Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №161/19155/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/19155/25

Провадження № 2/161/262/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Смоковича М.В.

при секретарі судового засідання - Хилько О.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

17.09.2025 року позивач, ТОВ «Споживчий центр», звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що між ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) 10.03.2021 року укладено кредитний договір (оферти) № 10.03.2021-100006744. Відповідно до умов договору, позичальнику надано кредит у розмірі 3800,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 10.03.2021 року, строком на 28 днів.

В подальшому, між ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) 23.03.2021 року укладено кредитний договір (оферти) № 23.03.2021-010000897, який містить заяву позичальника про перекредитування/зарахування, за якою: «на підставі ст. 601 ЦК України позичальник просить зарахувати вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 3800,00 грн. за кредитним договором № 23.03.2021-010000897 від 23.03.2021 року в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 3800,00 грн. за кредитним договором № 10.03.2021-100006744 від 10.03.2021 року; кредитор погоджується на вказане зарахування рівних зустрічних однорідних вимог шляхом припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора; зобов`язання кредитора з видачі кредиту за кредитним договором № 23.03.2021-010000897 від 23.03.2021 року та зобов`язання позичальника з повернення суми кредиту за кредитним договором № 10.03.2021-100006744 від 10.03.2021 року вважаються виконаними в момент припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора; дана заява є частиною кредитного договору № 23.03.2021-010000897 від 23.03.2021 року».

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі. В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 17.09.2025 року, утворилась заборгованість у розмірі 10336,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3800,00 грн., по процентах в розмірі 6536,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

У зв`язку з цим, просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» вказану заборгованість, а також судові витрати по справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 вересня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

23.09.2025 року від відповідача, ОСОБА_1 , до суду надійшов відзив на позовну заяву. Свої заперечення обґрунтував тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, так як позивачем відсотки за користування кредитом нараховувалися після закінчення строку кредитування. Також зазначає, що умови кредитування порушують принципи справедливості та добросовісності, у зв`язку з надмірними відсотками за користування кредитом (річна ставка 912,5%). Крім цього вказує, позивач не надав достовірної та повної інформації про умови кредитування, посилаючись при цьому на порушення ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Також відповідач зазначає, що нарахування відсотків і штрафів у період воєнного стану є незаконним, що є підставою для звільнення його від відповідальності та зобов`язань. Крім того вказує, що працівниками позивача здійснювалися численні телефонні дзвінки на номери осіб, які не були ним вказані як контактні, поширювалося інформацію про нього, надсилалося повідомлення з погрозами та посиланнями на статті законів, які не мають відношення до справи, а також відмовлялося приймати оплату тіла кредиту. Вказує, що такі дії позивача порушують його право на недоторканість приватного життя та завдали йому моральних страждань, виразом яких стали постійні стреси, відчуття приниження та погіршення стосунків з оточенням. Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні позову; визнати кредитний договір нікчемним, оскільки його умови є принципам справедливості, добросовісності та містять кабальні умови; стягнути з позивача на його користь моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн. Також відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, передбачених ст. 257 ЦК України.

23.09.2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Свої заперечення обґрунтував тим, що позивачем надано беззаперечні докази, як укладення кредитного договору з відповідачем, як був укладений в електронній формі, так і отримання останнім кредитних коштів у сумі, яка зазначені в даному договорі. Крім цього зазначає, що загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування; жодних інших нарахувань, у тому числі у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, не здійснювалось. Вказує, що у спірному кредитному договорі зазначено всю інформацію, визначену ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому він не є нікчемним в силу закону. Зазначає, що відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження не укладення та не невиконання умов кредитного договору. Крім цього зазначає, що в силу вимог п.п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, строк позовної давності позовної давності позивачем не пропущено. Враховуючи викладене, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

24.09.2025 року від відповідача, ОСОБА_1 , до суду надішли заперечення на відповідь на відзив, які за своїм змістом є ідентичними з запереченнями, які викладені останнім у своєму відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.10.2025 року витребувано в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , підтвердження факту зарахування коштів 10.03.2021 року на дану платіжну картку у сумі 3800,00 грн., а також про рух коштів по даному картковому рахунку за 10.03.2021 року.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, так як розгляд справи, відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України, здійснювався судом за відсутності учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з положень ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі, якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 6 статті 11 Закону, передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс - коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет -магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (Закон України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що 10.03.2021 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 10.03.2021-100006744.

Відповідно до умови кредитного договору № 10.03.2021-100006744 від 10.03.2021 року:

- кредитор надає позичальнику кредит на умовах строковості, платності і поворотності (п. 2.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти);

- надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника (п. 2.3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти);

- сума кредиту: 3800,00 грн. (п. 6 Заявки);

- строк, на який надається кредит - 28 днів з дати його надання (п. 9 Заявки);

- акційний період – термін користування кредитом з дати його видачі до 23.03.2021 року, протягом якого застосовується акційна ставка у розмірі 0,01% за 1 день користування кредитом виключно за умови, що вся сума кредиту повернута не пізніше останнього дня акційного періоду (п. 7 Заявки);

- стандартна процентна ставка – 2,5% за один день користування кредитом (п. 10 Заявки).

10.03.2021 року ТОВ «Споживчий центр» надало (перерахувало) ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3800,00 грн., що підтверджується квитанцією № 1587427798 від 10.03.2021 року.

08.12.2025 року на адресу суду надійшла витребувана інформація від АТ КБ «ПриватБанк», в якій надано підтвердження, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку НОМЕР_2 та надано виписку по картковому рахунку, відповідно до якого 10.03.2021 року на даний картковий рахунок було здійснено зарахування коштів у розмірі 3800,00 грн.

23.03.2021 року між ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) 23.03.2021 року укладено кредитний договір (оферти) № 23.03.2021-010000897.

Відповідно до умови кредитного договору № 23.03.2021-010000897 від 23.03.2021 року:

- кредитор надає позичальнику кредит на умовах строковості, платності і поворотності (п. 2.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти);

- надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника (п. 2.3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти);

- сума кредиту: 3800,00 грн. (п. 6 Заявки);

- строк, на який надається кредит - 14 днів з дати його надання (п. 7 Заявки);

- фіксована процентна ставка «Економ» - 2% за один день користування кредитом, застосовується протягом первинного та пролонгованого періоду (п. 10 Заявки);

- стандартна процентна ставка – 2,5% за один день користування кредитом, застосовується після/в період закінчення первинного та пролонгованого строків (п. 12 Заявки);

- пролонгація строку користування кредитом здійснюється позичальником шляхом сплати ним процентів за весь попередній строк користування кредитом, що надає право позичальнику повернути кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою процентів за цей пролонгований строк. Пролонгований строк дорівнює первинному строку та обраховується з дня сплати процентів, вказаних в цьому абзаці. Кількість пролонгацій не обмежена, однак, право на пролонгацію втрачається, якщо в результаті пролонгації загальна сума процентів за договором досягне максимального розміру.

Крім цього, судом встановлено, що 23.10.2021 року відповідачем, ОСОБА_1 , було підписано (одноразовим ідентифікатором) заяву про перекредитування/зарахування, за якою: «на підставі ст. 601 ЦК України позичальник просить зарахувати вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 3800,00 грн. за кредитним договором № 23.03.2021-010000897 від 23.03.2021 року в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 3800,00 грн. за кредитним договором № 10.03.2021-100006744 від 10.03.2021 року; кредитор погоджується на вказане зарахування рівних зустрічних однорідних вимог шляхом припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора; зобов`язання кредитора з видачі кредиту за кредитним договором № 23.03.2021-010000897 від 23.03.2021 року та зобов`язання позичальника з повернення суми кредиту за кредитним договором № 10.03.2021-100006744 від 10.03.2021 року вважаються виконаними в момент припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора; дана заява є частиною кредитного договору № 23.03.2021-010000897 від 23.03.2021 року»

Відповідачем, ОСОБА_1 , 06.04.2021 року було пролонговано строк користування кредитом, шляхом сплати заборгованості за нарахованими відсотками, що підтверджується наданою позивачем карткою субконто за договором № 23.03.2021-010000897 від 23.03.2021 року за період з 23.03.2021 року – 17.09.2025 року та відповідачем жодним чином не спростовано.

В ході розгляду справи судом, із урахуванням принципу дотримання прав учасників процесу та засад змагальності, було задоволено клопотання представника позивача, та ухвалою суду від 27.10.2025 року було витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ:14360570) письмові докази, що містять офіційну інформацію.

Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 , за кредитним договором № 23.03.2021-010000897 від 23.03.2021 року становить: 10336 грн. 00 коп., яка складається з наступного: 3800 грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 6536 грн. 00 коп. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Разом з тим, на момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст. 1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернула.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідач, ОСОБА_1 , не виконує своїх зобов`язань за кредитним договором № 23.03.2021-010000897 від 23.03.2021 року, у зв`язку з чим у ТОВ «Споживчий центр» виникло право вимагати від нього повернення тіла кредиту в розмірі 3800 грн. 00 коп. та сплати процентів за користування кредитом.

Визначаючи розмір заборгованості за процентами, суд виходить з наступного.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (такий правовий висновок викладений в п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).

За обставинами справи, погодженим строком кредитування є строк 14 днів (п. 7 Заявки), який був пролонгований відповідачем 06.04.2021 року на 14 днів, шляхом сплати заборгованості за нарахованими відсотками (за період з 23.03.2021 року по 06.04.2021 року включно) у розмірі 1064,00 грн. (3800,00 грн. (тіло кредиту) х 2 % (фіксована процентна ставка «Економ») х 14 днів (строк кредитування).

Відтак, суд вважає, що позивач вправі нараховувати проценти за користування кредитом лише за період погодженого строку кредитування, а саме до 20.04.2021 року включно (з урахуванням пролонгації).

Отже, за розрахунком суду, сума процентів за користування кредитом, сплати яких позивач вправі вимагати, становить 1064,00 грн. (3800,00 грн. (тіло кредиту) х 2 % (фіксована процентна ставка «Економ») х 14 днів (строк кредитування, за період з 06.04.2021 року по 20.04.2021 року включно)).

Суд відхиляє розрахунок заборгованості позивача, оскільки з нього вбачається, що проценти нараховувалися поза межами строку кредитування, чого законом не передбачено.

Отже, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту в розмірі 3800,00 грн. та процентів за користування кредитом у розмірі 1064,00 грн. слід задовольнити, тоді як в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем не спростовано факт укладення ним кредитного договору № 23.03.2021-010000897 від 23.03.2021 року та перерахування йому кредитних коштів, так як суду не надано жодних доказів на підтвердження даних заперечень, так як і не надано доказів на підтвердження нікчемності вищезазначеного договору, тоді як суд, з наданих позивачем доказів, такого не вбачає, так як позивачем, при його укладенні, дотримані вимоги Закону України «Про споживче кредитування» (які діяли на момент його укладення).

Доводи відповідача щодо застосування до позовних вимог позовної давності, суд відхиляє з огляду на таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Спеціальна позовна давність визначена ст. 258 цього Кодексу встановлюється тривалістю у один рік.

До вимог про стягнення заборгованості застосовується загальна позовна давність.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, кредитний договір № 23.03.2021-010000897 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , заборгованість за невиконання якого просить стягнути позивач, було укладено 23.03.2021 року.

30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Крім того, 15.03.2022 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», відповідно до якого "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено зокрема пунктом 19 такого змісту: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався указами Президента України, який діє на час розгляду справи.

Відтак позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Щодо заявленої відповідачем, ОСОБА_1 , у відзиві на позовну заяву вимоги про стягнення з позивача, ТОВ «Споживчий центр», моральної шкоди у розмірі 15000,00 грн., суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Згідно ч. 1 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Однак відповідачем вищезазначені норми ЦПК України виконано не було, останнім зустрічний позов до суду не подавався та судом до спільного розгляду не приймався, у зв`язку з чим заявлені ним у відзиві на позовну заяву вимоги про стягнення моральної шкоди з ТОВ «Споживчий центр» судом не розглядаються.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступних висновків.

Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1139,95 грн. (4864,00:10336,00х2422,40).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 273, 280, 284, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 23.03.2021-010000897 від 23.03.2021 року в сумі 4864 (чотири тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1139 (одна тисяча сто тридцять дев`ять) грн. 95 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складений 28.01.2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області М.В. Смокович