Вирок від 01 лютого 2026 р. у справі №761/23269/22 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/23269/22

Провадження №1-кп/761/1737/2026

В И Р О К

іменем України

02 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях судового засідання ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №62022100130000456 від 02.08.2022 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вишгород Київської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, військовослужбовця, учасник бойових дій, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Оболонського районного суду м. Києва від 06.08.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду, строком на 1 рік; вироком Бородянського районного суду Київської області від 07.11.2025 за ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі стоком на 5 років; на даний час утримується під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор»,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України /в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018/,

за участі сторін провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

12.02.2020 з ОСОБА_5 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на 3 роки.

Наказом Командувача НОМЕР_1 окремого батальйону охорони та обслуговування Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 21.04.2022 № 5-РС (по особовому складу) солдата ОСОБА_5 призначено на посаду кухара їдальні роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 21.04.2022 № 21 (по стройовій частині) солдат ОСОБА_5 вважається таким, що прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Згідно з вимогами ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України; захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України; кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Статтями 4, 6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, (з усіма змінами) із 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє до цього часу.

Так, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом осіб рядового складу, солдат ОСОБА_5 , відповідно ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Однак, під час дії воєнного стану у солдата ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на самовільне залишення місця служби - території військової частини НОМЕР_2 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , який він реалізував за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_5 у порушення вимог вищезазначеного законодавства, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом осіб рядового складу військової частини НОМЕР_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану, без дозволу відповідних командирів (начальників) та за відсутності на те поважних причин, 18.05.2022 самовільно залишив місце служби - територію військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) та до 23.05.2022 проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби. За даним фактом постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.07.2022 ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.

Надалі, солдат ОСОБА_5 06.07.2022, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану, без дозволу відповідних командирів (начальників) та за відсутності на те поважних причин, самовільно залишив територію військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) та до 23.08.2022 проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби, та не вживав жодних заходів для повернення до місця служби за наявності реальної можливості для цього.

23.08.2022, усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, солдат ОСОБА_5 самостійно повернувся до розташування військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, пояснив суду, що дійсно, при обставинах, викладених вище у вироку, він, 12.02.2020 уклав контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України та 21.04.2022 його призначено на посаду кухара їдальні роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 . Однак, в подальшому, під час дії воєнного стану у період з 06.07.2022 по 23.08.2022 він самовільно, без дозволу командирів залишив військову частину, яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_3 та проводив час на свій розсуд. У зв`язку з визнанням вини, щирим каяттям, поверненням для проходження служби у лавах Збройних Сил України, просив суд суворо його не карати та запевнив суд, що зробив належні висновки.

Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників судового провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України показаннями обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення та дослідженням даних, які характеризують його особу, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини /фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення/, які ніким не оспорюються, у зв`язку з відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.

Таким чином, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_5 у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби), без поважних причин, вчиненому в умовах воєнного стану, та кваліфікує його дії за ч.5 ст.407 КК України /в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018/.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини кримінального провадження та відношення до скоєного обвинуваченого, який вину визнав, щиро розкаявся.

Також при призначенні покарання ОСОБА_5 судом враховуються дані про його особу, який раніше засуджений, посередньо характеризувався за місцем проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 , є учасником бойових дій, має контузію ока, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має місце проживання та реєстрації, неодружений, його рідний брат з 10.03.2023 рахується безвісти зниклим під час участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, його вік та стан здоров`я, проходження служби у лавах ЗСУ.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд відносить щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначення покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, оскільки ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, до ухвалення вироку Бородянським районним судом Київської області від 07.11.2025, відповідно до якого останнього засуджено за ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 70 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, суд вважає за необхідне остаточне покарання ОСОБА_9 визначити за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань.

Враховуючи, що ОСОБА_5 перебуває під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на підставі вироку Бородянського районного суду Київської області від 07.11.2025, підстав для застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили, судом не встановлено.

Даних щодо наявності процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні прокурором не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-371, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України /в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018/, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 /п`ять/ років.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання даного покарання з покаранням, призначеним вироком Бородянського районного суду Київської області від 07.11.2025, визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 /п`ять/ років 1 /один/ місяць.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з дня проголошення вироку - 02 лютого 2026 року, зарахувавши час перебування під вартою за вироком Бородянського районного суду Київської області від 07.11.2025 - з 23.07.2025 р. по 01.02.2026 р.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з урахуванням положень ч.2 ст.394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя