Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №694/2363/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/34/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №694/2363/25 Категорія: на ухвалу Кравченко Т. М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року м. Черкаси :

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Фетісової Т.Л., Карпенко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Водяницької сільської ради, Звенигородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, –

в с т а н о в и в :

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Водяницької сільської ради, Звенигородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2025 року матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Водяницької сільської ради, Звенигородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини передано на розгляд до Тальнівського районного суду Черкаської області (20401, Черкаська область, Звенигородський район, м.Тальне, вул. Соборна, 42).

Ухвала суду мотивована тим, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований на території, на яку розповсюджується юрисдикція Тальнівського районного суду Черкаської області

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до Звенигородського районного суду Черкаської області.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у неї, як позивача у справі, був вибір між двома судами за правилами альтернативної підсудності (ч. 1 ст. 28 ЦПК України).

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про передачу справи за територіальною підсудністю до Тальнівського районного суду Черкаської області, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зареєстрований за адресою, яка територіально належить до юрисдикції Тальнівського районного суду Черкаської області.

Проте, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що у серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Звенигородського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Водяницької сільської ради, Звенигородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Стаття 187 ЦПК України регламентує дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження у справі. Суддя має перевірити належність справи до юрисдикції та підсудності суду.

Правила підсудності регулюються ст. 27-30 ЦПК України.

Частиною першою статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною першою статті 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Стаття 28 ЦПК України встановлює випадки альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред`явлений в одному з двох і більше судів. А отже суд не має право обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді.

У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2020 року № 725/2910/19 (провадження № 61-8546св20) зазначено, що тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох вказаних у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України).

У своїй постанові 09 квітня 2020 року № 200/11563/18 (провадження № 61-7883св19) Верховний Суд вказав, що справи про позбавлення батьківських прав є справами позовного провадження, тому ця категорія справ підлягає розгляду за загальними правилами підсудності (відповідно до статті 27 ЦПК України) за місцем проживання відповідача або одного з них, якщо позов подається до обох батьків (частина п`ятнадцята 28 ЦПК України). Якщо в одному позові вимоги про позбавлення батьківських прав (та інші вимоги щодо захисту прав дитини) поєднуються з вимогою про стягнення аліментів (або оплату додаткових витрат на дитину), такий позов може подаватися за вибором позивача згідно з частиною першою статті 28 ЦПК України.

Зазначеного суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що підсудність даної справи має визначатись за місцем проживання або перебування відповідача.

Поєднання в одному провадженні із вимогою про стягнення неустойки (пені) за прострочення по сплаті аліментів вимоги про позбавлення батьківських прав, не суперечить положенням процесуального закону.

При поєднанні в одному провадженні кількох вимог, одна з яких підлягає розгляду за правилами загальної підсудності, а інша за правилами альтернативної підсудності, справа за такими вимогами може бути розглянута за правилами альтернативної підсудності у суді за вибором позивача.

За викладених обставин, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції припустився порушення процесуальних норм та дійшов помилкового висновку про передачу справи за територіальною підсудністю до Тальнівського районного суду Черкаської області, а тому така ухвала не може бути визнана законною і обґрунтованою.

Відтак, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 35, 367, 374, 376, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2025 року – скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: