувала винна особа у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, чи ні або чи встановлено такий стан. Зокрема, в аспекті останнього способу вчинення цього адміністративного проступку важливим є належна фіксація відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Суд констатує, що відмова від проходження огляду може бути як пряма (безпосередня), виражена у вербальні формі, так і опосередкована, коли особа, якій інкриміновано вчинення правопорушення, формально не відхиляє пропозицію працівників поліції (інших уповноважених осіб) у частині проходження огляду на стан сп`яніння, проте сукупність вчинених нею дій, їх характер, створення реальних перешкод для виконання повноважень відповідними посадовими особами, свідчить про намір уникнути процедури огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водночас працівники поліції, інші уповноважені особи, насамперед працівники медичних установ, мають створити належні умови для виконання особою, щодо якої здійснюється відповідний огляд, обов`язків передбачених законами та іншими нормативними актами. Дії таких посадових та/або службових осіб не повинні бути формальними, не повинні створювати у стороннього спостерігача враження про наявність будь-якої упередженості або небажання повною мірою забезпечити реалізацію особою, якій інкриміновано вчинення правопорушення, гарантованих їй прав і свобод. Крім того, суд зауважує, що оскільки санкція частини першої статті 130 КУпАП передбачає суттєві обмеження у правах особи результати щодо наявності стану сп`яніння мають бути належно зафіксовані, а висновки про відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, мають бути обґрунтованими, здійсненими на підставі повного та всебічного з`ясування всіх обставин, з урахуванням психоемоційного стану особи, фізіологічних особливостей кожної окремої людини, без допущення передчасності таких висновків.

Приписами пункту 1 частини першої статті 255 КУпАП визначено, що уповноважені посадові особи органів Національної поліції мають право складати протоколи про правопорушення у справах за статтею 130 КУпАП.

Процедуру оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, деталізовано в Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395 (далі – Інструкція № 1395).

За Інструкцією № 1395 протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі відповідно до статті 254 КУпАП; до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп`яніння в разі проведення огляду на стан сп`яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення (пункт 1); протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; за наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення підписується також цими особами; у разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу про адміністративне правопорушення в ньому робиться відповідний запис; особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу; під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права й обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі (пункт 2).

Порядок проходження огляду на стан сп`яніння у національному законодавстві регламентований КУпАП, розділом Х Інструкції № 1395, розділами І – ІІІ Інструкції № 1452/735, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі – Порядок).

Згідно з вимогами статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (частина друга). У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється (частина третя).

У пункті 1 розділу X Інструкції № 1395 визначено, що особи, які керують транспортними засобами, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Згідно пунктів 7 та 8 Порядку поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Відповідно до пункту 1 розділу І Інструкції № 1452/735 вона визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду. У пункті 2 розділу І Інструкції № 1452/735 зазначено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. За пунктом 3 розділу І Інструкції № 1452/735 ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

На підставі дослідження матеріалів справи, беручи до уваги зазначені норми законодавства України, суд вважає, що працівниками патрульної поліції було дотримано приписи КУпАП, Інструкції № 1452/735, Інструкції № 1395 та Порядку у частині здійснення процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу.

Утім, ОСОБА_1 висловила незгоду з результатами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, внаслідок чого її було доставлено до медичного закладу, де вона намагалася пройти тест на стан сп`яніння за допомогою технічного пристрою газоаналізатор. Крім того, ОСОБА_1 вимагала відібрати біологічні зразки (здати кров) для встановлення у неї стану сп`яніння, утім у цьому їй було відмовлено.

Ці обставини підтверджуються проаналізованими в судовому засіданні відеоматеріалами (файли «part_00000_export-1tk9o», «part_00001_export-1tk9o»). Так, особа, якій інкриміновано вчинення правопорушення неодноразово наполягає на проходженні огляду на стан сп`яніння, шляхом відбору відповідних зразків біологічного середовища (крові), що зафіксовано на відео з нагрудних камер поліцейських (файл «part_00001_export-1tk9o»; час 01:49:55 – 01:50:00; час 01:54:20 – 01:54:25; час відео 02:02:20 – 02:02:35), утім обґрунтованого пояснення щодо причин неможливості відбору відповідного біологічного зразка середовища, в аспекті цієї справи зразків крові, ОСОБА_1 надано не було.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 2 розділу III Інструкції № 1452/735 огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря — фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Тематичне вдосконалення обов`язково включає в себе опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковки, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур.

Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються двома наборами. Один набір використовується для первинного дослідження. Другий набір використовується для підтверджуючого дослідження. Другий набір ємностей зберігається при температурі мінус 20°C протягом 90 днів у закладах охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв. Для визначення концентрації алкоголю у другий набір відбирається не менше ніж 20 мл сечі та крові. Для дослідження на наркотичні, психотропні та лікарські засоби у другий набір ємностей відбирається не менше ніж 80 мл сечі та 20 мл крові (пункт 9 Інструкції № 1452/735).

На думку суду, поліцейські та уповноважені працівники медичного закладу чітко не встановили, чому ОСОБА_1 не може належним чином пройти огляд за допомогою технічного пристрою газоаналізатор (хвилювання, втома через тривалий час оформлення адміністративних матеріалів), не обґрунтували чому немає можливості в інший спосіб установити або спростувати перебування її у стані сп`яніння, зокрема шляхом надання на дослідження біоматеріалів, відтак висновки поліцейських щодо відмови особи, якій інкриміновано вчинення правопорушення, були передчасними та недостатньо обґрунтованими.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність у приписах нормативних актів альтернативних способів встановлення перебування особи у стані сп`яніння, для можливості максимально об`єктивного визначення наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення, зокрема, передбаченого статтею 130 КУпАП, є свідченням того, що держава, з метою більш повного захисту прав і свобод людини і громадянина, взяла на себе відповідний позитивний обов`язок.

Конституційний Суд України у Рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022 виснував, що „позитивний обов`язок держави ... полягає, зокрема, в забезпеченні належної системи національного захисту конституційних прав людини шляхом розроблення відповідного нормативно-правового регулювання; впровадженні ефективної системи захисту життя, здоров`я та гідності людини; створенні умов для реалізації людиною її фундаментальних прав і свобод“ (підпункт 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Як було зазначено, одним із способів вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, у таких випадках для встановлення складу адміністративного проступку, зокрема об`єктивної сторони, необхідним є чітке встановлення факту відмови особи від проходження відповідного огляду. Така відмова не має викликати жодних сумнівів у тому, що особа відмовляється від проходження огляду або сукупність дій особи створюють обґрунтовані підстави для висновку щодо такої відмови. В аспекті цієї справи суд не вбачає, що поліцейські повно та всебічно з`ясували всі обставин події та передчасно кваліфікували дії ОСОБА_1 як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Крім того, захисник Лех М.Ю. у судовому засіданні доводив відсутність доказів керування ТЗ ОСОБА_1 . Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутній чітко зафіксований факт керування ТЗ ОСОБА_1 , не дає можливості його встановити й аналіз доданих до справи відеоматеріалів. Утім, суд звертає увагу на ту обставину, що безпосередньо під час оформлення адміністративних матеріалів особа, якій інкриміновано вчинення правопорушення, не висловлювала поліцейським застереження стосовно цього аргументу сторони захисту.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами (пункт 24 постанови Верховного Суду від 26 червня 2019 року, справа № 536/1703/17).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (пункт 39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року, справа № 463/1352/16-а).

Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В абзацах другому – п`ятому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 26 лютого 2019 року у справі №1-р/2019 Конституційний Суд України зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу. Згідно з пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Із практики Європейського суду з прав людини вбачається, що принцип презумпції невинуватості вимагає, зокрема, щоб при виконанні своїх обов`язків судді не починали розгляду справи з упередженням щодо вчинення підсудним правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; тягар доведення лежить на стороні обвинувачення, і будь-який сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого; сторона обвинувачення має повідомити підсудного про висунуте проти нього обвинувачення (для того, щоб він міг підготувати і представити свій захист відповідно) та надати суду докази, достатні для його засудження (пункт 77 рішення у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barberа, Messeguй and Jabardo v. Spain) від 6 грудня 1988 року, пункт 97 рішення у справі «Яношевич проти Швеції» (Janosevic v. Sweden) від 23 липня 2002 року).

Слід зазначити, що тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах – на користь людини». Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи (пункти 47 – 49 постанови Верховного Суду від 10 січня 2024 року, справа № 240/4894/23).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини також наголошував, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (див., зокрема, § 43 рішення у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, заява № 16437/04)

За таких обставин, враховуючи вищенаведене суд констатує відсутність належного доведення працівниками поліції факту відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ураховуючи наведене вище, дії ОСОБА_1 , зафіксовані у протоколі серії ЕПР1 № 228846 від 24 січня 2025 року, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а тому провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Керуючись статтями 7 – 9, 33 – 36, 130, 245, 247, 251 – 252, 280, 283 – 284, 287, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

2. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

3. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

4. Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

5. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Повний текст постанови (з урахуванням часу перебування судді у відпустці та проходження підготовки суддів місцевих загальних судів) складено 03 лютого 2026 року.

Головуючий суддяТ. І. Якімець