Вирок від 28 січня 2026 р. у справі №334/7041/25 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 29.01.2026

Справа № 334/7041/25

Провадження № 1-кп/334/333/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.01.2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м. Запоріжжя кримінальне провадження №12025082050001329 від 09.07.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, не працевлаштованої, не заміжньої, яка не має на утриманні неповнолітніх дітей, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засуджена,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2025 року до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт у кримінальному проваджені відносно ОСОБА_5 , за ч. 4 ст. 185 КК України.

Обвинувальний акт надійшов до суду разом з угодою про визнання винуватості, яка була укладена 26.08.2025 року між обвинуваченою ОСОБА_5 та прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_6 за участі захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_4 за письмової згоди потерпілого ОСОБА_7 .

ОСОБА_5 у період часу з 21 год. 00 хв. 07.07.2025 року по 03 год. 00 хв. 08.07.2025 року, перебуваючи у третьому під`їзді на восьмому поверсі будинку АДРЕСА_2 , спільно із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розпивала алкогольні напої.

В подальшому ОСОБА_5 впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, маючи злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно – небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно – небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що ОСОБА_7 перебуває у безпорадному стані, та побачивши на підлозі в під`їзді, мобільний телефон марки «Motorola», модель «moto g60», у корпусі зеленого кольору, IMEI НОМЕР_1 , вартістю 3290,67 грн, в якому була встановлена сім-карта оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_2 , що матеріальної цінності для потерпілого не представляє, який випав з рук потерпілого.

Після цього, ОСОБА_5 разом з викраденим майном покинула місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись вказаним мобільним телефоном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на зазначену суму.

Вказаними діями ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

За умовами угоди обвинувачена ОСОБА_5 зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в повному обсязі підозри у судовому провадженні.

При цьому обвинуваченою ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_4 та прокурором ОСОБА_6 узгоджено покарання обвинуваченій у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнити з іспитовим строком з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питанб пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Угода була укладена за письмової згоди потерпілого ОСОБА_7 , який не заперечував проти укладення угоди між прокурором та обвинуваченою, завдана шкода відшкодована.

У судовому засіданні прокурор вказав про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.

Потерпілий ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що згоду на укладення угоди надав добровільно, з наслідки укладення угоди йому зрозумілі.

Захисник ОСОБА_4 вважає за можливе затвердити угоду, зазначивши, що вона відповідає вимогам КПК України. Угода укладалася за її участі, обвинувачена добровільно погодилася на вказані умови.

Обвинувачена ОСОБА_5 просила затвердити угоду, вказавши, що вона укладена добровільно, наслідки укладення угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України та ч.4 ст.474 КПК України їй роз`яснені та зрозумілі, крім того, ОСОБА_5 зазначила, що повністю визнає вину у кримінальному правопорушенні, вказаному у висунутому обвинуваченні згідно з обвинувальним актом, повідомивши у своїх показаннях усі обставини вчинення нею кримінального правопорушення, які зазначені в обвинувальному акті.

Заслухавши учасників судового провадження, суд вважає, що угода про визнання винуватості підлягає затвердженню, виходячи з наступного.

Укладена у кримінальному провадженні угода про визнання винуватості відповідає вимогам п.2 ч.1 ст. 468, ч.ч.2, 4, 5 ст.469, ст.472, ч.ч.4,6 ст.474 КПК України, невідповідність угоди вимогам ч.7 ст.474 КПК України у суді не встановлена, зокрема:

-дії обвинуваченої кваліфіковано вірно за ч. 4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану;

-потерпілий надав прокурору письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості;

-умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

- угода укладена добровільно, фактичні підстави для визнання винуватості наявні;

- міра покарання у виді - 5 років позбавлення волі. та звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнити з іспитовим строком з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, відповідає вимогам ст.65 КК України.

При цьому суд враховує наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого та знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення - щире каяття, активне сприяння досудовому розслідуванню, відшкодування завданої шкоди, відсутність вказаних в обвинувальному акті обставин, що обтяжують покарання, а також те, що ОСОБА_5 раніше не засуджена, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що призначення покарання у виді у виді 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України є необхідним і достатнім для досягнення мети виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

Долю речових доказів суд вирішує згідно з вимогами ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.370, 371, 373, 374, 376,475 КПК України,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 26.08.2025 року між прокурором ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_4 у місті Запоріжжя у кримінальному провадженні №12025082050001329 від 09.07.2025 року.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді у позбавлення волі строком п`ять років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю три роки.

Згідно зі ст. 76 КК України протягом іспитового строку на ОСОБА_5 покласти обов`язки:

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На вирок може бути подано апеляцію до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Дніпровський районний суд м. Запоріжжя.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1