Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №702/672/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 702/672/25

Провадження № 22-ц/821/278/26

Категорія: 310020000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І.

за участю секретаря: Івануси А.Д.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Барської Т.М. в приміщенні Монастирищенського районного суду Черкаської області) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

23 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що 16.10.2012 вона з відповідачем ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, позов про розірвання якого наразі вирішується судом.

Від шлюбу у сторін є неповнолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач стверджує, що шлюбні відносини з відповідачем вона припинила і переїхала разом із дітьми до орендованого житла, оплату за найм якого здійснює самостійно.

Також позивач зазначає, що дітей з моменту припинення шлюбу з відповідачем утримує вона. Водночас, на її переконання, відповідач, як молода і фізично здорова особа, власник житлових та нежитлових об`єктів нерухомого майна, значної кількості земельних ділянок та чотирьох транспортних засобів, коштів на утримання дітей не надає, врегулювати питання щодо сплати аліментів у позасудовий спосіб не бажає.

Враховуючи наведене, позивачка просить суд:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 10000 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.07.2025 року і до досягнення дитиною повноліття;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 10000 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.07.2025 року і до досягнення дитиною повноліття;

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2025 року позов - задоволено.

Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти на утримання неповнолітніх дітей:

- сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. щомісяця, з подальшою індексацією відповідно до законодавства, починаючи з 23.07.2025 і до досягнення дитиною повноліття;

- дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. щомісяця, з подальшою індексацією відповідно до законодавства, починаючи з 23.07.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 1 211,20 грн.

При визначенні розміру аліментів суд врахував, що відповідач має обов`язок брати участь в утриманні своїх малолітніх дітей, а також те, що батьки мають рівні обов`язки щодо утримання дитини і що відповідач, не маючи жодних задекларованих у 2023 – 2025 роках доходів, у 2022 – 2025 роках набув у власність за договорами купівлі – продажу житловий будинок і земельну ділянку, а також три легкових автомобілі.

Суд вважав, що 10 000,00 грн. аліментів щомісяця на кожну дитину до досягнення нею повноліття є достатнім, обґрунтованим, законним та таким, шо насамперед, відповідає способу захисту прав, інтересів та свобод малолітніх дітей.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2025 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 05 грудня 2025 року ОСОБА_2 , вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції постановленим із неправильним застосуванням норм матеріального та із порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, просив заочне рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти на утримання неповнолітніх дітей:

- сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 4000,00 грн щомісяця, з подальшою індексацією відповідно до законодавства, починаючи з 23.07.2025 і до досягнення дитиною повноліття;

- дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 4000,00 грн щомісяця, з подальшою індексацією відповідно до законодавства, починаючи з 23.07.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що відповідач, будучи неповідомленим про розгляд справи, не має можливості надати свої заперечення з приводу заявленого позову та надати докази в спростування позиції позивача.

Стверджує, що з 19.09.2025 року відповідач є особою з інвалідністю 3 групи, що свідчить про те, що задоволений судом розмір аліментів є завищеним.

Позивачка, звертаючись до суду з вимогою про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, зобов`язана була належним чином обґрунтувати та підтвердити потребу в такому розмірі аліментів. Проте, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували необхідність сплати аліментів саме у визначеному позивачкою розмірі.

В матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем стабільного, щомісячного чи будь-якого доходу від купівлі майна, що вказане в рішенні суду.

Що стосується придбання автомобілів, то такі були придбані за кошти від заняття підприємницькою діяльністю в попередні роки та не є новими доходами.

Стверджує, що оскільки наразі єдиним доходом відповідача є заробітна плата охоронника з посадовим окладом 8000 грн, то відповідач вважає можливим сплачувати аліменти у розмірі 4000 грн на кожну дитину.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 06 січня 2026 року, представник ОСОБА_1 – адвокат Яроміч О.В., вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції ухваленим відповідно до вимог закону та на підставі доказів, наданих сторонами по справі, просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є особою працездатного віку та має обов`язок з утримання неповнолітніх дітей, при цьому, врахував, що розмір аліментів в твердій грошовій у сумі 10 000,00 грн. на кожну дитину щомісячно не буде надмірним тягарем для відповідача та є достатнім для забезпечення інтересів дітей та їх гармонійного розвитку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 , відповідач у справі, є батьком, а ОСОБА_1 , позивач у справі, є матір`ю:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджує копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , яке видане 16.10.2012 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Монастирищенського районного управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №104 (а.с.8);

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджує копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , яке видане 23.06.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Монастирищенського районного управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №66 (а.с.9).

Згідно з витягів з реєстру територіальної громади №2025/007285587 від 03.06.2025, №2025/009166546 та №2025/009165848 від 08.07.2025 позивач, відповідач та їх спільні діти мають зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-12).

Відповідно до копії Акта обстеженням умов проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 і ОСОБА_3 , останні разом з матір`ю ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_5 проживають у найманій квартирі АДРЕСА_2 . Дітей мати виховує самостійно (а.с.52-53).

Усвідомлюючи, що діти потребують постійної батьківської уваги та допомоги, а відповідач матеріальної допомоги в добровільному порядку не надає, позивачка і звернулась до суду з проханням стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей у розмірі по 10000 гривень щомісячно на кожну дитину і до досягнення ними повноліття.

До матеріалів справи додано довідку про те, що у березні – серпні 2025 року працівнику ТОВ «Монастирищенський котельний завод «Енергетик» ОСОБА_1 виплачено 53611,49 гривень заробітної плати (а.с.54).

Правилами ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Утримання дітей, надання їм матеріальної допомоги є обов`язком батьків, що випливає зі змісту положення ст. 180 Сімейного кодексу України, яке зобов`язує батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

У статті 19 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і відповідно до ст.9 Конституції України є складовою національного законодавства, держави-учасниці, які її підписали, взяли на себе зобов`язання вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від неналежного піклування з боку батьків чи будь-якої іншої особи.

Одним із способів захисту прав неповнолітньої дитини при ухиленні батьків від обов`язку її утримувати є законодавчо передбачена можливість судового стягнення коштів на їх утримання.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно зі ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

У разі винесення судом рішення про стягнення аліментів, згідно з частиною 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Крім того, частиною 1 ст. 184 СК України визначено, що суд за заявою одержувача аліментів, визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Як вбачається із вказаних норм закону, спосіб стягнення аліментів визначається судом за вибором позивача, на утримання дитини, з якою вказана особа проживає.

Згідно з ч.1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Отже, законодавець надав право вибору способу стягнення аліментів лише тому з батьків, разом з яким проживає дитина.

Оскільки, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачкою обраний спосіб стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, і вказані вимоги нею не змінювалися у встановленому законом порядку, розмір аліментів на утримання дітей має визначатися саме в твердій грошовій сумі.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

При визначенні розміру аліментів суд ураховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).

Частиною 2 статті 182 СК України встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що діти сторін проживають із позивачкою та перебувають на її утриманні, а також, що відповідач є особою працездатного віку та має обов`язок брати участь в утриманні своїх неповнолітніх дітей, оскільки батьки мають рівні обов`язки щодо утримання дитини.

Визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі по 10000,00 грн. щомісячно, на кожну дитину, починаючи з 23.07.2025 і до досягнення дітьми повноліття.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач має у власності рухоме та нерухоме майно, яке придбавав, зокрема за останні роки, що безумовно свідчить про те, що незважаючи на відсутність офіційного доходу, останній має об`єктивну можливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

Так, у 2020 – 2023 роках за ОСОБА_2 зареєстровані чотири легкових автомобілі: Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI, 2012 року випуску, Toyota Land Cruiser 200, 2016 року випуску, Fiat Doblo, 2008 року випуску, Mitsubishi Galant, 2009 року випуску (а.с.14).

Також відповідач зареєстрований власником житлового будинку АДРЕСА_3 ; земельної ділянки з кадастровим номером 0520885600:03:019:0043 площею 0,0493 га; земельної ділянки площею 0,05 га по АДРЕСА_3 ; земельної ділянки з кадастровим номером 7123410100:04:001:1399 площею 1,1747 га; земельної ділянки з кадастровим номером 7123410100:04:001:1051 площею 2,0 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; частки у праві власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7123410100:01:001:1862 площею 0,1813 га для розміщення і експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; частки у праві власності на арматурний цех по АДРЕСА_4 ; житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.15-17).

Право власності на житловий будинок про АДРЕСА_3 та на земельну ділянку з кадастровим номером 0520885600:03:019:0043 площею 0,0493 га набуте у 2025 і 2024 роках, відповідно, за договорами, у тому числі і купівлі – продажу.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі, що відповідач не має доходів, окрім як заробітної плати з посадовим окладом 8000,00 грн, за сукупності встановлених у справі обставин, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки при визначенні розміру аліментів, окрім офіційного доходу, враховується також і наявність у платника аліментів рухомого та нерухомого майна, яке в даному випадку, наявне у відповідача.

Колегія суддів також відхиляє твердження ОСОБА_2 про погіршення стану здоров`я та отримання, у зв`язку з цим, інвалідності 3 групи, оскільки така обставина жодним чином не вказує на об`єктивну неможливість відповідача сплачувати аліменти у присудженому судом розмірі.

Крім того, відповідач не надав доказів неможливості сплачувати аліменти у визначеному судом першої інстанції розмірі, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині не заслуговують на увагу.

Разом з тим, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (стаття 192 СК України).

Що стосується посилань скаржника на неналежне повідомлення його про розгляд справи, то колегія суддів зауважує, що це питання було предметом дослідження суду першої інстанції при розгляді заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, яка за результатами розгляду залишена без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що судові повістки про виклик до суду для розгляду справи в суді першої інстанції, надіслані на зареєстроване місце проживання відповідача, повернуті до суду з відміткою «за відсутністю адресата за вказаною адресою», що за приписами пункту третього частини 8 статті 128 ЦПК України є належним повідомленням особи про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей у визначеному розмірі є обґрунтованими, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргуОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Заочне рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді О.М. Новіков

Л.І. Василенко