Постанова від 22 січня 2026 р. у справі №705/5339/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/86/26 Справа № 705/5339/25 Категорія: ст. 124 КУпАПГоловуючий у І інстанції Годік Л. С. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Черкаської області Биба Ю.В., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника Кушнеренко Т.В. в режимі відеоконференції, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення заапеляційною скаргою захисника Кушнеренко Т.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 листопада 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 листопада 2025 рокуОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн., постановлено стягнути судовий збір на користь держави в сумі 605,6 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно протоколу серії ЕПР1 № 443065 від 04.09.2025 року про адміністративне правопорушення, складеного поліцейським Уманського РУП ГУНП в Черкаській області старшим сержантом поліції Скалій В.С., ОСОБА_1 04.09.2025 року о 07 год. 50 хв. по вул. Симона Петлюри, 78 в м. Умань, керуючи автомобілем Тойота Авенсіс д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, здійснюючи рух заднім ходом, здійснив наїзд на т.з. ЗАЗ Ланос д.н.з. НОМЕР_2 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п.п. 2.3.б,10.9ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив її скасувати, а справу закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що суд неповно встановив фактичні обставини події, не врахував його письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, в яких він зазначав, що тимчасово зупинився для висадки пасажирів, після висадки пасажирів, переконавшись у відсутності перешкоди позаду, він почав повільний рух назад, у цей момент інший водій під`їхав надмірно близько, зупинився та фактично підпер його автомобіль, опинившись у його сліпій зоні, він мав технічну можливість уникнути небезпеки, але цього не зробив.

Вважає, що інший водій створив аварійну обстановку небезпечну ситуацію до моменту його маневру уже стояв позаду, щільно під`їхавши та підперши його автомобіль. Це означає, що він не дотримався безпечної дистанції, створив перешкоду для руху, заїхав в його сліпу зону , заблокував простір для безпечного маневру, пору шив правила уникнення небезпеки.

Пояснення іншого водія суперечливі, непослідовні та недостовірні. У суді інший водій заявляв, що він був припаркований і що він сигналив, що він щось робив або здавав назад. Твердження про сигнал є вигаданим та не підтверджується, ні він, ні свідок ОСОБА_2 не чули жодного сигналу.

Заслухавши думку ОСОБА_1 та його захисника Кушнеренко Т.В., які підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи, які надійшли з місцевого суду і, обміркувавши над доводами апеляційної скарги, вважаю, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Відповідно до п. 2.3 б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пунктом 10.9 ПДР України визначено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Вважаю, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про винуватість у ДТП ОСОБА_1 тому відсутні підстави для скасування постанови місцевого суду та закриття провадження за відсутності в діях останнього складу адмінправопорушення, як про це просить апелянт.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 443065 від 04.09.2025, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, та відповідно до якого ОСОБА_1 04.09.2025 року о 07 год. 50 хв. по вул. Симона Петлюри, 78 в м. Умань, керуючи автомобілем Тойота Авенсіс д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, здійснюючи рух заднім ходом, здійснив наїзд на т.з. ЗАЗ Ланос д.н.з. НОМЕР_2 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п.п. 2.3.б,10.9ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

- даними схеми ДТП від 04.09.2025 на якій зафіксовано розташування автомобілів, місце зіткнення, пошкодження транспортних засобів;

- даними реєстраційної картки Уманського РУП ГУНП про вчинену ДТП від 04.09.2025;

- даними письмових пояснень ОСОБА_3 , згідно яких 04.09.2025 близько 07:50 год., він рухався на своєму автомобілі ЗАЗ Ланос д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Симона Петлюри в м. Умань. Наближаючись до Уманської початкової школи № 3 зупинився, так як виникла пробка. Та в цей момент автомобіль Тойота Авенсіс д.н.з. НОМЕР_1 , який був припаркований на узбіччі, почав рух заднім ходом та здійснив наїзд на його автомобіль, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Вказує, що він неодноразово подавав звуковий сигнал, щоб водій Тойоти міг уникнути ДТП.

Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 не заперечував того, що здавав заднім ходом. При цьому зазначив, що в нього мабуть не працював парктронік.

З огляду на викладене, вважаю, що доводи викладені в апеляційній скарзі захисника є безпідставними, оскільки з досліджених судом доказів вбачається грубе порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху, а саме п. 2.3 б, 10.9 ПДР України.

Доводи захисника про те, що у ДТП винний інший водій, оскільки, на її думку, він створив аварійну ситуацію, так як щільно під`їхав та підпер автомобіль ОСОБА_1 , спростовуються матеріалами справи.

За матеріалами справи саме ОСОБА_1 виїжджаючи з узбіччя на проїздну частину, рухаючись заднім ходом на автомобілі «Тойота Авенсіс», не був достатньо уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, іншим транспортним засобом, що стояв позаду, враховуючи, що він спостерігав пробку яка утворилась, не скористався задля безпеки свого руху та руху інших учасників допомогою інших осіб, хоча мав таку можливість.

Тобто ОСОБА_1 , маючи намір здійснити рух транспортним засобом заднім ходом не впевнився, що це буде безпечним і не створить перешкод для інших учасників дорожнього руху, почав здійснювати рух заднім ходом, що призвело до ДТП.

Слід зазначити, що у розділі 1 «Загальні положення» ПДР України визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими (п. 1.3); кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці правила (п. 1.4).

За таких обставин вважаю, що інший водій ОСОБА_3 рухаючись по головній дорозі не повинен був виходити з можливості грубого порушення Правил дорожнього руху іншим водієм, який здійснюватиме рух заднім ходом не пропустивши його автомобіль.

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що постанова суду є незаконною, прийнятою з недотриманням норм процесуального та матеріального права, є безпідставними, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суд відповідно до ст.ст.245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

Що ж стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони ні окремо, ні в сукупності, не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а тому не можуть слугувати підставами для його скасування.

Апеляційний суд враховує і те, що докази наявні в матеріалах справи взаємоузгоджуються один з одним і підстав для сумніву в їх об`єктивності та суперечливості, як на те вказує апелянт не вбачається. Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви в об`єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи щодо ОСОБА_1 не надано і не здобуто в процесі апеляційного розгляду, а тому підстави для визнання їх недопустимими відсутні.

При накладенні адміністративного стягнення суд першої інстанції дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, вважаю, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно. Вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за ст. 124 КУпАП кваліфіковані вірно.

З огляду на викладене, вважаю, що постанова Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 листопада 2025 року, є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування, та закриття провадження, як того просить апелянт - відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Кушнеренко Т.В. в інтересах ОСОБА_1 – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В.Биба