Постанова від 22 січня 2026 р. у справі №705/5692/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/118/26 Справа № 705/5692/25 Категорія: ст. 173 КУпАПГоловуючий у І інстанції Душин О. В. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Черкаської області Биба Ю.В., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Кушнеренко Т.В. в режимі відеоконференції, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення заапеляційною скаргою захисника Кушнеренко Т.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 листопада 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП

в с т а н о в и в:

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді громадських строком 40 годин, постановлено стягнути судовий збір на користь держави в сумі 605,6 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, 09.09.2025 року близько 09-30 год. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , на території «Будинку ветеранів» пошкодив паркувальний обмежувач, чим вчинив хуліганські дії та порушив громадський порядок, за що передбачена відповідальність ст. 173 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, захисник Кушнеренко Т.В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просила її скасувати, та винести нову ухвалу, якою закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що постанова суду є незаконною, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 на території «Будинку Ветеранів» пошкодив паркувальний майданчик, чим порушив громадський порядок та вчинив хуліганські дії.

На підставі допитаних в судовому засіданні показів свідків встановлено, що жодних незручностей ОСОБА_2 не спричинив, не вчиняв будь яких сварок, в тому числі з охоронником, не виражався нецензурною лайкою, про те, що свідки зазначили про те, що ОСОБА_1 на зауваження не реагував, оскільки всі свідки зазначили, що зауваження йому ніхто не робив, в тому числі і охоронець.

Для кваліфікації дій особи за ст. 173 КУпАП має бути наявний умисел (прямий чи не прямий) на порушення громадського порядку, мотив задоволення індивідуальних потреб та відповідно об`єктивна сторона.

Заслухавши думку ОСОБА_1 та його захисника Кушнеренко Т.В., які підтримали подану апеляційну скаргу, просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався.

Так, відповідно до ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчують подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст.251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до ст.254-256 КУпАП.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи і сумнівів щодо їх обґрунтованості не викликають.

Незважаючи на позицію захисника Кушнеренко Т.В. викладену в апеляційній скарзі, вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема даними:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №332152 від 18.09.2025 згідно якого вбачається, що 09.09.2025 близько 09-30 години ОСОБА_3 за адресою: с. Дмитрушки, вул. Петропавлівська, 59-А, на території «Будинку ветеранів» пошкодив паркувальний обмежувач, чим вчинив хуліганські дії та порушив громадський порядок, за що передбачена відповідальність ст. 173 КУпАП;

- протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 09.09.2025 згідно якого, гр. ОСОБА_4 повідомила, що 09.09.2025 близько 09-30 години ОСОБА_2 пошкодив пор кувальний обмежувач;

- копії рапорту інспектора чергового ЧЧ СМ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Тертичного В. згідно якого, 09.09.2025 о 09-51 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 09.09.2025 о 09-50, за адресою Уманський район с. Дмитрушки, вул. Петропавлівська, 59, ОСОБА_1 (ВПО) щойно зламав шлагбаум (пропускник);

- пояснень ОСОБА_5 , даних суду першої інстанції про те, що 09.09.2025 він знаходився на робочому місці на території «Будинку ветеранів», так близько 09 год. 30 хв. він почув, що хтось гупає біля воріт, він вийшов і побачив, що житель села ОСОБА_2 під`їхав на своєму автомобілі до паркувального обмежувача і нікому нічого не говорячи взяв на узбіччі бардюрний камінь і почав бити обмежувач, він підійшов до нього і сказав, що ти робиш, на що останній не реагував і бив далі;

- пояснень ОСОБА_4 , доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, остання пояснила, що 09.09.2025 р. близько 09 год. 30 хв. її покликали та повідомили, що ОСОБА_2 пошкодив комунальне майно, а саме паркувальний обмежувач, вона відразу вийшла і побачила, що ОСОБА_2 добивав паркувальне загородження ногами, після чого вона викликала поліцію;

- пояснень ОСОБА_6 , даних суду першої інстанції про те, що 09.09.2025 вона знаходилась біля будинку ветеранів і побачила, що під`їхав ОСОБА_1 та почав бити каменем та ногами паркувальний обмежувач, після цього поїхав, на зауваження не реагував.

- пояснень ОСОБА_7 , даних суду першої інстанції про те, що 09.09.2025 року близько 09-30 год. вона знаходилася біля будинку почула звук ударів вийшовши помітила, що гр. ОСОБА_8 житель готелю збиває паркувальне обмеження ногою та каменем, пошкодивши його заїхав на територію.

Наведені докази свідчать про наявність в діях ОСОБА_9 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП та обґрунтованість його притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до доводів апеляційної скарги про відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, апеляційний суд зазначає наступне.

Склад адміністративного правопорушення структурно складається з чотирьох обов`язкових елементів: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона. Для констатації наявності складу адміністративного правопорушення необхідне встановлення усіх чотирьох його елементів. Відсутність хоча б одного з них виключає склад правопорушення в цілому.

Суб`єктом адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство є фізична осудна особа, що на момент скоєння правопорушення досягла 16-річного віку.

Суб`єктивна сторона цього правопорушення характеризується наявністю вини. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення буде порушено громадський порядок і прагне саме до цього.

Суб`єктивна сторона полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.

У п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» №10 від 22.12.2006 роз`яснено, що при вирішенні питання про відмежування кримінально караного хуліганства від дрібного слід виходити з того, що відповідно до ч.1 ст. 296 КК України хуліганство - це умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Якщо таке порушення не супроводжувалось особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, його необхідно кваліфікувати як дрібне хуліганство за ст.173 КУпАП, - відсутня вказівка про суть правопорушення. Безпосереднім об`єктом охорони за ст.173 КУпАП є громадський порядок.

Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій. Відмінною особливістю дрібного хуліганства від хуліганства, що наказується в кримінальному порядку, є те, що воно не має характеру грубого порушення громадського порядку, яке причиняє суттєву шкоду суспільним відносинам, правовим та законним інтересам громадян.

Громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під`їзди, а також підземні переходи, стадіони. Зокрема, громадським місцем є ліфт, таксофон, приміщення та територія закладів охорони здоров`я, навчальних закладів, дитячих майданчиків, спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, закладів фізичної культури і спорту, під`їзди житлових будинків, підземні переходи, транспорт загального користування, що використовується для перевезення пасажирів, приміщення закладів ресторанного господарства, об`єктів культурного призначення, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ, стаціонарно обладнані зупинки маршрутних транспортних засобів, приміщення підприємств, установ та організацій усіх форм власності, готелів та аналогічних засобів розміщення громадян, гуртожитків, аеропортів та на вокзалів.

Також відповідно до ст.178 КУпАП громадським місцем є вулиці, закриті спортивні споруди, сквери, парки, всі види громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та інші визначені законом місця.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.

Хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності.

Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, безпричинно, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою.

Матеріалами справи та наданими суду доказами доведено, що ОСОБА_1 09.09.2025, перебуваючи на території «Будинку ветеранів» пошкодив паркувальний обмежувач, а саме наніс удари каменем та ногою, на зауваження не реагував, чим вчинив хуліганські дії та порушив громадський порядок.

Отже, твердження апелянта, наведені в апеляційній скарзі про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП є безпідставними та не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді.

Враховуючи встановлене, суд першої інстанції, всупереч доводів апеляційної скарги, прийшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП. Вказані висновки суду першої інстанції відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Твердження захисника про те, що ОСОБА_2 не спричинив жодних незручностей, не вчиняв будь яких сварок, в тому числі з охоронником, не виражався нецензурною лайкою, та що йому ніхто не робив зауважень, спростовується показаннями свідків, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , згідно яких ОСОБА_1 на зауваження не реагував, тому підстави стверджувати, що останньому не робили зауваження, відсутні.

Що ж стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони ні окремо, ні в сукупності, не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а тому не можуть слугувати підставами для його скасування.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.

Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.

Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

З огляду на викладене, вважаю, що постанова Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27.11.2025, щодо ОСОБА_1 , є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування, та закриття провадження, як того просить апелянт, - відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Кушнеренко Т.В. в інтересах ОСОБА_1 – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В.Биба