Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №167/1248/25 — Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/1248/25

Номер провадження 2/167/73/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

04 лютого 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Сіліча І. І.,

з участю:

секретаря судового засідання Матвійчук Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей

в с т а н о в и в :

07 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позов обґрунтовує тим, що з 22 червня 2007 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 14 липня 2016 року розірваний. Під час шлюбу у них, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 . Зазначає, що згідно рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 08 лютого 2017 року з ОСОБА_2 на її користь стягуються аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі в розмірі по 700 грн щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 грудня 2016 року і до досягнення дітьми повноліття. Вказує, що з часу ухвалення рішення суттєво змінилися обставини встановлені судом, а саме: діти стали дорослішими, старша дочка навчається в коледжі в м. Луцьку, здорожчали комунальні послуги, витрати на продукти харчування, одяг, взуття, предмети гігієни, на даний час є потреба в придбанні дорослого ліжка та письмового стола для сина ОСОБА_4 , зимового одягу та взуття для обох дітей. Зазначає, що відповідач не достатньо допомагає їй матеріально утримувати дітей, хоча перебуває на службі в ЗСУ та отримує достатнє грошове забезпечення військовослужбовця. Інших осіб на утриманні немає. Стверджує, що розмір аліментів, які відповідач сплачує на утримання дітей на сьогоднішній день є недостатніми для задоволення потреб дітей. Зазначає, що самостійно не в змозі забезпечити належне матеріальне утримання дітей та створити умови проживання, які відповідали б рівню розвитку, активності, творчому потенціалу та завзятості їхніх спільних дітей. Вказує, що відповідач є здоровим, працездатним та таким, що отримує достатній дохід, однак добровільно не бажає сплачувати аліменти на утримання дітей в розмірі необхідному для забезпечення їх мінімальних потреб.

За наведених обставин, просить змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 08 лютого 2017 року та стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку(доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

У строк, установлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 будучи завчасно та належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи в судове засіданні не з`явилася. Згідно поданої заяви 17 листопада 2025 року просить розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи. Будь-яких заяв, клопотань про розгляд справи без його участі на адресу суду не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 11 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та призначено судове засідання.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 10 грудня 2025 року розгляд справи відкладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, жодних заяв та клопотань до суду не надіслав та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд доходить висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що з 22 червня 2007 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 14 липня 2016 року розірваний.

Під час шлюбу у сторін народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 22 квітня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Рожищенського районного управління юстиції Волинської області та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 29 серпня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рожищенського районного управління юстиції Волинської області.

Згідно копії витягів з реєстру територіальної громади Луцька територіальна громада № 2025/015051689 від 14 жовтня 2025 року, № 2025/007941375 від 03 жовтня 2023 року, №2025/003611182 від 10 травня 2023 року ОСОБА_1 з дітьми зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 08 лютого 2017 року з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в твердій грошовій сумі в розмірі по 700 (сімсот) гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з 26 грудня 2016 року і до досягнення дітьми повноліття, з врахуванням індексації відповідно до закону.

Із довідки виданої директором Відокремленого структурного підрозділа «Технічний фаховий коледж Луцького національного технічного університету» О. Герасимчука встановлено, що ОСОБА_5 навчається даному навчальному закладі з 01 вересня 2025 року, на денній формі навчання. Термін навчання по 30 червня 2029 року.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами пов`язані з обов`язком батька ОСОБА_2 утримувати дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та способом виконання такого обов`язку.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У ст. 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зазначене також роз`яснено судам у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Ураховуючи зміст ст. 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до положень, викладених у ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 та 3 ст. 83 ЦПК України позивач, особа, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі у дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 89 ЦПК України).

Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що сторони є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 08 лютого 2017 року ухвалено стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі по 700 грн щомісячно на кожну дитину до досягнення повноліття.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач просить змінити спосіб стягнення аліментів на утримання дитини - із твердої грошової суми (700 грн) на частку від доходу батька - 1/3 від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

Позивач як підставу зміни способу стягнення аліментів (фактично збільшення розміру аліментів) визначила, як збільшення матеріальних потреб дітей і відповідно збільшення витрат, для забезпечення їх повноцінного утримання та покращення матеріального стану платника аліментів (відповідач на даний час є військовослужбовцем, отримує стабільний дохід).

Суд погоджується із доводами позивача, що визначений судовим рішенням розмір аліментів на даний час не може повною мірою забезпечити усіх потреб дітей, зважаючи на те, що змінилася цінова політика в державі в сторону подорожчання цін на одяг, взуття, продукти харчування, канцелярські вироби, медицину тощо, що в свою чергу свідчить про погіршення майнового стану позивача, відповідно погіршення її можливості забезпечити належне утримання дітей.

Крім того, з моменту присудження аліментів діти сторін підросли і в силу свого віку природно потребують більших витрат на матеріальне забезпечення, розвиток, освіту та інше, що призводить до порушення їхніх прав на належне матеріальне забезпечення.

Відповідач є працездатною особою, здоровим, на обліку у лікарів не перебуває, інших осіб на утриманні немає, розмір його середньомісячного доходу суду не відомий.

Таким чином, матеріальне становище позивача з часу ухвалення рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 08 лютого 2017 року про стягнення аліментів погіршилось, оскільки аліменти в розмірі 700 грн на одну дитину є недостатнім для забезпечення базових потреб дитини відповідного віку, а тому значний матеріальний тягар утримання дітей покладений саме на матір.

Вибором способу стягнення аліментів наділений саме їх стягувач, тобто у даному випадку позивач.

Ураховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що позов необхідно задовольнити та змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з відповідача та виходячи з найкращих інтересів дітей, справедливих й розумних критеріїв належного розміру аліментів, матеріального становища сторін, суд вважає за необхідне стягувати в подальшому з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/3 частки зі всіх видів доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.

На думку суду такий розмір аліментів є справедливим, виваженим і розумним, він відповідатиме інтересам та потребам дітей, буде необхідним для забезпечення належних умов для їх фізичного, розумового, морального і соціального розвитку.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір в розмірі 1211,20 грн необхідно стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей задовольнити.

Змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з твердої грошової суми в розмірі по 700 (сімсот) гривень на кожну дитину, визначених рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 08 лютого 2017 року на 1/3 частку усіх видів доходів (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 04 лютого 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Головуючий суддя І. І. Сіліч