Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №712/9194/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/157/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №712/9194/25 Категорія: 304090000 Стеценко О. С.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Карпенко О.В., Василенко Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Універсал банк» Македона Олександра Андрійовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 жовтня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі – АТ «Універсал Банк») звернулося до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що «Monobank» - це мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки Monobank. 14.07.2018 відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 14.07.2018 про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та встановлення кредитного ліміту на суму, вказану в мобільному додатку.

На підставі укладеного договору відповідач отримав платіжну картку. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір, та зобов`язується виконувати його умови.

На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_1 в сумі 60 000,00 грн. АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.

Ураховуючи невиконання відповідачем умов договору, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» у сумі 50 315,59 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що розрахунок заборгованості містить відомості за період з 29.08.2022 по 03.03.2025, де зазначено, що станом на 29.08.2022 залишок заборгованості складає 11 364,36 грн.

Крім того, із наданого розрахунку боргу (графа «Сума погашення за наданим кредитом») також убачається, що відповідачем вносились кошти на погашення боргу, загальний розмір внесених коштів за період з 29.08.2022 по 03.03.2025 становить 125 364,00 грн.

Однак, належним доказом заборгованості цей розрахунок суд не може вважати, оскільки наведені у ньому розрахунки не підтверджені позивачем належними і допустимим письмовими (або електронними у письмовій формі) доказами, зокрема, випискою з рахунку відповідача, а такий процесуальний обов`язок на позивача покладено відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України. Лише при доведеності розміру боргу позивач вправі посилатися на процесуальний тягар відповідача спростувати презумпцію вини боржника за цю заборгованість.

Із наданих позивачем доказів тільки Анкета-заява містить підпис відповідача. Проте зазначена анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору, в указаній заяві відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, зазначення суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, та інших істотних умов.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконними та необґрунтованими, ухваленим з порушенням норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, а тому просило його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до п.п. 2, 3 Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, клієнт підтверджує, що погоджується з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

Зазначає, що доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 14.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 14.07.2018.

У анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг від 14.07.2018 ОСОБА_1 просив відкрити поточний рахунок у гривні № НОМЕР_1 та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в мобільному додатку.

На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав Умови і правила обслуговування Акціонерного товариства «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank, Тарифи, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та Паспорт споживача кредиту, які, як зазначає позивач, викладені в редакції, чинній на момент укладення договору.

З довідки про розмір встановленого ліміту від 17 березня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 14 липня 2018 року було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні та встановлено кредитний ліміт у сумі 60 000,00 грн.

Згідно з наданим банком розрахунком, враховуючи невиконання відповідачем умов договору про надання банківських послуг «Monobank» від 14 липня 2018 року, у відповідача станом на 03 березня 2025 року утворилась заборгованість в сумі 50 315,59 грн.

До позовної заяви банком долучено Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Мonobank), які не містять підпису відповідача.

Крім іншого, дослідженням наданого позивачем розрахунку встановлено, що відповідач, на виконання умов договору, усього перерахував на користь банку 126 550,30 грн., з яких 83064,00 грн. на погашення суми боргу за тілом кредиту та 43486,30 грн. зарахував як сплачені відсотки.

Розрахунок заборгованості за договором №б/н від 14.07.2018 року наданий за період з 29.08.2022 року по 03.03.2025 року.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частини першої статті 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).

Публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що

«у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої – договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період – з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону – споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що:

«в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.

Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)».

У справі, що переглядається;

в анкеті-заяві від 14.07.2018 року ОСОБА_1 просив відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт згідно додатку до анкети-заяви, а строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (а. с. 15);

вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, банк не пред`явив;

Колегія суддів враховує, що з наданих доказів, зокрема розрахунку заборгованості неможливо встановити суму коштів, які були зараховані у сплату відсотків за кредитним договором, починаючи з моменту його укладення 14.07.2018 року по 29.08.2022 року, а зважаючи на їх неузгодженість в умовах договору їх стягнення є безпідставним.

Оскільки встановити дійсний розмір боргу за тілом кредиту за наданими банком доказами неможливо, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність заявлених вимог.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20.

Відтак, оскільки позовні вимоги АТ «Універсал Банк» обґрунтовані наявними договірними зобов`язаннями з відповідачем, до позовної заяви не долучено належних та допустимих доказів погодження ними всіх істотних умов договору кредиту, а заявлена до стягнення заборгованість в розмірі 50315,59 грн., на стягненні якої в повному обсязі наполягало АТ «Універсал Банк», була сформована з урахуванням списання нарахованих процентів за користування кредитом за процентними ставками, які не були погоджені сторонами, у суду першої інстанції були відсутні достатні підстави для стягнення вказаної заборгованості, про що вірно зазначено в оспорюваному судовому рішенні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та на їх правильність не впливають.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели, або могли призвести, до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Універсал банк» Македона Олександра Андрійовича - залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: