Вирок від 02 лютого 2026 р. у справі №274/8059/25 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/8059/25

Провадження № 1-кп/0274/475/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року місто Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

у складі: головуючий - суддя ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого — ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.10.2025 за № 12025060480001026, щодо

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бердичеві Житомирської області, є громадянином України, непрацевлаштований, розлучений, здобув середню освіту, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості,

про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України,

в с т а н о в и в :

згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 № 3781-XII, правоохоронні органи це органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

21.10.2025 о 08.00 год. відповідно до затвердженого графіку розстановки нарядів Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області поліцейський сектору реагування патрульної поліції Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_5 та інспектор сектору реагування патрульної поліції цього ж відділу поліції ОСОБА_6 заступили на добове чергування в складі групи реагування патрульної поліції (ГРПП) на території м. Бердичева та Бердичівського району із забезпечення публічної безпеки і порядку, забезпечення безпеки дорожнього руху, реагування на заяви та повідомлення про вчинення адміністративних та кримінальних правопорушень.

Цього ж дня, приблизно о 13 год. 34 хв., поліцейські сектору реагування патрульної поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час виконання своїх службових обов`язків, здійснюючи патрулювання м. Бердичева на службовому автомобілі, перебуваючи на вул. Житомирській поблизу перехрестя з пл. Соборна, виявили порушення Правил дорожнього руху (надалі - ПДР) ОСОБА_4 , який рухався на автомобілі марки «SUZUKI JIMNY», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Житомирській та зухвало, в присутності інших учасників дорожнього руху з`їхав на вул. Торгову в зоні дії дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено».

Реагуючи на факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАЛ, за допомогою спеціальних звукових та світлових сигналів, якими обладнаний службовий автомобіль поліцейських, зазначені поліцейські здійснили вимогу ОСОБА_4 зупинитись для з`ясування обставин вчинення порушень ПДР, яку останній проігнорував та продовжив свій рух по вул. Торговій, у зв`язку з чим зазначені вище поліцейські розпочали переслідування ОСОБА_4 , рухаючись за його автомобілем на службовому автомобілі із ввімкненими спеціальними звуковими, світловими та голосовими сигналами, подаючи вимогу ОСОБА_4 про зупинку транспортного засобу.

В результаті переслідування, 21.10.2025 приблизно о 13 год. 36 хв. ОСОБА_4 зупинив автомобіль марки «SUZUKI JIMNY», д.н.з. НОМЕР_1 , поблизу будинку № 30 по вул. Шевченка в м. Бердичеві, до якого одразу підійшли працівники сектору реагування патрульної поліції Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з метою з`ясування обставин вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 (Порушення вимог дорожніх знаків), ч. 1 ст. 122-2 (Невиконання водіями вимог про зупинку) КУпАП та складання відповідних матеріалів про вчинення адміністративних правопорушень.

Разом з тим, ОСОБА_4 , перебуваючи у зазначений час у вказаному місці, усвідомлюючи, що перед ним перебувають працівники сектору реагування патрульної поліції Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області, які виконували покладені на них обов`язки та при цьому були одягнуті у формений одяг Національної поліції України з відповідними знаками розрізнення, в ході з`ясування обставин вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, поводив себе агресивно, виражався в адресу працівників поліції нецензурною лайкою, в ході чого, з метою перешкоджання виконанню працівниками поліції їх службових обов`язків по складанню матеріалів про вчинення вищевказаних адміністративних правопорушень, умисно завдав поштовх поліцейському ОСОБА_5 , від чого останній впав на проїжджу частину дороги, після чого вчинив активну фізичну протидію поліцейським ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які намагалися припинити його протиправну поведінку, в ході чого штовхав поліцейських та виражався на їх адресу нецензурною лайкою та не виконував їхні законні вимоги по припиненню протиправних дій, у зв`язку із чим працівниками сектору реагування патрульної поліції Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 застосовано спецзасоби «засіб, споряджений речовинами сльозогінної та дратівливої дії ТЕРЕН-4М» та «кайданки», під час застосування яких ОСОБА_4 виривався та пручався.

Кримінальна відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнається винуватим, передбачена ч. 2 ст. 342 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив фактичні обставини вчиненого ним діяння, викладені у обвинувальному акті. Дав показання про те, що він дійсно 21.10.2025 керував автомобілем в м. Бердичеві та їхав до лікаря, на прийом до якого запізнювався, тому він вирішив порушити правила дорожнього руху, щоб скоротити шлях. В автомобілі з ним перебувала його знайома, з якою у нього виник конфлікт через його дії, й він не впорався зі своїми емоціями та вчинив опір працівникам правоохоронного органу, які зупинили його транспортний засіб за порушення правил дорожнього руху. Зокрема, він вказав, що дійсно штовхнув поліцейського, за що до нього заслужено були застосовані спецзасоби. Заявив, що кається у скоєному, вибачився перед потерпілими, вважав свої дії неприпустимими та засуджував свій вчинок.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їхньої позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За клопотанням прокурора та зі згоди обвинуваченого суд визнав недоцільним дослідження усіх доказів кримінального провадження, та обмежився допитом обвинуваченого й дослідженням матеріалів, що характеризують його особу і необхідні для вирішення питань щодо речових доказів та процесуальних витрат. Учасникам судового провадження було роз`яснено, що в даному випадку вони будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку обставини, які ними не оспорювалися. При цьому суд переконався, що сторони правильно розуміють зміст цих обставин. Сумнівів у добровільності їх позиції у суду не було.

Аналізуючи обвинувальний акт та показання обвинуваченого, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження у судовому засіданні під час судового розгляду. Так, обвинувачений надав правдиві показання стосовно обставин вчинення кримінального правопорушення, які повністю узгоджуються зі встановленими судом фактичними обставинами кримінального провадження, викладеними в обвинувальному акті.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 своїми протиправними та винними діями скоїв, при встановлених у суді обставинах, суспільно небезпечне діяння, яке містить склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, тобто опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 342 КК України, з урахуванням положень ст. 12 КК України, є нетяжким умисним злочином.

Обвинувачений ОСОБА_4 : раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак відповідно до ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості; непрацевлаштований; розлучений, має одну неповнолітню дитину; перебуває на військовому обліку; за місцем проживання характеризується посередньо; за психіатричною допомогою до лікаря-психіатра не звертався, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи обставини справи, особу обвинуваченого, суд призначає ОСОБА_4 покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та перевиховання, а також для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, у виді штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 342 КК України, визначаючи його розмір ближче до мінімального, при цьому враховуючи обставини події та посткримінальну поведінку обвинуваченого, а саме: беззастережне визнання ним своєї вини; надання зізнавальних показань; не заперечення проти дослідження доказів під час судового розгляду в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Правових підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України суд не вбачає з огляду на призначене покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Потерпілі мають право на звернення з таким позовом в порядку цивільного судочинства.

Речові докази та процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Підстав для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого, зважаючи на призначене покарання та відсутність клопотань з цього приводу, суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не застосовувати.

На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя ОСОБА_1