Вирок від 03 лютого 2026 р. у справі №478/129/26 — Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 478/129/26 Провадження № 1-кп/478/38/2026

В и р о к

І м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2026 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-ще Казанка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025152270000522 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Володимирівка Баштанського (Казанківського) району Миколаївської області, громадянина України, з базовою середньою освітою, не одруженого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України вважається таким, що не має судимості,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.129 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_5

В с т а н о в и в:

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку за наступних обставин.

12.12.2025 року близько 10 год. ОСОБА_3 перебуваючи на присадибній ділянці ОСОБА_6 , яка розташована по АДРЕСА_1 , на ґрунті неприязних відносин вчинив словесний конфлікт із ОСОБА_7 , а саме ображав останнього грубою нецензурною лайкою, після чого ОСОБА_7 пішов до власного домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 .

12.12.2025 року близько 14 год. 10 хв. ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, реалізуючи умисел, спрямований на погрозу вбивством і достовірно знаючи, що висловлені ним погрози та його дії здатні викликати побоювання за життя і здоров`я у ОСОБА_7 і бажаючи цього, взявши за місцем свого проживання в праву руку учбово-тренувальну гранату «ПІРО-5» та уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ, який до категорії вибухових пристроїв та бойових припасів не відноситься, пішов до потерпілого ОСОБА_7 , де біля його домоволодіння побачивши ОСОБА_7 висловив погрозу вбивства щодо нього шляхом її підриву, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_7 сприймаючи погрози ОСОБА_3 , як такі, що можуть бути здійснені, побоюючись за своє життя, з метою недопущення їх реалізації, відійшов від останньої на безпечну відстань та зайшов до свого будинку, після чого ОСОБА_3 припинив свої протиправні дії.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового слідства кваліфіковано за ч.1 ст.129 КК України як погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

На підставі ст. 474 КПК України до суду надійшла угода про визнання винуватості, укладена 02 лютого 2026 року між прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_3 , в присутності захисника ОСОБА_5 .

Потерпілим ОСОБА_7 надано письмову згоду прокурору на укладення з обвинуваченим ОСОБА_3 угоди про визнання винуватості.

Даним кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди не завдано, цивільний позов не заявлено.

Виходячи із змісту угоди, обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.129 КК України.

Згідно угоди, сторони погодилися на призначення ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст.129 КК України у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду. Відповідно до ч. 2 ст. 59-1 КК України, покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ч.2, ч.4, ч.5 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди. Укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

У підготовчому судовому засіданні з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав свою вину та підтвердив обставини вчинення злочинних дій, викладені в обвинувальному акті. Цілком розуміє свої права, визначені в п.п.1-4 ч.4 ст.474 КПК України, характер обвинувачення, вид узгодженого покарання та усвідомлює наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України.

На підставі пояснень обвинуваченого суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди і що угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок, дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Під час перевірки угоди встановлена її відповідність вимогам КПК України та відсутність підстав для відмови в затвердженні укладеної угоди, викладених в ч.7 ст.474 КПК України.

При призначенні покарання, суд згідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 , в силу ст.12 КК України відноситься до кримінального проступку.

Обставин, які б пом`якшували та обтяжували покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Враховуючи особу ОСОБА_3 , який не вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, суд вважає, що узгоджене сторонами покарання цілком відповідає ступеню тяжкості та обставинам вчиненого кримінального правопорушення, та є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.

Питання про речові докази суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Відповідно до вимог ст.124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_3 належить стягнути на користь держави процесуальні витрати в розмірі 6239 грн. 80 коп., пов`язані із залученням експерта.

В кримінальному провадженні цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст.ст.314, 370, 374, 474, 475 КПК України, суд

У х в а л и в :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 02 лютого 2026 року між прокурором у кримінальному провадженні – начальником Казанківського відділу Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_8 , якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12025152270000522 та обвинуваченим ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.129 КК України і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 59-1 КК України, покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Міра запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 не обиралася.

Речові докази: залишки УЗРГМ, які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, - знищити.

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 6239 (шість тисяч двісті тридцять дев`ять) грн. 80 коп., пов`язані із залученням експерта.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, його захисником, прокурором виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1