Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №758/1323/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

___________________________________________________________________________________________

Провадження 2/760/159/26

В справі 758/1323/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

29 січня 2026 року в місті Києві

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Левіцької Н.О.

представника Позивача - адвоката Дев`ятки О.Г.

розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення частини понесених витрат на комунальні послуги, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, третя особа: ОСОБА_4 .

II. Описова частина

27 січня 2025 року до Подільського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення частини понесених витрат на оплату житлово-комунальних послуг, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29 січня 2025 року справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва, оскільки спірна квартира розташована в Солом`янському районі м. Києва.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2025 року у справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовує наступним.

Зазначає, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Вказана квартира була придбана нею 26 листопада 1991 року на підставі договору купівлі-продажу та право приватної власності на квартиру зареєстровано 09 грудня 1991 року.

Позивачка пояснює, що в період з 2016 року по травень 2022 року вона проживала у належному їй на праві власності садовому будинку в Бориспільському районі Київської області, очікуючи добровільного переїзду Відповідачів у квартиру, належну ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказує, що навесні 2022 року стан її здоров`я значно погіршився, тому вона вирішила повернутися проживати у належну їй квартиру. Проте Відповідачі своїми діями завадили її поверненню до квартири та чинили перешкоди у реалізації її права власності.

Так, 03 травня 2022 року вона звернулася на спеціальну лінію «102» та повідомила про те, що Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не пускають її до власної квартири. За результатами перевірки цього повідомлення було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_3 , здійснювався виїзд екіпажу Управління патрульної поліції.

31 травня 2022 року ОСОБА_1 повторно звернулася на спеціальну лінію «102» та повідомила, що за вказаною адресою Відповідачі не впускають її до квартири. Під час цієї події ОСОБА_2 руками хапав Позивачку за плечі, штовхав її, внаслідок чого вона ударилася ногою об стілець. За результатами судово-медичного дослідження № 043-128-2022 від 02 червня 2022 року у Позивачки мали місце тілесні ушкодження у вигляді синців на правій та лівій гомілках, які за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Зазначає, що постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 23 серпня 2022 року у справі № 760/6677/22 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП. У постанові зазначено, що 31 травня 2022 року він вчинив домашнє насильство в сім`ї психологічного та економічного характеру відносно ОСОБА_1 , а саме - не впускав її до належної їй на праві власності квартири.

Позивачка також зазначає, що 10 січня 2023 року ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , повторно вчинив відносно неї домашнє насильство економічного характеру, а саме: не давав їй доступу до квартири, позбавляючи права користування житлом. Крім того, він вчинив домашнє насильство психологічного характеру шляхом застосування по відношенню до неї образливих, принизливих слів. У зв`язку з цим постановою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 760/829/23 встановлено факт вчинення ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 10 січня 2023 року домашнього насильства економічного характеру (позбавлення житла) та психологічного характеру (образи).

Позивачка вказує, що у вересні 2022 року через неможливість подальшого проживання у садовому будинку з огляду на його незадовільний технічний стан та погіршення стану свого здоров`я, враховуючи перешкоди у поверненні до своєї квартири, вона була вимушена переїхати проживати до своєї сестри - ОСОБА_5 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4 .

Паралельно вона була змушена звернутися до суду, і рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 31 серпня 2023 року у справі № 760/7198/22, яке набрало законної сили, було задоволено її вимоги про виселення без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх неповнолітніх дітей з квартири АДРЕСА_5 . Вказане рішення було виконано примусово, і постановою головного державного виконавця від 31 липня 2024 року виконавчі провадження закінчено у зв`язку з їх фактичним виконанням.

Обгрунтовуючи вимоги про стягнення витрат на оплату житлово-комунальних послуг, Позивачка зазначає наступне.

Позивачка стверджує, що в квартирі АДРЕСА_5 до травня 2022 року, в якій вона зареєстрована, постійно проживали четверо осіб: Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також двоє їхніх неповнолітніх дітей.

Згідно з рахунком-повідомленням від 01 квітня 2021 року станом на цю дату по квартирі утворився борг за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 37582,47 гривень. Позивачка повністю погасила цей борг 20 травня 2021 року за рахунок власних коштів.

Позивачка вказує, що оскільки вона була зареєстрована в квартирі, хоч і добровільно не проживала у ній, а постійно проживали чотири особи, усі вони (п`ятеро) повинні нести витрати у розмірі однієї п`ятої частини від загальної вартості спожитих житлово-комунальних послуг. При цьому за своїх неповнолітніх дітей відповідальність мають нести їх батьки - Відповідачі.

Враховуючи, що Позивачка сплатила весь борг самостійно, то, на її переконання, вона має право на зворотну вимогу (регрес) до Відповідачів щодо стягнення з них солідарно 4/5 часток сплаченої грошової суми, що становить 30065,98 грн.

В подальшому, як зазначає Позивачка, з травня 2022 року вона не проживала у своїй квартирі вже вимушено внаслідок протиправних дій Відповідачів, а не добровільно. Тому вважає, що обов`язок з оплати комунальних послуг лежить виключно на Відповідачах.

Згідно з рахунками-повідомленнями від 01 серпня 2024 року станом на цю дату по квартирі утворився борг на суму 12733 гривні 83 копійки, яку Позивачка сплатила за рахунок власних коштів. Вказану суму Позивачка просить стягнути солідарно з Відповідачів в повному обсязі.

Крім того, Позивачка зазначає, що протиправні дії Відповідачів призвели до неможливості її проживання у власній квартирі з травня 2022 року по 01 серпня 2024 року. У зв`язку з цим вона була вимушена з вересня 2022 року по 01 серпня 2024 року проживати у квартирі своєї сестри - ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить останній на праві спільної часткової власності.

Позивачка зазначає, що за період з 01 вересня 2022 року по 01 серпня 2024 року ОСОБА_5 сплатила за спожиті житлово-комунальні послуги у вказаній квартирі загальну суму 74829 гривень 32 копійки, що підтверджується банківськими довідками.

Позивачка стверджує, що вона фактично користувалася житлово-комунальними послугами в квартирі сестри, і у неї виник солідарний обов`язок за зобов`язаннями з оплати цих послуг. З урахуванням кількості проживаючих в квартирі осіб (п`яти осіб), частка участі Позивачки у витратах становить одну п`яту частину, тобто 14965 гривень 86 копійок. Вказану суму Позивачка сплатила на банківську картку ОСОБА_5 : 24 липня 2024 року - 5000 гривень, 07 жовтня 2024 року - 6000 гривень, 11 жовтня 2024 року - 4000 гривень, що підтверджується банківськими виписками. Сплачену суму в розмірі 15000 гривень вона розцінює як суму збитків, завданих їй протиправними діями Відповідачів.

Крім того, Позивачка наполягає на тому, що протиправними діями Відповідачів їй завдано моральної шкоди.

По-перше, 03 травня 2022 року Відповідачі не пустили Позивачку до власної квартири, внаслідок чого вона була вимушена звернутися до поліції. Цими діями Відповідачі завдали моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях. Розмір моральної шкоди Позивачка оцінює у 10000 гривень.

По-друге, 31 травня 2022 року при спробі зайти в квартиру ОСОБА_2 руками хапав Позивачку за плечі, штовхав її, внаслідок чого вона ударилася ногою об стілець, що викликало фізичний біль, головний біль, підвищення артеріального тиску. При судово-медичному дослідженні у Позивачки встановлено тілесні ушкодження у вигляді синців, які відносяться до легкого тілесного ушкодження. За даним фактом ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 173-2 КУпАП. Вказаними діями Відповідачі завдали моральної шкоди, яка полягала у фізичному болю та душевних стражданнях. Розмір моральної шкоди Позивачка оцінює у 20000 гривень.

По-третє, 10 січня 2023 року ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство економічного та психологічного характеру відносно Позивачки, що підтверджується постановою суду у справі № 760/829/23. Вказаними діями Відповідачі завдали моральної шкоди, яка полягала у приниженні честі та гідності та у душевних стражданнях. Розмір моральної шкоди Позивачка оцінює у 20000 гривень.

Оцінюючи завдану їй моральну шкоду, викликану вимушеним проживанням не у своїй квартирі, Позивачка зазначає, що починаючи з 2019 року вона перенесла три хірургічних втручання, має серйозні захворювання, у зв`язку з чим вимушена була неоднорахово проходити лікування.

Крім того, Позивачка стверджує, що вимушене проживання в чужій квартирі завдало їй моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях. А оскільки Відповідачі відмовилися добровільно виконати рішення суду про виселення, Позивачка зазнала додаткових душевних страждань, пов`язаних зі створенням перешкод і стресової ситуації при примусовому виконанні рішення.

Період вимушеного непроживання Позивачки в своїй квартирі складає 778 днів (з 03 травня 2022 року по 18 липня 2024 року), і вона вважає справедливим оцінити розмір завданої їй моральної шкоди у розмірі 1000 гривень за один день, загалом 778000 гривень.

Загальний розмір моральної шкоди в сумі 790000 гривень Позивачка просить стягнути солідарно з обох Відповідачів.

25 червня 2025 року на підставі клопотання представника Позивачки ухвалою суду залучено ОСОБА_4 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідачів, оскільки квартира належить йому та Позивачці на праві спільної сумісної власності.

25 червня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Відповідачки ОСОБА_3 .

Відповідачка у відзиві вказує, що квартира АДРЕСА_5 належить Позивачці та її батьку ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, що не заперечується самою Позивачкою та підтверджується рішеннями судів у справах № 760/7198/22 та № 760/11540/24.

ОСОБА_3 зазначає, що в цій квартирі вона і її сім`я проживали тривалий термін часу, понад п`ятнадцять років, що було погоджено з Позивачкою. Ніяких претензій щодо оплати комунальних послуг не пред`являлось, жодного договору щодо умов користування не укладалося. Вона і її чоловік добровільно виконали рішення суду про виселення.

Відповідачка стверджує, що її місцем офіційної реєстрації є квартира за адресою: АДРЕСА_2 , і у зв`язку з цим вона здійснює сплату обов`язкових комунальних платежів саме за вказаною адресою. В силу норм статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вона вважає, що не є споживачем житлово-комунальних послуг за адресою квартири Позивачки.

ОСОБА_3 посилається на те, що відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України саме власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

ОСОБА_3 наголошує, що Позивачка протягом тривалого часу не оплачувала будь-які комунальні платежі. А кошти на оплату 39308,03 грн, сплачені Позивачкою 20 травня 2021 року, були надані їй батьком ОСОБА_4 як співвласником квартири, оскільки Позивачка на той час не працювала, проходила лікування.

Відповідачка вважає, що зворотна вимога пред`явлена до неналежних відповідачів, оскільки Позивачка не бажала проживати в квартирі. Всі розрахунки комунальних послуг робилися на одну особу - власника квартири.

Щодо вимог про стягнення збитків в розмірі 15000 гривень, ОСОБА_3 зазначає, що 05 липня 2024 року сім`я вже переїхала, 18 липня складено акт про добровільне виконання рішення та ключі передані Позивачці. Квартира була вільна і Позивачка мала можливість користуватися нею. Відповідачка звертає увагу, що Позивачка до сьогодні проживає у своєї сестри.

Щодо відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_3 вважає, що Позивачкою не надано належних доказів завдання шкоди, не доведена наявність причинного зв`язку.

Крім того, Відповідачка вважає, що при визначенні розміру моральної шкоди треба виходити із співмірності між неправомірними діями та заподіяною шкодою із врахуванням засад розумності, виваженості та справедливості.

07 липня 2025 року представником Позивачки подано відповідь на відзив Відповідачки, в якій викладено аргументи проти заперечень ОСОБА_3

07 жовтня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат з`явились, підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також третя особа ОСОБА_4 до суду не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України.

III. Мотивувальна частина

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивачки, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 31 серпня 2023 року у справі № 760/7198/22, яке набрало законної сили, встановлено, що останні п`ятнадцять років Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 разом зі своїми дітьми проживали у квартирі АДРЕСА_1 . Також встановлено, що квартира належить на праві спільної сумісної власності Позивачці ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Дане рішення суду є преюдиційним для даної справи щодо встановлення обставин фактичного проживання Відповідачів у квартирі протягом тривалого часу, права спільної сумісної власності на квартиру, а також обставин вчинення Відповідачами протиправних дій щодо Позивачки.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на оплату житлово-комунальних послуг за період до травня 2022 року суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що дієздатні фізичні особи, які проживають разом зі споживачем та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Судом встановлено, що в квартирі АДРЕСА_5 до травня 2022 року постійно проживали чотири особи: відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також двоє їхніх неповнолітніх дітей. Позивачка, як встановлено судом безспірно, не проживала у квартирі добровільно, проте не відмовляється від свого обов`язку з оплати своєї частки комунальних послуг.

Таким чином, з п`яти осіб лише троє є дієздатними повнолітніми особами, а саме: Позивачка та Відповідачі, а тому саме на них покладається солідарна відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Позивачка довела, що 20 травня 2021 року сплатила 37582,47 грн боргу за комунальні послуги, що підтверджено банківськими чеками.

Тому, з кожного з Відповідачів Позивачка має право стягнути 1/3 від сплаченої нею суми, що становить по 12527,49 грн (37582,47 / 3 = 12527,49). Саме в цій частині дані вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення витрат на оплату житлово-комунальних послуг за період з травня 2022 року по серпень 2024 року, суд зазначає наступне.

Встановлено, що з травня 2022 по 01 серпня 2024 року Позивачка вимушено не проживала у квартирі, оскільки їй чинилися Відповідачами перешкоди, а тому вона не була споживачем комунальних послуг квартирі.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 904/5726/19 роз`яснила, що активна роль суду в цивільному процесі проявляється у самостійній кваліфікації правової природи спірних відносин, виборі і застосуванні відповідних норм права. Обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, покладено на суд (принцип jura novit curia).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою. Частиною 1 статті 514 Кодексу визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Заміна кредитора здійснюється без згоди боржника (стаття 516 Кодексу).

Судом встановлено, що Позивачка як власник квартири самостійно погасила заборгованість 12733,83 грн за період, коли у квартирі проживали Відповідачі, що підтверджено рахунками-повідомленнями та платіжними квитанціями.

Таким чином, виконавши солідарне зобов`язання Відповідачів, як єдиних фактичних користувачів комунальних послуг в квартирі, перед кредиторами зі сплати суми 12733,83 грн, Позивачка сама набула прав кредитора на вказану суму по відношенню до Відповідачів як солідарних боржників.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України в разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Тому вимоги про стягнення солідарно з Відповідачів 12733,83 грн підлягають задоволенню.

Щодо вимог про відшкодування матеріальної шкоди слід звернути увагу на наступне.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування збитків. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати (упущена вигода).

За статтею 1166 Цивільного кодексу України шкода відшкодовується особою, яка її завдала, якщо не доведе відсутність вини.

У позовній заяві Позивачка зазначила, що факт її проживання в квартирі ОСОБА_5 по АДРЕСА_4 , підтвердять свідки, про допит яких вона заявить клопотання у підготовчому засіданні. Натомість, жодного клопотання про виклик та допит свідків заявлено не було.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б підтвердили фактичне проживання та користування Позивачкою комунальними послугами у квартирі сестри, суду не надано.

Тому суд позбавлений можливості визнати обґрунтованими здійснені ОСОБА_1 платежі в розмірі 15000 грн на користь ОСОБА_5 та наявність причинно-наслідкового зв`язку між ними та протиправними діями Відповідачів. Так, у задоволенні вимог Позивачки про стягнення 15000 гривень матеріальної шкоди слід відмовити.

Вирішуючи питання про обгрунтованість вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 386 Цивільного кодексу України власник має право на відшкодування моральної шкоди.

Частиною 1 статті 1167 Кодексу моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно зі статтею 23 Кодексу моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, душевних стражданнях, приниженні честі та гідності. Розмір визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини страждань, з урахуванням розумності і справедливості.

Встановлено, що постановою суду від 23 серпня 2022 року у справі № 760/6677/22 ОСОБА_2 визнано винуватим за частиною 1 статті 173-2 КУпАП, тобто у вчиненні домашнього насильства щодо Позивачки, яке супроводжувало створення перешкод у допуску Позивачку до своєї квартири. За висновком експертизи № 043-128-2022 від 02 червня 2022 року у Позивачки мали місце тілесні ушкодження, що відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Враховуючи характер правопорушення, наявність тілесних ушкоджень, фізичний біль та душевні страждання, суд оцінює моральну шкоду, завдану Позивачці за даних обставин, в розмірі 5000 грн.

Крім того, постановою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 760/829/23 встановлено ще один факт домашнього насильства з боку Відповідача ОСОБА_2 по відношенню до Позивачки, який стався 10 січня 2023 року (позбавлення житла та образи).

Враховуючи характер правопорушення, душевні страждання, приниження гідності, суд оцінює розмір компенсації за спричинену моральну шкоду Позивачці ОСОБА_1 за даних обставин також в розмірі 5000 грн.

При цьому суд зазначає, що співучасті ОСОБА_3 у спричинені моральної шкоди за вказаних вище обставин не доведено, а тому немає підстав для покладення на неї солідарної відповідальності.

Тому саме з ОСОБА_2 на користь Позивачки підлягає стягненню компенсація за спричинену моральну шкоду за вказаними фактами в розмірі 10000 грн (5000 + 5000).

Крім того, судовими рішеннями, які набрали чинності, встановлено, що Відповідачі спільно чинили перешкоди Позивачці у реалізації права власності та проживанні у свої й квартирі.

Так, Позивачка з вини Відповідачів була позбавлена можливості проживати у власному житлі, що безспірно завдало їй душевних страждань, особливо з урахуванням стану здоров`я, який потребує стабільних умов і уникнення психо-емоційних перевантажень.

Перешкоди вчинені спільно Відповідачами, що є підставою для солідарного обов`язку з компенсації такої шкоди.

Враховуючи характер порушення, тривалість, стан здоров`я Позивачки, душевні страждання, суд оцінює моральну шкоду в розмірі 20000 грн. Зазначена сума підлягає стягненню з Відповідачів в солідарному порядку.

Позивачка під час подання позову була звільнена від сплати судового збору за підпунктом 9 пункту 1 частини 1 статті 5 Закону «Про судовий збір», а тому саме з Відповідачів підлягає стягненню судовий збір на користь держави пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи розмір задоволених позовних вимог, з кожного Відповідача на користь держави підлягає стягненню 1211,20 гривень.

IV. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 третину понесених нею витрат на погашення заборгованості з оплати комунальних послуг, нарахованої станом на 01.04.2021, в розмірі 12527,49 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 третину понесених нею витрат на погашення заборгованості з оплати комунальних послуг, нарахованої станом на 01.04.2021, в розмірі 12527,49 гривень.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на погашення заборгованості з оплати комунальних послуг, нарахованої станом на 01.08.2024, в розмірі 12733,83 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за заподіяну моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію за заподіяну спільними діями моральну шкоду в розмірі 20000 гривень.

У задоволенні інших вимог відмовити.

2.Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.

3.Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.

4.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5.Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 ,зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ,РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач: ОСОБА_3 ,зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ,РНОКПП: НОМЕР_3 ;

Третя особа: ОСОБА_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_7 ; РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя: