Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №712/13043/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/213/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №712/13043/25 Категорія: 310000000 Пономар В. О.

22-ц/821/214/26Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року м. Черкаси :

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Осадчого Олега Васильовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 жовтня 2025 року та на додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року ОСОБА_2 , через свого представника адвоката Дона В.О., звернулася до суду із вказаним позовом, обгрунтовуючи його тим, що шлюб між сторонами було зареєстровано 18.11.2006, який розірвано 04.11.2019 рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси.

У шлюбі у сторін народилися донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом із матір`ю.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.12.2019 з відповідача стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.11.2019 і до досягнення дітьми повноліття.

Позивач зазначила, що у вересні 2025 року її доньці ОСОБА_5 лікарем-ортодонтом було встановлено діагноз – звуження верхньої та нижньої щелеп, що потребує лікування брекет-системою. За наданими стоматологічними послугами нею сплачено 35 050,00 грн, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт та фіскальними чеками.

ОСОБА_4 після огляду лікарем-ортодонтом встановлено діагноз – наявність аденоїдів, ротовий тип дихання, звуження верхньої щелепи, перехресний прикус у фронтальному відділі. Через це виникла необхідність у встановленні апарату Марко-Роса на верхню щелепу для подальшого розширення та встановлення брекет-системи. За стоматологічні послуги згідно із наявними документами сплачено 36 100,00 грн.

Крім того, у вересні 2024 року ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку із сальмонельозною інфекцією, що підтверджується медичною картою та випискою із лікарні. Витрати на лікування склали 5 114,33 грн, що підтверджується квитанціями та чеками.

Керуючись такими доводами, позивачка просила стягнути з відповідача половину понесених додаткових витрат на лікування дітей, які в сукупності становлять 71 714 грн, тобто 35 857 грн, оскільки відповідач є працездатною особою, отримує доходи і зобов`язаний брати участь у таких витратах нарівні з матір`ю.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 жовтня 2025 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 35 857,00 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1 211, 20 грн.

Ухвалюючи рішення суд виснував про те, що позивачкою надано належні та допустимі докази фактичного понесення витрат, пов`язаних із лікуванням обох дітей.

Зазначені докази підтверджують наявність особливих обставин - хвороб дітей, які потребували спеціалізованого стоматологічного та стаціонарного лікування. Суд дійшов висновку, що зазначені витрати є реальними, необхідними та безпосередньо спрямованими на відновлення здоров`я дітей. Доводи відповідача про наявність інших утриманців (третя дитина) та фінансові зобов`язання за кредитом суд взяв до уваги як обставини, що можуть вплинути лише на частку його участі у покритті витрат, однак не усувають самого обов`язку брати участь у них. Водночас відповідач не довів неможливість відшкодування заявлених позивачкою витрат та необхідності їх зменшення.

З огляду на доведеність факту наявності особливих обставин (лікування), надані документи про їх оплату, фінансову спроможність відповідача, щомісячний дохід якого становить близько 70 000,00 грн, та обґрунтованість розміру вимог, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума є розумною, підтвердженою доказами та підлягає задоволенню.

04 листопада 2025 року стороною позивача подано до суду заяву про відшкодування судових витрат на правничу допомогу. У заяві адвокат позивача зазначив, що за час розгляду цивільної справи № 712/13043/25 позивачем ОСОБА_2 понесені судові витрати в загальній сумі 10 000,00 грн, що складаються з витрат на правничу допомогу, які підтверджені належними доказами та просив стягнути таку суму з відповідача ОСОБА_1 .

Додатковим рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 листопада 2025 року доповнено рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31.10.2025 у справі № 712/13043/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дітей. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалене додаткове рішення суд першої інстанції обгрунтував тим, що справа стосується стягнення додаткових витрат на утримання двох неповнолітніх дітей, потребувала аналізу та оцінки доказів (документів про понесені витрати, стан здоров`я дітей, їхні потреби тощо), застосування норм сімейного та цивільного процесуального законодавства, підготовки обґрунтованої позовної заяви та участі в судовому засіданні.

З огляду на суму задоволених позовних вимог (35 857,00 грн) та значення справи для позивачки і дітей, розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн суд визнав не завищеним та таким, що не виходить за розумні межі та є співмірним складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи та ціни позову. Суд не встановив, що зазначені витрати були зайвими, не пов`язаними з розглядом цієї справи або такими, що є непропорційними предмету спору та його значенню.

Крім того, суд врахував, що відповідач ОСОБА_1 не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, не надав жодних доказів на підтвердження їхньої надмірності чи необґрунтованості, не заперечував проти розміру заявлених до стягнення витрат ані під час розгляду справи по суті, ані при поданні заяви про ухвалення додаткового рішення. За таких обставин у суду були відсутні підстави для застосування ч. 5 ст. 137 ЦПК України та зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи.

Не погоджуючись із рішення суду першої інстанції, адвокат відповідача ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду є необгрунтованим та немотивованим, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі представник відповідача наполягає на обов`язку обох батьків утримувати дітей в рівних долях та акцентує увагу апеляційного суду на тому, що у матеріалах справи відсутні будь які відомості про те, на які потреби витрачалися грошові кошти в сумі 55 000 грн (з урахуванням сплати відповідачем аліментів щомісячно за період з січня 2024 по жовтень 2025 у розмірі від 19 443 грн до 28 779 грн), відповідно не доведено ті обставини, на які посилається позивач, а саме, що вказаних коштів недостатньо на утримання доньки та сина в повному обсязі.

Крім того, скаржник зазначає, що відповідач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1 , а тому його неповнолітні донька та син, користуються додатковими пільгами, які гарантує їм держава. Тому позивачем також не доведено необхідність отримання медичних послуг саме у ФОП, а не безкоштовно в державній установі. Будь яких узгоджень з відповідачем щодо місця проведення лікування та його вартості з боку позивача не було, тобто остання діяла на власний розсуд. Вказані доводи місцевий суд взагалі залишив поза увагою, та не надав жодної оцінки.

Апелянт також зазначає, що місцевим судом не надано оцінки доводам відповідача з приводу того, що мати відповідача (бабуся дітей) відразу після розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем, 06.01.2020 подарувала своїм внукам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто, діти повністю забезпечені, а тому у позивача відсутні додаткові витрати на оренду житла.

Скаржник також вказує, що відповідач додатково, крім аліментів, щомісяця добросовісно перераховує на рахунок позивача грошові кошти в розмірі від 1700 до 3400 грн на навчання доньки ОСОБА_3 .

Враховуючи вищевикладені обставини відповідач вважає, що він добросовісно та в повній мірі виконує свій батьківський обов`язок щодо утримання його дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , і суми грошових коштів, які надходять позивачу в якості аліментів, повністю забезпечують потреби дітей, в тому числі на лікування.

Також місцевий суд не врахував те, що відповідач у справі на даний час є військовослужбовцем, і враховуючи наявні в матеріалах справи докази, його загальні витрати за іпотечними зобов`язаннями та сплати аліментів сягають близько 40 000 грн.

В матеріалах справи міститься довідка про доходи відповідача, однак вони є нестабільними, оскільки на той час відповідач перебував безпосередньо в зоні бойових дій, за що отримував додаткові виплати.

На даний час, доходи відповідача значно зменшилися, оскільки його підрозділ виведено з зони бойових дій, відповідно додаткові виплати не здійснюються і матеріальне становище відповідача погіршилося.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правничу допомогу, представником відповідача зазначено, що місцевим судом не дотримано жоден із пунктів ч. 4 ст. 137 ЦПК України, а саме не враховано, що справа є не складною та розглянута в першому ж судовому засіданні; адвокатом витрачено час лише на складання позовної заяви, подачу її до суду і участь в 1 судовому засіданні. На переконання скаржника, розмір стягнутих витрат на правничу допомогу не співмірний з розміром ціни позову, а саме складає майже 1/3 ціни позову. Просить скасувати додаткове рішення суду та відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Відзиви на апеляційні скарги не надходили.

За правилами ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення 35 857,00 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині стягнення додаткових витрат на дітей.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають із матір`ю – позивачем ОСОБА_2 (а.с. 18,19).

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.12.2019 у справі № 712/13546/19 з відповідача стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.11.2019 і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 16,17).

Згідно з консультаційним висновком лікаря-ортодонта клініки Stetsun Dental Clinic за зверненням пацієнта ОСОБА_5 19.09.2025 складено план лікування, яким, з огляду на встановлений діагноз (звуження верхньої та нижньої щелепи, перехресний прикус зліва, скупченість зубів у фронтальному відділі нижньої щелепи), рекомендовано встановлення брекет-системи (а.с. 23,25).

Відповідно до акту надання послуг № 320 від 19.09.2025 ОСОБА_3 надані послуги згідно із планом лікування на суму 30 500,00 грн. Оплата підтверджується фіскальним чеком, що міститься на акті (а.с. 30).

Згідно з консультаційним висновком лікаря-ортодонта клініки Stetsun Dental Clinic за зверненням пацієнта ОСОБА_4 19.09.2025 складено план лікування, яким, з урахуванням діагностованих порушень прикусу, рекомендовано встановлення апарату для піднебінного розширення («Марко-Роса») та брекет-системи 2?4 на верхню щелепу (а.с. 24, 26-27).

Відповідно до акту надання послуг № 319 від 19.09.2025 ОСОБА_4 надані послуги згідно із планом лікування на суму 36 100,00 грн. Оплата підтверджується фіскальним чеком (а.с. 28).

Таким чином, судом вірно встановлено, що позивачкою фактично понесені разові витрати на ортодонтичне лікування дітей на загальну суму 66 600,00 грн.

Відповідно до виписки № 3468/95/2024 із медичної картки ОСОБА_4 проходив стаціонарне лікування внаслідок гострого інфекційного захворювання з 07.09.2024 до 12.09.2024 у КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» із діагнозом: A02.9 Сальмонельозна інфекція, неуточнена; супутній – R82.4 Ацетонурія. Після виписки рекомендовано амбулаторне лікування та спостереження сімейного лікаря, зокрема дієту, пероральну регідратацію та низку лікарських засобів (а.с. 35-36).

Районним судом вірно враховано придбання медикаментів і проведення лабораторних досліджень на підставі фіскальних чеків аптечних закладів та квитанції лабораторії «Лаб-Сервіс» від 18.09.2024 за аналізи та встановлено факт понесення позивачем разових витрати на лікування ОСОБА_7 у зв`язку з гострим інфекційним захворюванням та подальшим амбулаторним супроводом у сумі 5 114,33 грн, а також на ортодонтичне лікування обох дітей у сумі 66 600,00 грн .

Загальна сума документально підтверджених додаткових витрат на дітей становить 71 714,33 грн.

Згідно із вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у пункті 18 звернув увагу судів на те, що до передбаченої статті 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Тлумачення відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

При цьому, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Також, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19).

Під час розгляду справи, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, суд першої інстанції з урахуванням медичних документів, що підтверджують наявність у дітей сторін порушень прикусів, роташування зубів та інших проблем згідно із обстеженнями лікаря-ортодонта, а також рекомендацій лікаря, дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_1 половини понесених позивачкою додаткових витрат на утримання дітей, оскільки такі витрати є необхідними витратами, що викликані особливими обставинами, передбаченими статтею 185 СК України.

Додаткові витрати підтверджені наданими позивачкою копіями медичних документів дітей щодо проходження ними оглядів, консультацій і лікування у лікаря-ортодонта, а також стаціонарного лікування сина. Також на підтвердження витрат на закупівлю ліків, позивачкою надані копії квитанцій про оплату ліків для сина.

Наявним у справі доказам суд першої інстанції дав належну правову оцінку та з урахуванням всіх обставин у справі правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягали застосуванню.

Аргументи апеляційної скарги щодо достатності розміру аліментних зобов`язань відповідача для покриття витрат на лікування дітей апеляційним судом відхиляються, оскільки заявлені позивачем до стягнення витрати викликані особливими обставинами, відмінними від звичних витрат на дітей, які враховувалися при визначенні розміру щомісячних аліментних виплат.

Якщо стягнення аліментних зобов`язань викликане необхідністю дитини у вихованні, освіті, харчуванні, одязі та забезпеченні елементарних умов життя і враховуються при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, то додаткові витрати заявляються саме у зв`язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров`ям дитини, або у разі обставин, які пов`язані з розвитком здібностей дитини.

Відповідні правові висновки щодо застосування ст. 185 СК України наведені в постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 638/13860/16-ц; від 16 жовтня 2019 року у справі № 219/1766/18; від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19; від 25 лютого 2020 року у справі № 521/4397/17; від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18.

Посилаючись в апеляційній скарзі на те, що позивачем по справі не надано доказів того, що лікування не могло бути проведено в медичному державному закладі із використанням пільг для учасників бойових дій безкоштовно, замість проходження лікування у ФОП, відповідач не надав власних доказів, які спростовували б доводи позивача.

Посилання скаржника на добровільне перерахування ним на рахунок позивача грошових коштів в розмірі від 1700 до 3400 грн на навчання доньки Дарії не можуть враховуватися при визначенні розміру участі батька у додаткових витратах на дітей, викликаних їх лікуванням, а не навчанням.

Заперечення відповідача щодо неможливості ОСОБА_1 понесення додаткових витрат на дітей у заявленому позивачем розмірі у зв`язку із недостатнім матеріальним станом та фінансову неспроможність оплатити такі витрати апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до довідки Білявського відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного МУМЮ (м. Одеса) у період з 01.01.2024 по 01.10.2025 року ОСОБА_2 отримувала від ОСОБА_1 аліменти у розмірі від 19 442,72 до 28 778,86 грн з розрахунку 1/3 частини усіх доходів платника. (а.с. 59, т.1), що свідчить про стабільний та достатній дохід батька для понесення додаткових витрат на лікування дітей.

Аргументи апелянта щодо значного зменшення його доходів у зв`язку із виведенням його підрозділу із зони бойових дій та припинення додаткових виплат, чим погіршився його матеріальний стан, не доведені належними та допустимими доказами.

Враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України щодо обов`язку сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, не заслуговують на увагу посилання апелянта на незначні доходи і його фактичне утримання малолітньої дитини від іншого шлюбу, оскільки ним не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та його дійсного майнового стану.

Доказів наявності обставин для звільнення відповідача від обов`язку брати участь у додаткових витратах на дітей чи зменшення розміру його участі у додаткових витратах на дітей стороною відповідача суду апеляційної інстанції надано не було.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвалене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає.

Щодо доводів апеляційної скарги на додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 листопада 2025 року

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК).

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Загальне правило розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, визначене в частині другій статті 141 ЦПК, за змістом якої у разі відмови в позові такі витрати покладаються на позивача.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта, п`ята статті 137 ЦПК).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (абзац перший частини восьмої статті 141 ЦПК).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу необхідно надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

На підтвердження факту надання правової допомоги та розміру витрат на правову (правничу) допомогу позивачем до матеріалів справи долучено:

- договір про надання правничої допомоги від 23.09.2025 № 685, укладений адвокатом Доном В.О. та ОСОБА_2 (а.с. 115);

- додаткову угоду до договору від 23.09.2025 № 689, відповідно до якої сторони домовилися, що вартість послуг за підготовку та подання позовної заяви про стягнення додаткових витрат на дітей, участь в судовому розгляді справи становить 10 000,00 грн. (а.с. 116);

- акт виконаних робіт від 03.11.2025, відповідно до якого адвокатом надано послуги на загальну суму 10 000,00 грн (а.с. 117);

- квитанції до прибуткового касового ордеру від 23.09.2025 та 03.11.2025 про сплату ОСОБА_2 10 000,00 грн, на підставі вказаних вище документів, які стосуються надання їй адвокатом Доном В.О. правничої допомоги (а.с. 118).

Зважаючи на зміст поданих документів, слід дійти висновку, що в них міститься повна інформація з приводу наданих послуг адвокатом, а також їх розмір та вартість, які вірно визнані судом співмірними зі складністю справи, обсягом виконаної роботи та ціни позову.

Слід зауважити, що судом першої інстанції при визначенні розміру компенсації витрат на правничу допомогу взято до уваги відсутність клопотання іншої сторони щодо зменшення розміру таких витрат, тому апеляційний суд погоджується із висновком районного суду, що заявлена позивачем сума у 10 000,00 грн відповідає реальним витратам ОСОБА_2 на правничу допомогу і підлягає стягненню. Підстав для зміни такої суми на підставі доводів апеляційної скарги на додаткове рішення апеляційний суд не вбачає.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, то, відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, розподіл судових витрат не проводиться.

Що стосується заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Дона В.О. про відшкодування витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000,00 грн., то колегія суддів, враховуючи співмірність наданих послуг (ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, подання вказаної заяви в якості відзиву на апеляційну скаргу), вважає можливим стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в апеляційної інстанції в розмірі 1000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 – адвоката Осадчого Олега Васильовича – залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 жовтня 2025 року та додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 листопада 2025 року – залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 000,00 грн. судових витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді