Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №161/19794/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/19794/25

Провадження № 2/161/1701/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антіпової Т.А.

за участю секретаря судового засідання Семенової І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Торчинської селищної ради про встановлення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в якій просить суд визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк для подання в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 - три місяці з часу набрання рішення законної сили.

Вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , була донькою покійної ОСОБА_2 , з якою і проживали разом до моменту смерті останньої.

Факт родинних відносин підтверджується Свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серія НОМЕР_1 від 29.12.1953 року, згідно даних якого в графі «мати» зазначено ОСОБА_2 .

Дані про зміну прізвища ОСОБА_3 на ОСОБА_4 та її подальше розірвання шлюбу підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 від 22.09.1998 року та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 16.01.2025р.

Після смерті матері, ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса за оформленням спадщини на земельну ділянку (пай) для ведення особистого селянського господарства, яка належала покійній. Однак, за результатом звернення до нотаріуса, ОСОБА_1 отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 109/02-31 від 16.09.2025 року, внаслідок того, що відповідно до довідки від 02.09.2025р. № 4515-ЖР-09/2025 Торчинської селищної ради на день смерті ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , в той час як спадкоємиця - ОСОБА_1 (згідно вищезгаданої довідки Торчинської селищної ради від 07.02.2025 року № 15/03.06.02/25) була зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_1 .

Даний факт унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутні документи, що підтверджують факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 на час відкриття спадщини. А, оскільки, на час відкриття спадщини ОСОБА_1 не була зареєстрована разом із спадкодавцем, для прийняття спадщини, вона повинна була подати в нотаріальну контору/приватного нотаріуса, заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців від дати відкриття спадщини, що не було зроблено. Внаслідок чого, станом на сьогодні нотаріус позбавлена права видати відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом.

В силу викладених обставин, вважає, що звернення до суду за захистом свого невизнаного права є законним, обґрунтованим належними по справі доказами та таким, що підлягає до задоволення і ОСОБА_1 має повне законне право на отримання спадщини після смерті своєї матері та визначення останній додаткового строку для подання в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 - три місяці з часу набрання рішення законної сили.

Відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 жовтня 2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с. 21).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2025 року закрито підготовче провадження та призначено дану цивільну справу до судового розгляду по суті (а.с. 33).

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, просив позовні вимоги задовольнити (а.с.25).

Представник відповідача Торчинської селищної ради Луцького району Волинської області в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином. Подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, за наявними матеріалами у справі, при вирішенні справи покладаються на розсуд суду (а.с.31).

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Як визначено в статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способи захисту передбачені ст. 16 ЦК України.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 11.03.2014 року серія НОМЕР_3 (а.с.6).

Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серія НОМЕР_1 від 29.12.1953 року, згідно даних якого в графі «мати» зазначено « ОСОБА_2 » (а.с.8).

Дані про зміну прізвища ОСОБА_3 на ОСОБА_4 та її подальше розірвання шлюбу підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 від 22.09.1998 року та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 16.01.2025р. №00048786448 (а.с.9-10).

Як вбачається з довідки Торчинської селищної ради Луцького району Волинської області від 07.02.2025 року № 13/03.06.02/25, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала в АДРЕСА_1 разом із дочкою - ОСОБА_1 та вели спільне господарство (а.с.7).

Після смерті матері, ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса за оформленням спадщини на земельну ділянку (пай) для ведення особистого селянського господарства, яка належала покійній, згідно Державного акту серії І-ВЛ № 018231, зареєстрованого за №106 від 08.11.2001 року та розташованій на території Буянівської сільської ради, що підтверджується копіями самого Державного акту та довідкою Буянівської

сільради № 185 від 04.03.2009 року (а.с.11-12).

Як вбачається з постанови приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Фоменко Вероніки Іванівни про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 109/02-31 від 16.09.2025 року, внаслідок того, що відповідно до довідки від 02.09.2025р. № 4515-ЖР-09/2025 Торчинської селищної ради на день смерті ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , в той час як спадкоємиця - ОСОБА_1 (згідно вищезгаданої довідки Торчинської селищної ради від 07.02.2025 року № 15/03.06.02/25) була зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_1 , є неможливим видача свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутні документи, що підтверджують факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 на час відкриття спадщини. А оскільки, на час відкриття спадщини ОСОБА_1 не була зареєстрована разом із спадкодавцем, для прийняття спадщини, вона повинна була подати в нотаріальну контору/приватного нотаріуса, заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців від дати відкриття спадщини, що не було зроблено (а.с.14).

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За загальними приписами про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до цієї норми поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Частина третя статті 1272 ЦК України може застосовуватись, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної конкретної справи.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 та ч. 3 ст. 1296 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Аналіз наведених причин пропуску строку для прийняття спадщини та обставин справи в їх сукупності дає підстави для визнання таких причин в контексті положень ч. 3 ст. 1272 ЦК України поважними, оскільки вони унеможливили реалізацію ним передбаченого і гарантованого законом права на спадкування в межах встановленого шестимісячного строку для прийняття спадщини.

З огляду на наведене, судом встановленощо ОСОБА_1 проживала з померлою ОСОБА_2 до моменту її смерті за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за місцем своєї реєстрації, а не за місцем реєстрації покійної матері ОСОБА_2 (спадкодавець) за адресою: АДРЕСА_2 . Проте, позивач вважала себе такою, що прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_2 (спадкодавець), шляхом фактичного прийняття спадщини, бо помилково вважала, що спільне проживання із спадкодавцем на момент її смерті, незалежно від того, за чиїм місцем реєстрації відбувається таке проживання, звільняє такого спадкоємця від звернення до нотаріальної контори із заявою про вступ у спадщину протягом 6-ти місяців з моменту відкриття спадщини.

Із урахуванням встановлених доказів, приймаючи до уваги відсутність заперечень щодо задоволення позову зі сторони відповідача, відповідно до зазначених норм матеріального права, виходячи із характеру спірних правовідносин та обставин справи, суд доходить висновку, що пропущення позивачем строку для прийняття спадщини не має стати причиною усунення його від права спадкування, а відтак, про наявність передбачених законом правових підстав для задоволення позову і визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 три місяці після набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Торчинської селищної ради про встановлення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини - задовольнити. Визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю 3 (три) місяці для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Торчинська селищна рада, адреса: 45621, Волинська область, Луцький район, селище Торчин, вул. Незалежності, 82, ЄДРПОУ 04333158

Повний текст судового рішення складений 02 лютого 2026 року

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.А. Антіпова