Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №161/25673/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/25673/25

Провадження № 2-а/161/51/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючої судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань – Маєвської Х.Ю.

позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – Кортоус М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

15 грудня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся в суд вищевказаною позовною заявою, на обгрунтування якої зазначив, що 03 грудня 2025 року о 15 год 16 хв. інспектор 2-го взводу 2-ої роти 1-го батальйону УПП у Волинській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Зелінським Олегом Андрійовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6272498, стосовно позивача ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3. ст.122 КУпАП. Зі змісту винесеної постанови вбачається, що 03 грудня 2025 року о 15 год. 08 хв. в м. Луцьку по вул. Яровиця, 4, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Ford-Escort, д.н.з. НОМЕР_1 , чим здійснив суттєву перешкоду дорожнього руху, чим порушив п.15.10 Правил дорожнього руху, в результаті чого вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.122 КУпАП. З даною постановою позивач не згідний, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту, процедури складання. Позивач зазначає, що він автомобілем не керував, його працівники поліції не зупиняли. Автомобілем керував його брат ОСОБА_2 , який поставив автомобіль біля будинку, заблокувавши виїзд. Працівники поліції з приводу даного факту його не опитали. При винесенні постанови поліцейський проігнорував відсутність складу адміністративного правопорушення. Крім того, поліцейським, який виносив постанову, не дотримано вимоги інструкції щодо процедури розгляду справи. На підставі викладеного, просив суд скасувати постанову серії ЕНА №6272498 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.122 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а справу – закрити.

09 січня 2026 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву. В обгрунтування своїх заперечень щодо позову зазначає, що 03 грудня 2025 року інспектором роти № 2 батальйону УПП у Волинській області ДПП лейтенантом поліції Зелінським Олегом Андрійовичем) близько 10 год. 30 хв. було отримано повідомлення на службовий портативний планшет, щодо факту порушення Правил дорожнього руху, а саме: автомобіль марки Ford Escort білого кольору д.н.з. НОМЕР_1 припарковано з порушенням ПДР та здійснює блокування транспортного засобу заявника. Так, прибувши за адресою, що була вказана заявником – вул. Яровиця, 4, м. Луцьк, інспектором було виявлено, що автомобіль марки Ford Escort білого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , що здійснює блокування виїзду транспортного засобу Hyndai SantaFe чорного кольору та заявника – гр. ОСОБА_3 . Інспектором було встановлено, що вказане розміщення автомобіля Ford Escort унеможливлювало здійснення виїзду транспортного засобу заявника з місця стоянки, створювало перешкоди для нормального користування дорожньою інфраструктурою та не відповідало вимогам Правил дорожнього руху України, щодо зупинки і стоянки транспортних засобів. Зазначає, що дане правопорушення полягає у недотриманні водієм автомобіля Ford Escort, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , вимог п. 15.10 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого стоянка транспортних засобів забороняється у місцях, де вони створюють перешкоди для руху інших транспортних засобів або унеможливлюють їх виїзд. У даному випадку автомобіль Ford Escort був припаркований таким чином, що фактично заблокував виїзд автомобіля Hyundai Santa Fe, чим створив перешкоду для руху та користування дорожньою інфраструктурою заявником — гр. ОСОБА_3 . Таким чином, дії водія автомобіля Ford Escort містять ознаки порушення вимог п. 15.10 ПДР України, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 122 КУпАП. Так, одночасно інспектором було встановлено особу власника автомобіля Ford Escort – гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходився на місці події та не заперечував, що особисто здійснив стоянку власного т/з з метою заблокувати т/з, що належить особі, яка не проживає у дворі буд, що розташований на АДРЕСА_1 . Відповідно, враховуючи вищевказане, встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 15.10 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП, було прийнято рішення про розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо позивача. Водію були роз`яснені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно гр. ОСОБА_1 було винесено постанову серії ЕНА № 6272498 від 03.12.2025 року за ч. 3 ст. 122 КУпАП. Враховуючи наведене, у задоволенні позову просить відмовити.

Представник позивача до початку судового засідання подав заяву про розгляд справи у його відсутності, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі.

Позивач у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Суду пояснив, що 03 грудня 2025 року з братом пригнав машину з ремонту, під?їхав до свого будинку на АДРЕСА_1 , припаркував автомобіль так, що перекрив виїзд автомобілю Hyundai. Там на будинку є табличка «Парковка тільки для мешканців будинку». Номера телефону не залишив. Через деякий час прийшла сусідка і повідомила, що хтось стукає по його машині.

Представник відповідача Літвак О.Г. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з викладених у відзиві на позовну заяву підстав. Додатково пояснив, виклик поліції був здійснений на «102». Спочатку довго не могли встановити власника автомобіля Ford Escort, оскільки старі номери. Під?їхавши на місце події поліцейські встановили, що водій автомобіля Hyundai припаркувався в дворі будинку, в якому не проживає, і пішов у справах. Іншого водія також було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Представник відповідача Кортоус М.М. в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з викладених у відзиві на позовну заяву підстав.

Заслухавши доводи позивача, представників відповідача, пояснення свідка, дослідивши письомові та електронні докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 03 грудня 2025 року інспектор 2-го взводу 2-ої роти 1-го батальйону УПП у Волинській області лейтенантом поліції Зелінським Олегом Андрійовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6272498, про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 03 грудня 2025 року о 15 год. 08 хв. в м. Луцьку по вул. Яровиця, 4, керуючи автомобілем марки Ford Escort, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив стоянку транспортного засобу, чим здійснив суттєву перешкоду дорожнього руху, чим порушив п.15.10 Правил дорожнього руху,

Відповідно до п. 15.10 ПДР стоянка забороняється: умісцях, де заборонена зупинка; на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); на ротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.; ближче 50 м від залізничних переїздів; поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше ніж 100 м хоча б в одному напрямку руху; у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів; ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства; на газонах.

За порушення вищевказаних вимог ПДР наступає адміністративна відповідальність, зокрема, за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В обгрунтування своїх заперечень щодо законності постанови та відсутності в своїх діях складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП, ОСОБА_4 посилається на ту обставину, що жодних порушень вимог ПДР він не допустив, оскільки транспортним засобом не керував, а при розгляді справи щодо нього працівником поліції не дотримано вимоги інструкції щодо процедури розгляду справи

Однак, з такими доводами позивача погодитися неможливо з огляду на наступне.

Так, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП підтверджується відеозаписом з технічного приладу поративного нагрудного відеореєстратора, на якому зафіксована подія вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 15.10 ПДР України. Під час фіксації події та розгляду справи інспектором було встановлено, що гр. ОСОБА_1 перебував на місці події, не заперечував факту здійснення стоянки транспортного засобу. Жодних зауважень чи заяв щодо того, що автомобілем керувала інша особа, зокрема брат позивача, на момент розгляду справи ним висловлено не було.

Також, в ході розгляду справи було допитано свідка ОСОБА_5 , який суду пояснив, що 03 грудня 2025 року він припаркував на 10 хв. свій автомобіль Hyundai за адресою: м. Луцьк, вул. Яровиця, 4. Транспортний засіб він припаркував біля заїзду в зарослий гараж, ближче дороги, оскільки на будинку є табличка не паркуватись. Коли він повернувся до свого транспортного засобу, то побачив, що він був заблокований автомобілем Ford. У подальшому вийшла сусідка, яка виражалась нецензурними словами та сказала йому, що він буде ще добу тут стояти. Він вирішив викликати працівників поліції. Пізніше вийшов позивач, накричав на нього та сказав, що навчить його їздити. ОСОБА_1 також сказав йому, що він не мав де припаркуватись, що він собі розчистив місце, а він його зайняв, тому він спеціально став, щоб його провчити. Стосовно нього також було складено постанову, штраф він оплатив і постанову не оскаржував.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів показання свідка ОСОБА_5 у суду немає. Свідок попереджений судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від дачі показань за ст. ст. 384, 385 КК України, що підтверджується його підписом.

Крім того, показання свідка ОСОБА_5 об`єктивно узгоджуються із відеозаписом, який міститься в матеріалах справи.

У свою чергу, постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6272498 від 03 грудня 2025 року відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

На переконання суду, дії інспектора 2-го взводу 2-ої роти 1-го батальйону УПП у Волинській області лейтенанта поліції Зелінського О.А. при винесенні щодо позивача оскаржуваної постанови у повній мірі відповідали вимогам процесуального та матеріального права, правопорушення вчинене ОСОБА_1 підтверджене належними, допустимими та достатніми доказами.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про безпідставність доводів ОСОБА_1 , які викладені в його позовній заяві.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та вважає за необхідне залишити оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень без змін.

На підставі ст.ст. 7, 122, 245, 280 КУпАП, керуючись ст.ст. 77, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – залишити без задоволення, а постанову серії ЕНА № 6272498 від 03 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП - без змін.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення у повному обсязі складено 02 лютого 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області І.Б. Плахтій