Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №700/474/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/141/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №700/474/25 Категорія: 305010000 Чорненька О. І.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Карпенко О.В., Сіренка Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 02 жовтня 2025 року у справі за позовом Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм в особі Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, –

в с т а н о в и в :

У травні 2025 року Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм в особі Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області звернулося до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що постановою Лисянського районного суду Черкаської області від 22.08.2024 року, яка набрала законної сили 02.09.2024 по справі №700/423/24 адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 85 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

З постанови вбачається, що, ОСОБА_1 здійснював вилов риби забороненим знаряддям лову під час нересту «Підсаком» та виловив рибу карась в кількості 16 шт. вагою 2 кг., чим завдав збитків на суму 25296,00 грн. Своїми діями порушив п.п. 1 п. 1 розділу ІV Правил любительського та спортивного рибальства та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 85 КУпАП. Дану постанову ОСОБА_1 не оскаржував. Таким чином, позивач вважає, що вина ОСОБА_1 є доведеною, проте питання відшкодування збитків, нанесених рибному господарству України при винесенні постанови не вирішено.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 грошове стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища в сумі 25296,00 грн. до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища Бужанської сільської ради ТГ.

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 02 жовтня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 грошове стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 25296,00 грн. до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища Бужанської сільської ТГ: ГУК у Черкаській області/тг с.Бужанка/24062100, код отримувача 37930566, казначейство України (ЕАП), на р/р UA94899998033314933000023683, код класифікації доходів бюджету 24062100.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господаства та продовольчих програм в особі Управління державного агенства з розвитку меліорації, рибного господаства та продовольчих програм у Черкаській області судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що постановою Лисянського районного суду Черкаської області від 22.08.2024 року, яка набрала законної сили 02.09.2024 по справі №700/423/24 адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.85 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскільки провадження у справі № 700/423/24 відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 85 КУпАП закрито не за реабілітуючими обставинами, в діях останнього вбачається вина у спричиненні шкоди водним живим ресурсам.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, просив його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що в постанові суду від 22.08.2025 року по адміністративній справі №700/423/24 вказано, що доказів причетності ОСОБА_1 до даного правопорушення не надано, а протокол про адміністративне правопорушення №013643 від 10.04.2024 року складено без участі ОСОБА_1 та без понятих.

Підписання протоколу огляду місця події було здійснено під тиском поліції та обманним шляхом.

Крім того, вказує, що судом порушено порядок ухвалення судового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області вказує, що Лисянським районним судом Черкаської області при винесенні постанови від 22.08.2024 року по справі №700/423/24 судом не встановлювалось наявність чи відсутність вини правопорушника ОСОБА_1 в порядку ст. 280 КУпАП при вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП.

У разі відсутності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП – через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що постановою уповноваженої особи на здійснення дізнання – ДОП СПД №2 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області від 30.04.2024 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024255310000193 від 10.04.2024 року закрито у зв`язку із відсутністю ознак кримінального правопорушення та направлено матеріали до відділу охорони водних біоресурсів «Черкаський рибоохоронний патруль» для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідно до КУпАП.

Постановою Лисянського районного суду Черкаської області від 22.08.2024 року, яка набрала законної сили 02.09.2024 по справі №700/423/24 адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 85 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. З постанови вбачається, що, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №013643 від 10.04.2024, 10.04.2024 о 06-40 год. під час проведення рибоохоронної роботи на річці Гнилий Тікич в с. Бужанка, Звенигородського району, було виявлено ОСОБА_1 , який здійснював вилов риби забороненим знаряддям лову під час нересту «Підсаком» та виловив рибу карась в кількості 16 шт. вагою 2 кг.,чим завдав збитків на суму 25296,00 грн. Своїми діями порушив п.п.1 п.1 розділу ІV Правил любительського та спортивного рибальства та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 85 КУпАП.

Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господаства та продовольчих програм у Черкаській області направило лист-вимогу №50/0716/23 від 03.09.2024 №2-5-17/1183-24 ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктами господарювання та громадянами, внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних ресурсів на суму 25296 грн. 00 коп.

Розрахунок матеріальної шкоди було проведено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2023 року №1042 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного добування(вилову), знищення або пошкодження біоресурсів, а також незаконного знищення чи погіршення середовища існування водних біоресурсів та становить 25296,00 грн., що підтверджується розрахунком збитків від 29.09.2023 року №1042.

На дату подання позовної заяви відповідачем відшкодування завданої шкоди не здійснювалося.

Відповідно до частини другої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.

Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (стаття 22 ЦК України).

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Згідно з частинами першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

У частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків наявності підстав звільнення від доказування.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У цій справі Державне агентство меліорації та рибного господарства України посилається на заподіяння шкоди рибному господарству внаслідок вчинення відповідачем правопорушення, яке передбачено частиною четвертою статті 85 КУпАП - Порушення правил рибальства.

Статтею 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» встановлено, що посадові особи органів рибоохорони мають повноваження:

- визначати розмір збитків, завданих рибному господарств, за затвердженими таксами та методиками;

- складати протоколи та розглядати в установленому законом порядку справи про адміністративні правопорушення у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів;

- подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктами господарювання та громадянами, внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.

Статтею 34 Закону України «Про тваринний світ» передбачено, що Користувачі об`єктами тваринного світу в установленому законодавством порядку зобов`язані додержуватися встановлених правил, норм, лімітів і строків використання об`єктів тваринного світу; використовувати тваринний світ у способи, що не допускають порушення цілісності природних угруповань і забезпечують збереження тварин, яких не дозволено використовувати.

Згідно розділу 4 п.1 Правил любительського рибальства, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №700 від 19 вересня 2022 року забороняється добування (вилов) такими знаряддями лову: сітками та пастками усіх типів та конструкцій, а також іншими сітковими знаряддями лову, за винятком раколовок конструкції «хапка» та підсак, встановлених цими Правилами розмірів.

Відповідно до п.4 розділу 5 Правил любительського рибальствазабороняється добування (вилов) у такі періоди: у період нересту, за виключенням добування (вилову) водних біоресурсів на не заборонених органами рибоохорони ділянках рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) гачковими знаряддями лову з кількістю гачків не більше двох на рибалку або спінінгом з однією штучною приманкою з берега.

Статтею 52-1 Закону України «Про тваринний світ» передбачено, що для добування об`єктів тваринного світу забороняються виготовлення, збут, застосування, зберігання отруйних принад, колючих, давлячих та капканоподібних знарядь лову, електроловильних систем (електровудок), електрогону, петель, самоловів, самострілів, вибухових речовин, пташиного клею та монониткових (волосінних) сіток (крім тих, що призначені для промислового лову), а також інших засобів, заборонених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» шкода, завдана рибному господарству внаслідок знищення або погіршення стану водних біоресурсів та середовища їх перебування внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодуванню за рахунок осіб, які безпосередньо здійснювали або замовляли здійснення такої діяльності.

Крім того, у Законі України «Про тваринний світ» передбачено, що: об`єктами тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону, є: дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі (абзац другий частини першої статті 3);

громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу (абзац п`ятий частини другої статті 10);

відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи,винні в незаконному вилученні об`єктів тваринного світу з природного середовища (абзац четвертий частини другої статті 63).

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи доходить висновку про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_1 завданих збитків внаслідок здійснення вилову риби в кількості 16 шт. вагою 2 кг.

Так, відповідно до протоколу огляду місця події складеним працівниками поліції від 10.04.2024 року було зафіксовано факт вилову риби ОСОБА_1 за допомогою підсаку у кількості 16 шт.

Вказаний протокол підписаний відповідачем та зауважень до протоколу від нього не надходило.

В подальшому органами дізнання було відібрано пояснення у відповідача. в якому ним зазначено про те, що рибу він ловив для власних потреб та не знав про наявність заборони на її вилов.

Також в матеріалах справи містяться протокол допиту свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили вилов риби ОСОБА_1 за допомогою підсака для власних потреб.

Постановою Лисянського районного суду Черкаської області від 22.08.2024 року, яка набрала законної сили 02.09.2024 по справі №700/423/24 адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 85 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що, оскільки провадження у справі № 700/423/24 відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 85 КУпАП закрито не за реабілітуючими обставинами, в діях останнього вбачається вина у спричиненні шкоди водним живим ресурсам.

У постанові Лисянського районного суду Черкаської області від 22.08.2024 року зазначено про те, що на підтвердження вини особи суду не надано доказів порушення чи закриття кримінального провадження, інших доказів причетності ОСОБА_1 до вказаного правопорушення. Протокол складався без ОСОБА_1 , а матеріали поліції до протоколу не додані.

Саме на зазначені висновки викладені у постанові районного суду вказує ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі, як на докази відсутності підстав для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Однак, як було зазначено вище, до матеріалів позовної заяви додані належні докази, складені працівниками поліції під час фіксування факту правопорушення. Крім того, в матеріалах справи міститься постанова про закриття кримінального провадження від 30 квітня 2024 року у зв`язку із відсутністю ознак кримінального правопорушення.

Таким чином, наданими позивачем доказами підтверджено факт завдання збитків у сумі визначеній у позові.

Щодо порушення норм процесуального права, на які посилається ОСОБА_1 у апеляційній скарзі, а саме, що після закінчення розгляду справи не було ухвалено рішення суду, а тільки проголошено, що судове рішення буде ухвалено протягом п`яти днів, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до частини 6 статті 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Таким чином, процесуальним законом передбачено право суду на відкладення складання повного рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування України відсутні.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2025 року–залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді