Вирок від 02 лютого 2026 р. у справі №701/768/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/205/26 Справа № 701/768/25 Категорія: ч. 1 ст. 125 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю секретарки – ОСОБА_5 ,

прокурора – ОСОБА_6 ,

захисника – ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого – ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора Маньківського відділу Уманської окружної прокуратури Черкаської обл. ОСОБА_9 на вирок Маньківського райсуду Черкаської обл. від 01.08.2025 р. у кримінальному провадженні № 12025255370000126 від 28.07.2025, -

В С Т А Н О В И В:

Зазначеним вироком ОСОБА_8 , який

народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Маньківка

Черкаської обл., громадянин України, має

середню освіту, не працює, не одружений,

раніше не судимий, проживає

АДРЕСА_1 ,

визнаний винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та йому призначено покарання у виді штрафу у розмірі 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425 грн.

Вироком суду встановлено, що 23.07.2025 р. приблизно о 15 год., ОСОБА_8 , перебуваючи на узбіччі дороги біля буд. № 51 по вул. Вишнева у с. Маньківка Уманського р-ну Черкаської обл., на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_10 з метою спричинення останньому тілесних ушкоджень, діючи умисно і цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, завдав один удар кулаком правої руки в ділянку його обличчя, в результаті чого заподіяв потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді садна на лівому крилі носа та синців на нижніх повіках обох очей, які згідно висновку судмедексперта № 05-7-01/391 від 30.07.2025 р. відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Дії ОСОБА_8 судом кваліфіковано як кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор Маньківського відділу Уманської окружної прокуратури Черкаської обл. ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду стосовно ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання через неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Під час апеляційного розгляду справи просить дослідити матеріали, які характеризують особу обвинуваченого та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн. В решті вирок суду першої інстанції просить залишити без змін.

Апеляційні вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції призначено покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, при цьому, санкцією цієї статті визначено покарання у виді штрафу до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 2 ст. 53 КК України, розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до 50 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями КК України не передбачено вищого розміру штрафу.

Отже, апелянт зазначає, що суд вийшов за межі статті Загальної частини КК України, якою встановлюється мінімально допустимий розмір призначеного покарання у виді штрафу, та призначив покарання нижче від найнижчої межі для вказаного виду покарання, передбаченої ч. 2 ст. 53 КК України.

Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання у вигляді штрафу за ч. 1 ст. 125 КК України у меншому розмірі, ніж встановленому в Загальній частині КК України (ч. 2 ст. 53 КК України), призвело до призначення покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Таким чином, прокурор вважає, що суд ухвалив вирок із недотриманням вимог закону України про кримінальну відповідальність, оскільки при призначенні покарання не застосовано закон, який підлягає застосуванню (ч. 2 ст. 53.КК України), на підставі викладеного, судом першої інстанції було ухвалено вирок всупереч вимогам ст. 370 КПК України, оскільки при призначенні покарання обвинуваченому порушено норми матеріального права та неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.

Тому вважає, що за даних обставин, вирок суду підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Потерпілий ОСОБА_10 в судове засідання Черкаського апеляційного суду призначене на 3.02.2026 р. не з`явився, належним чином був повідомлений про день, час та місце судового засідання, про що свідчить телефонограма на його адресу, в якій він просив слухати справу без його участі (а. пр. 100 ). Заяви про відкладення розгляду суду не надав. Справу було розглянуто без його участі тому, що відповідно до вимог ст. 405 КПК України, його участь не є обов`язковою.

Заслухавши доповідь судді, прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити з наведених у ній підстав, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції зазначених вимог Закону дотримався не в повному обсязі.

Так, відповідно до змісту вироку суду, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 125 КК України було розглянуте в спрощеному провадженні, передбаченому ст. ст. 381 та 382 КПК України, оскільки до матеріалів кримінального провадження була долучена письмова заява обвинуваченого та захисника ОСОБА_7 , в якій він не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження і згоден з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні (а. пр. 12-13).

Крім того, до матеріалів кримінального провадження долучена письмова заява потерпілого ОСОБА_10 від 31.07.2025 р. щодо згоди зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні (а. пр. 14).

З урахуванням того, що суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження у спрощеному провадженні, окрім того прокурор в апеляційній скарзі не оскаржує обставини вчинення кримінального правопорушення, доведеність вини, а інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, тому вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.

У зв`язку з цим апеляційним судом вказаний вирок переглядається лише в частині законності та правильності призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_8 .

З матеріалів судового розгляду кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції погодився зі встановленими досудовим розслідуванням фактичними обставинами кримінального провадження та відповідно дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин вчинення кримінального проступку, доведення винуватості та кваліфікації його дій, які в апеляційній скарзі не оскаржуються, у відповідності з нормами ч. 1 ст. 394 та ст. 404 КПК України, в апеляційному порядку не перевіряються.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора щодо неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність в частині призначеного покарання та щодо необхідності ухвалити новий вирок через неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_8 із призначенням ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 125 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн., то апеляційний суд вважає такі доводи обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 413 КПК України визначено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно ч. 1 ст. 125 КК України, за вчинення вказаного кримінального проступку передбачено покарання у виді штрафу до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до 200 годин, або виправні роботи на строк до 1 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 КК України, розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до 50 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями КК України не передбачено вищого розміру штрафу.

Як вбачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції визнавши ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України призначив йому покарання у виді штрафу у розмірі 25 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 425 грн., але санкцією кримінального закону, а саме ч. 2 ст. 53 КК України, визначено мінімальний розмір штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання у кримінальному провадженні не встановлено.

Отже, апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції під час ухвалення вироку та призначення покарання обвинуваченому неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, а саме, не застосував закон, який підлягає застосуванню.

Вказані вимоги законодавства суд при ухваленні вироку не дотримався та допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до ст. 413 КПК України, є підставою для скасування вироку.

При прийнятті рішення у даному кримінальному провадженні апеляційний суд враховує також те, що суд розглянув кримінальне провадження у спрощеному порядку без виклику та участі учасників, що відповідає вимогам КПК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , апеляційний суд враховує: характер вчиненого кримінального проступку; відомості про особу обвинуваченого, який є раніше не судимою особою в силу ст. 89 КК України; не працює; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться; за місцем проживання компрометуючи дані відносно нього відсутні; наявність обставини, що пом`якшує покарання - щире каяття; відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Тому, апеляційний суд вважає, що необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді штрафу, а саме у мінімальному розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 53 КК України,тобто тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.

Суд апеляційної інстанції враховує матеріальний стан обвинуваченого, який не заперечував проти такого виду та розміру покарання під час апеляційного перегляду та має можливість виконати таке покарання та сплатити його.

Зазначене покарання апеляційний суд вважає справедливим, таким, що відповідатиме тяжкості вчиненого правопорушення, сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових злочинів, а також таким, що не буде становити особистий надмірний тягар для особи, адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

В інший частині вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, не підлягає зміні чи скасуванню.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні стосовно обвинуваченого не обирався і в апеляції питання про нього не ставиться.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що вимоги апеляційної скарги прокурора Маньківського відділу Уманської окружної прокуратури Черкаської обл. ОСОБА_9 підлягають задоволенню, а вирок суду - скасуванню в частині призначеного покарання з ухваленням судом апеляційної інстанції нового вироку.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 413 та 420 КПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Вирок Маньківського райсуду Черкаської обл. від 1.08.2025 р. стосовно ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 125 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) грн.

В решті вирок суду – залишити без змін.

Апеляційну скаргу прокурора Маньківського відділу Уманської окружної прокуратури Черкаської обл. ОСОБА_9 – задовольнити.

Вирок суду може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий

Судді