Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №694/3824/25 — Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/3824/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2026 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Смовж О.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Нікітішиної С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін заяву уповноваженого представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Крушельницької Марії Романівни про ухвалення додаткового судового рішення в порядку статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

Звенигородським районним судом Черкаської області 14 січня 2026 року ухвалено рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Справу про адміністративне правопорушення закрито. Одночасно вирішено питання щодо стягнення з відповідача на користь держави судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 484 (шістсот п`ять) гривень 48 копійок.

Під час розгляду справи представник позивача зазначала, що докази на підтвердження здійснення позивачем витрат на професійну правову допомогу будуть надані після ухвалення судового рішення у строки, передбачені чинним законодавством.

20 січня 2026 року представником позивача – адвокатом Крушельницькою М.Р. через Електронний суд подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Отже, заява подана у строки, передбачені чинним процесуальним законодавством - упродовж п`яти днів після ухвалення судового рішення у справі, тому підлягає розгляду по суті.

За змістом статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення. Розгляд питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу здійснюється шляхом ухвалення додаткового судового рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви в тому самому порядку, що й судове рішення.

В судове засідання представники сторін не з`явилися, про розгляд повідомлені належним чином, будь-яких заяв, клопотань до суду не подано.

Згідно з частиною третьою статті 252 КАС України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відтак, суд ухвалює додаткове рішення за відсутності представників сторін.

Дослідивши доводи та аргументи поданої заяви, додані документи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За приписами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Разом з цим, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано до суду копії наступних документів:

- договір про надання правничої допомоги від 01.12.2025 та додаткову угоду №1 до Договору від 01.12.2025;

- акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 16.01.2026;

- квитанцію про проведення розрахунку від 16.01.2026 про сплату гонорару (оформлена адвокатом) на суму 6 000,00 грн;

- ордер на надання правничої допомоги.

Зазначені документи направлені електронний зв`язком іншій стороні у справі, що підтверджується відповідними квитанціями про доставку документів до електронних кабінетів відповідачів.

Виходячи із змісту зазначених документів, адвокатом Крушельницькою М.Р. надано ОСОБА_1 такі послуги:

-складання позовної заяви – 4000,00 грн;

-участь в судовому засіданні – 2000,00 грн.

Всього послуг надано на суму 6 000,00 грн та фактично сплачено ОСОБА_1 , про що свідчить квитанція про проведення розрахунку 6 000,00 грн, підписана адвокатом.

Відтак, заявник надав суду належні та достатні докази фактично понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Заперечень щодо розміру заявлених витрат на правову допомогу від відповідача не надійшло.

Оцінюючи співмірність заявлених вимог щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує не значну складність справи, обсяг матеріалів справи та виконаної роботи, із застосуванням критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом та значимості таких дій у справі, зважаючи на критерій розумності розміру витрат, а також беручи до уваги, що відповідачем у справі виступав суб`єкт владних повноважень, який фінансується за рахунок державного бюджету, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги не є завищеним, у зв`язку з чим вважає за необхідне задовольнити зазначені вимоги на суму 6 000,00 грн.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Заяву уповноваженого представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Крушельницької Марії Романівни про ухвалення додаткового судового рішення в порядку статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України задовольнити.

Стягнути із ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом безспірного списання коштів з ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 6 000,00 грн в рахунок відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 );

Відповідачі:

1) ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

2) ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_3 ).

Повний текст додаткового рішення складено 02.02.2026.

Суддя О.Ю. Смовж