Рішення від 28 серпня 2024 р. у справі №202/3095/24 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 202/3095/24

Провадження № 2/932/1311/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2024 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого – судді Кудрявцевої Т.О.

за участю секретаря судового засідання – Рибалко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

01.03.2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просила стягувати з нього щомісячно аліменти на її користь на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення сином повноліття.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що вона з 23.08.2019 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 27.11.2023 року шлюб між сторонами розірвано. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться на її утриманні та проживає з нею, відповідач матеріальну допомогу на утримання сина не надає, в зв`язку з чим вона звернулась до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04.03.2024 року дана цивільна справа передана для розгляду за підсудністю до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2024 року зазначена цивільна справа передана в провадження судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Кудрявцевій Т.О.

Ухвалою судді від 04.04.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання позивачка не з`явилася, представник позивача надав суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, просив суд при ухваленні рішення врахувати наявність у нього інших дітей, зокрема неповнолітньої ОСОБА_4 , що перебуває на його утриманні, та призначити розмір аліментів не більше 1/5 частини доходу.

Зважаючи на викладене, відповідно до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши справу та дослідивши наявні у ній докази, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували в шлюбі з 23.08.2019 року.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 27.11.2023 року шлюб між сторонами розірвано.

Від шлюбу сторони мають сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданого 03.01.2020 року Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис № 03, в якому батьком дитини зазначено ОСОБА_2 , матір`ю дитини вказано ОСОБА_1 .

В зв`язку з тим, що спільне господарство між сторонами не ведеться, відповідач матеріальну допомогу на утримання сина у добровільному порядку не надає, що ним не спростовано.

Дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір`ю та перебуває на її утриманні, позивачка здійснює догляд за дитиною, забезпечує його лікування, сплачує додаткові грошові кошти на його розвиток та дозвілля, між батьками дитини не досягнуто згоди щодо розміру аліментів, які відповідач має сплачувати на утримання сина, в зв`язку з чим позивач звернулася до суду із вказаним позовом.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Тобто, утримання відповідачем своїх дітей є не його правом, а є його обов`язком.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також положеннями ч. 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Так, статтею 23 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, встановлено, що дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Позивач просить стягнути аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Таким чином, з огляду на те, що відповідач зобов`язаний утримувати сина до досягнення ним повноліття, створювати необхідні умови для його розвитку та життя нарівні з позивачем та оскільки дитина сторін проживає разом із позивачем, враховуючи вік та потреби дитини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі. При визначенні розміру аліментів суд враховує рівність сторін щодо обов`язку утримувати дітей, а тому суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

У наданій суду заяві відповідач ОСОБА_2 просив суд при ухваленні рішення врахувати наявність у нього інших дітей, зокрема неповнолітньої ОСОБА_4 , що перебуває на його утриманні, та призначити розмір аліментів не більше 1/5 частини доходу. На підтвердження вказаних доводів відповідачем надано суду копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому батьком дитини зазначено ОСОБА_2 та матір`ю дитини вказано ОСОБА_5 .

Разом з цим, відповідачем ОСОБА_2 не надано суду будь-яких доказів того, що дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на його утриманні, тому суд не може прийняти до уваги вказані доводи відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

З урахуванням вищевказаного, суд вважає необхідним допустити до негайного виконання рішення про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини в межах суми платежу за один місяць.

В порядку ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача повинно бути стягнено на користь держави судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп., оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) аліменти на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня подачі позову – з 01.03.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Допустити негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня отримання копії рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Кудрявцева