Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №526/3884/25 — Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/3884/25

Провадження № 2/526/488/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 лютого 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Лопушняк Т.П., розглянувши в м. Гадяч у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив, що судовим наказом з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , 2009 року народження, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 17.12.2019 та до досягнення дитиною повноліття. В подальшому, іншим судовим наказом з нього на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , 2020 року народження, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 05.11.2025 та до досягнення дитиною повноліття. Вказує, що судовими наказами стягнуто в нього аліменти у розмірі 1/2 (50 відсотків), що перевищує положення законодавства, яким передбачено розмір аліментів на двох дітей (1/3 частина заробітку(доходу). Просить зменшити розмір аліментів за судовим наказом від 13.11.2025 з 1/4 частини до 1/6 частини доходів.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що позивачем не надано жодних доказів про погіршення майнового стану. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником позивача надано відповідь на відзив, в якому вказано, що стягнення аліментів на другу дитину у розмірі 1/4 частини від заробітку призвело до погіршення майнового стану, посилаючись на судову практику Верховного Суду.

Відповідачем надано додаткові пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 25.12.2025 року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 21.01.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено наступне.

Судовим наказом Гадяцького районного суду Полтавської області від 21.12.2019 (справа № 526/2679/19) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17 грудня 2019 року і до досягнення сином повноліття.

Постановою начальника відділу Гадяцького районного відділу ДВС від 05.02.2020 відкрито виконавче провадження ВП № 61163882 за вищевказаним судовим наказом про стягнення аліментів.

Судовим наказом Гадяцького районного суду Полтавської області від 13.11.2025 (справа № 526/3460/24) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05 листопада 2025 року і до досягнення сином повноліття.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Тобто, обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

У відповідності до статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно частини 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Положеннями ст. 182 Сімейного Кодексу України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до частини 1 ст. 192 Сімейного Кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

З правового аналізу вищезазначених норм вбачається, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження, ст. 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 273 ЦПК України передбачено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Позовні вимоги про зміну розміру стягнення аліментів ґрунтуються на тому, що наявні два виконавчих документи на підставі яких з нього стягується по (однієї чверті) частки його заробітку (доходу) на кожну дитину, в той час як законодавством передбачено стягнення аліментів на двох дітей в розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15травня 2006року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів, який буде стягуватися як аліменти на дитину, що підлягає стягненню з платника аліментів.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.

Аналогічні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20, від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання представника позивача на постанову ВС від 19.06.2024 у справі № 686/22677/23 суд відхиляє, оскільки ці висновки зроблені за інших фактичних обставин, так як у кожній конкретній справі суд з`ясовує наявність підстав, передбачених статтею 192 СК України для зменшення розміру аліментів.

Більш того, суд враховує, що ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а тому позиція позивача та його представника щодо зменшення розміру аліментів, стягнутих за наказом від 13.11.2025 (справа № 526/3460/25) без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини (доньки ОСОБА_5 , 2020 року народження) та суперечитиме її інтересам, оскільки позовну вимогу про зменшення розміру за двома судовими наказами заявлено не було, хоча сам предмет позову вираховувався за розмірами аліментів саме за двома судовими рішеннями.

Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність доказів значного погіршення матеріального становища позивача та неможливість сплати ним аліментів у розмірах, визначених рішенням суду, що може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів, а тому у задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. ст. 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 04.02.2026.

Головуючий: В. Г. Черков