Вирок від 02 лютого 2026 р. у справі №697/190/26 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/190/26

Провадження № 1-кп/697/115/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2026 м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у спрощеному порядку без проведення судового розгляду, за відсутністю учасників судового провадження кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12026255340000015 від 13.01.2026 щодо:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Канів Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, тимчасово не працюючого, пенсіонера, не одруженого, особою з інвалідністю не являється, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 09.01.2026, у денний час доби (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено), перебуваючи в м. Каневі Черкаського району Черкаської області, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, з метою введення в оману потерпілого ОСОБА_4 , повідомив останній про те, що має у власності земельну ділянку із кадастровим номером 7122081100:02:002:0161, що розташована в адміністративних межах с. Бобриця Черкаського району Черкаської області, площею 2 га, якої в дійсності не існує, запропонував потерпілій здати її в оренду строком на 3 роки за грошові кошти у сумі 15000 грн.

В подальшому, отримавши згоду ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, направленого на незаконне збагачення, ОСОБА_3 власноручно виніс неправдиві відомості до договору оренди земельної ділянки (паю) від 09.01.2026 року, відомості про власника земельної ділянки, кадастрового номеру земельної ділянки та її місця розташування, який засвідчив своїми підписами. Того ж дня, 09.01.2026, ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що складений ним договір оренди містить неправдиві відомості, а отже є підробленим, передав вище вказаний договір оренди ОСОБА_4 з метою здійснення нею державної реєстрації права користування земельною ділянкою, за що отримав від потерпілої грошові кошти за оренду землі в сумі 15000 грн, якими заволодів шляхом обману та у подальшому розпорядився на власний розсуд і тим самим спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальної шкоди на вказану суму.

Він же, ОСОБА_3 , 09.01.2026, у денний час доби (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено), перебуваючи в м. Каневі Черкаського району Черкаської області, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, власноручно вніс неправдиві відомості до договору оренди земельної ділянки (паю) від 09.01.2026 року, що виразилось у внесенні до документу неправдивих відомостей про власника земельної ділянки, кадастрового номеру земельної ділянки 7122081100:02:002:0161 та її місця розташування, який засвідчив своїми підписами на кожній з п`яти сторінок зазначеного документу, чим здійснив підроблення офіційного документу.

Він же, 09.01.2026, у денний час доби (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено), перебуваючи в м. Каневі Черкаського району Черкаської області, реалізуючи свій злочинний умисел на використання завідомо підробленого документу - договору оренди земельної ділянки (паю), достовірно знаючи, що договір оренди земельної ділянки ( паю) від 09.01.2026 є підробленим, оскільки власноручно вніс до нього неправдиві відомості про власника земельної ділянки, кадастрового номеру земельної ділянки 7122081100:02:002:0161 та її місця розташування, надав даний договір оренди ОСОБА_4 для здійснення останньою державної реєстрації права користування земельною ділянкою, за що отримав від ОСОБА_4 грошові кошти за оренду землі в сумі 15000 грн, таким чином використав завідомо підроблений документ.

Обвинувачений ОСОБА_3 у ході досудового розслідування беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.190, ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, про що подав письмову заяву, складену у присутності його захисника – адвоката ОСОБА_5 .

Потерпіла ОСОБА_4 надала заяву про згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні та за відсутності учасників судового провадження.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 не оспорює встановлені під час досудового розслідування фактичні обставини і погодився на розгляд кримінального провадження за його відсутності у спрощеному порядку без проведення судового розгляду, ознайомлений з обмеженням свого права на апеляційне оскарження відповідно до ч.2 ст.302 КПК України, суд приходить до висновку про можливість розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінальних проступків без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до положень ч.2 ст. 382 КПК України.

Оцінюючи зібрані, перевірені та досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що пред`явлене обвинувачення ОСОБА_3 доведено повністю, його дії суд кваліфікує за ч.1 ст.190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), ч.1 ст. 358 КК України як підроблення офіційного документу, який видається іншою особою, яка має право видавати такі документи і який надає права, з метою використання його підроблювачем, та ч.4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Згідно з приписами ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.

Суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є умисними закінченими кримінальними проступками, обставини вчинення кримінальних правопорушень, характер та ступінь тяжкості, наслідки правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Одночасно судом враховується те, що санкцією ч. 1 ст. 190 КК України передбачено як альтернативні такі види основних покарань: штраф, громадські роботи, виправні роботи, пробаційний нагляд, обмеженням волі, ч.1 ст. ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України - штраф, пробаційний нагляд, обмеження волі.

Оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_3 має стабільні та достатні джерела доходу, які б надавали можливість сплатити штраф у розмірі, передбаченому санкціями ч. 1 ст. 190, ч.1 ст. ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, суд вважає призначення покарання у виді штрафу є недоцільним.

Разом з тим, оскільки ОСОБА_3 не працює, відповідно до ст. 57 КК України призначення покарання у виді виправних робіт, передбачене ч.1 ст. 190 КК України не допускається.

Натомість призначення покарання у виді обмеження волі є занадно суворим покаранням для обвинуваченого та не відповідатиме принципу індивідуалізації.

Враховуючи обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, виходячи з основних засад призначення покарання, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити в межах санкцій ч.1 ст. 190 КК України – у виді громадських робіт, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України – пробаційного нагляду, із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України, так як має місце сукупність кримінальних правопорушень та визначення остаточного покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді пробаційного нагляду.

Суд вважає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, таке покарання буде достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому на ОСОБА_3 необхідно покласти обов`язки, передбачені ч. 2 ст. 59-1 КК України.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 не обирався, підстави для його обрання на час розгляду кримінального провадження відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374, 376, 381, 382 КПК України, суд,–

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.190, ч.1 ст.358, ч.4 ст. 358 КК України, та призначити покарання:

- за ч.1 ст. 190 КК України у виді 200 (двісті) годин громадських робіт;

- за ч.1 ст. 358 КК України у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду;

- за ч.4 ст. 358 КК України у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців пробаційного нагляду.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді 1 (одного) року 6 (шести) місяців пробаційного нагляду.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 до пробаційного нагляду такі обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 не обирати.

Цивільний позов не заявлений.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку після постановлення ухвали апеляційним судом.

Головуючий ОСОБА_1