Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №568/1605/25 — Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа №568/1605/25

Провадження №2/568/63/26

29 січня 2026 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Троцюк В.О.

секретаря судового засідання Гуменюк Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Радивилів цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову представник позивача вказує, що 07 вересня 2022 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали Договір про споживчий кредит №103704546, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідач підписав кредитний договір шляхом відтворення електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору. Відповідачем умови кредитного договору порушені кредитні кошти та проценти за користування коштами не сплачені.

05.12.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір факторингу №86-МЛ/Т, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №100692615 від 28.08.2022 перейшло до позивача.

Згідно розрахунку заборгованості, сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №1037014546 від 07.09.2022 становить 20800,00 грн., яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту 5000,00 грн., простроченої заборгованості за сумою відсотків - 14850,00 грн., простроченої заборгованості за комісією 950,00 грн.

Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не вчиняє дій спрямованих на повернення вказаних грошових коштів, з метою захисту порушеного права й охоронюваних законом інтересів, позивач змушений звернутися до суду із вказаним позовом та просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 20800,00 грн., 2422,40 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору та 8 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Ухвалою від 02 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Представником позивача подано до суду заяву, в якій просив справу розглядати за відсутності представника банку, позовні вимоги підтримує з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавала.

Зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 ЦПК України.

На підставі ч. 1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, виконуючи вимоги ст.280 ЦПК, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив та позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, ухвалив провести заочний розгляд справи.

При цьому, відсутність відзиву на позов із запереченнями відповідача суд не розцінює як визнання позовних вимог, оскільки подання заперечень на позов є правом, а не обов`язком відповідача і не звільняє позивача від доведення певних обставин як то передбачено ч. 3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до такого.

Судом встановлено, що 07 вересня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №103704546 (а.с.6-11).

Згідно з п.п.6.1,6.2 Кредитного договору він укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність - комбінацію цифрі літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання цього Кредитного договору електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене Позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток, месенджери. На Договір накладається електронний підпис уповноваженого працівника Кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, що визначає дату та час укладення Договору. Після укладення цей Кредитний договір надається (надсилається) Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено Позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими Позичальником Товариству. За зверненням Позичальника Товариство може повторно надати (надіслати укладений кредитний договір на електронну скриньку Позичальника та/або виготовити і надіслати на поштову адресу. Позичальника засвідчену Кредитодавцем копію цього договору в паперовому вигляді за письмовим зверненням Позичальника.

За п.п.1.1, 1.2, 1.3 Договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк, визначений п.1.3 надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2 Договору, а саме 5000,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості згідно п.1.4 Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Тип кредиту-кредит. кредит надається загальним строком на 105 днів з 07.09.2022 року (дата надання кредиту складається з пільгового та поточного періоду).

Відповідно до п.п. 1.3.1, 1.3.2 договору, пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 22.09.2022 року. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду та закінчується 21.12.2022 року (дата остаточного погашення заборгованості).

Умовами Договору передбачено можливість для позичальника продовжити строк дії кредитного договору, визначений п.2.3 Договору.

Так згідно з п.п.2.3.1. Договору Позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено). Якщо Позичальник здійснює продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування (пролонгацію) на умовах визначених цим пунктом, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено/поновлено пільговий період нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.

Згідно з п. 1.5.1. Договору, комісія за надання кредиту: 950,00 грн., яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Відповідно до п.1.5.2. Договору, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 1500,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Згідно п.1.5.3 договору, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду становлять 13500,00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Вказаний кредитний договір укладено в електронному вигляді відповідно) до ст.ст.11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Пунктом 6.5 Договору сторони погодили, що цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Цей Договір (з додатками №1, №2 та Правилами), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що починається з моменту його укладення і закінчується в останній день строку кредитування (дату остаточного погашення заборгованості), згідно п. п.1.4 Договору.

Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Умови Кредитного договору у згрупованому виді містяться також у паспорті споживчого кредиту (а.с.12).

07.09.2022 року ОСОБА_1 з метою отримання кредиту подав Анкету-заяву на кредит №103704546, згідно з якою просив ТОВ «Мілоан» надати йому кредит на наступних умовах: сума кредиту - 5000,00 грн, у валюті: Українська гривня. Строк кредиту: 15 днів з 07.09.2022 по 22.09.2022. Сума до повернення - 7450,00 грн, Складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту - 950,00 грн, нараховується одноразово за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту за договором, проценти за користування кредитом - 1500,00 грн, нараховується за ставкою 2,00 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с.13 зворот-14).

Довідкою б/н від 18.07.2025 року ТОВ «Міолан» підтверджує, що ОСОБА_1 , з якою укладено Договір про споживчий кредит №103704546 від 07.09.2022, ідентифікована товариством. Акцепт (Договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Z56465, дата та час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику - 07.09.2022 10:38, на номер телефону НОМЕР_1 . (а.с.13).

Під час укладення кредитного договору відповідач був ознайомлений позивачем з Графіком платежів за Договором про споживчий кредит (а.с.11 зворот).

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Так, ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з пунктом 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з пунктом 1 статті 12 Закону України електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом, відповідачем підписано Договір про споживчий кредит №103704546 від 07.09.2022 року в електронному вигляді.

Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

На підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором суду надано копію платіжного доручення №50612038 від 07.09.2022 року на суму 5000,00 грн., в якому зазначено отримувачем ОСОБА_1 кредитний рахунок НОМЕР_2 , призначення платежу: Кошти згідно договору №103704546 (а.с.14 зворот).

Таким чином, первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, перерахувавши на розрахунковий рахунок відповідача обумовлену у Кредитного договорі суму 5000,00 грн.

Відповідно до даних, зазначених у Виписці з особового рахунку за Кредитним договором №103704546 від 07.09.2022 року за вказаний період у відповідача наявна заборгованість в загальному розмірі 20800,00 грн, з них: заборгованість за сумою кредиту - 5000,00 грн; заборгованість за комісіями - 950,00 грн; заборгованість за відсотками - 14850,00 грн. (а.с.16).

Із Відомості про щоденні нарахування та погашення, складеного ТОВ «Мілоан» за період з 07.09.2022 року по 05.12.2022 року вбачається, що 07.09.2022 року ОСОБА_1 надано кредит у сумі 5000,00 грн та протягом пільгового 15-денного періоду йому нараховувалися 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що становить 100,00 грн щодня. Після завершення пільгового періоду, протягом поточного періоду (90 днів) ОСОБА_1 нараховано відсотки в розмірі 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування в розмірі 150,00 грн щодня.

Судом також встановлено, що 05 грудня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України був укладений договір відступлення прав вимоги №86-МЛ/Т, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги до боржників, у тому числі і за кредитним договором № 103704546 від 07.09.2022 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем (а.с.17 зворот-21).

Згідно з Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 28.03.2023 року Кредитор передав, а Новий Кредитор прийняв Реєстр Боржників Кредитора від 28 березня 2023 року у кількості 1450 боржників (а.с.25).

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №86-МЛ/Т від 05.12.2022 року, від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №103704546 від 07.09.2022 на загальну суму 18400,00 грн. , яка складається з 5000,00 гривень залишок по тілу кредиту, 12450,00 гривень залишок по відсотках, 950,00 гривень залишок по комісії. (а.с.17).

Відповідач повідомлявся новим кредитором про необхідність погашення кредитної заборгованості шляхом надіслання відповідної Претензії вих№22112103/81 від 12.08.2025 року (а.с.26).

Між тим, відомостей про повне чи часткове погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 з моменту отримання цієї претензії матеріали справи не містять.

Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до нового кредитора.

З наданих доказів вбачається, що під час укладення кредитного договору №103704546 від 07.09.2022 року сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, строк кредиту, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Таким чином, укладений між сторонами договір є обов`язковим до виконання.

Відповідачем не надано суду допустимих доказів, які підтверджують ту обставину, що він не укладав з ТОВ «Мілоан» вказаного вище кредитного договору. Відомості щодо оскарження відповідачем цього Договору, визнання його судом недійсним в матеріалах справи відсутні.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про те, що матеріали справи в своїй сукупності свідчать про те, що відповідач отримав кредит за кредитним договором №103704546 від 07.09.2022 року, проте не виконував взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, кошти в повному обсязі не повернув. Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, доказів погашення заборгованості суду не надано.

Оскільки відповідач в порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України свої зобов`язання не виконав, а саме не здійснив погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та в строки, то у нього утворилася заборгованість перед позивачем, як новим кредитором.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000,00 грн, а також заборгованості за відсотками у сумі 14850,00 грн.

Також, позивачем пред`явлено вимоги про стягнення комісії у розмірі 950,00 грн.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки відповідно до умов кредитного договору, що укладений між сторонами, фінансова установа надала позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21, зроблено наступний правовий висновок:

«10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Матеріали справи, яка є предметом розгляду не містять переліку додаткових (супутніх) банківських послуг кредитодавця (кредитного посередника), які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.1 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».»

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення комісії у розмірі 950,00 грн задоволенню не підлягають.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно - правового спору.

Як вбачається з положень ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, під час судового розгляду предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення.

Об`єктом оцінки судом при ухваленні рішення є як докази (фактичні дані, відомості), так і процесуальні джерела, що їх містять (показання свідків, висновки експертів, тощо).

Суд зобов`язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків, (див. постанову Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 404/6483/17 (провадження № 61-14432св19)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 11-228сап21 зазначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку про те, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань в строки, передбачені договором кредиту належним чином не виконав, а тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики, та процентів, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, відмовляючи при цьому у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії за надання кредиту у сумі 950,00 грн.

Визначаючи розмір понесених витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2422,40 грн.

Враховуючи те, що позов ТОВ «ВК «Кредит-Капітал» задоволено частково, суд, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, визначає позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 2311,76 грн. (19850,00 грн. х 2422,40 грн. /20800,00 грн.).

Щодо стягнення із відповідача витрат за надання професійної правничої допомоги в сумі 8000,00 грн. суд зазначає наступне.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року (а.с.29), Акт №Д/3227 наданих послуг від 20.08.2025 року (а.с.30) та Детальний опис наданих послуг до Акту №Д/3227 наданих послуг від 20.08.2025 року (а.с.30 зворот).

Згідно з п.2.3 Договору про надання правової (правничої) допомоги вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) Кредитну справу складає 8000,00 грн без ПДВ.

Пунктом 2.5 Договору про надання правової (правничої) допомоги визначено, що термін оплати послуг вказаний у Акті наданих послуг.

При цьому у п.6 Акту наданих послуг вказано, що Клієнт зобов`язаний зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок Виконавця протягом 1 року з моменту підписання Акту.

Із Акту №Д/3227 наданих послуг від 20.08.2025 року вбачається, що АО «Апологет» на виконання Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року надав послуги у справі про стягнення заборгованості за Кредитним договором №103704546 від 07.09.2022 року боржником у якому є ОСОБА_1 .

Таким чином, суд під час вирішення питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, оцінивши обґрунтованість пред`явлених вимог, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення цієї вимоги з огляду на наступне.

Згідно п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт (постанова Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22). Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Враховуючи на відсутність клопотання відповідача щодо зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу з власної ініціативи.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, заперечення представника відповідача, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» понесені в даній справі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.

Керуючись ст.ст. 267, 526, 549-552, 612, 1054-1056-1 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №103704546 від 07.09.2022 року в розмірі 19850 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, з яких 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14850,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2311 (дві тисячі триста одинадцять) гривень 76 копійок сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Радивилівським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса м.Львів вул.Смаль-Стоцького,1 28 корпус.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_1 .

Суддя В.О. Троцюк