Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №369/10463/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 369/10463/25

Провадження № 22-ц/821/241/26

Категорія: 310000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І.

секретаря: Івануси А.Д.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: ОСОБА_2

відповідач: ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2025 року (ухваленого під головуванням судді Білопольської Н.А. в приміщенні Кам`янського районного суду Черкаської області, повне судове рішення складено 10 листопада 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати аліментів,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

12 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати аліментів.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 грудня 2018 року розірвано шлюб між ним та відповідачем, який було зареєстровано 18 вересня 2014 року у виконкомі Жаботинської сільської ради, актовий запис № 5.

За рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 липня 2019 року стягуються аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 14 травня 2019 року.

Вишневим відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (змінено назву на Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) відкрито виконавче провадження під реєстраційним номером 59988797.

Позивач вказує, що своєчасно та у повному обсязі сплачував аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проте, з 01 липня 2024 року дочка фактично проживає з ним, що підтверджується доказами, долученими до позовної заяви.

Враховуючи наведене, позивач просив суд :

припинити стягнення з нього аліментів за рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 липня 2019 року на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму щомісячно до досягнення дитиною повноліття, з 01 липня 2024 року;

звільнити від сплати аліментів на утримання дитини, стягуваних за виконавчим листом Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 вересня 2019 року (справа № 369/6124/19), виконавче провадження № 59988797, в подальшому, та від стягнення нарахованої заборгованості за аліментами по даному виконавчому провадженню.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2025 року вищевказана заява передана до Кам`янського районного суду Черкаської області за підсудністю.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Припинено з 12 червня 2025 року стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, які стягуються на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 липня 2019 року в справі № 369/6124/19.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком ОСОБА_1 за місцем його реєстрації у належному бабусі ОСОБА_5 будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та навчається в 11 класі Опорного закладу освіти Юрівський ліцею Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області.

Отже, проживання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, позивачем у справі, є підставою для припинення стягнення аліментів.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині звільнення від сплати аліментів, суд першої інстанції виходив із того, що посилання в позовній заяві на необхідність звільнення від заборгованості за аліментами у зв`язку із зверненням до суду з вимогою про припинення стягнення аліментів не дають суду підстав для звільнення від нарахованої заборгованості за аліментами по виконавчому провадженню. Крім того, позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, стану здоров`я, а також, що відповідач витрачала аліменти на дитину не за цільовим призначенням.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій через систему «Електронний суд» 01 грудня 2025 року ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимоги про звільнення від сплати заборгованості по аліментам необґрунтованим, постановленим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та із неправильним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати заочне рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 06.11.2025 в частині незадоволення позовних вимог про звільнення з 01.07.2024 ОСОБА_1 від заборгованості від сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимоги про звільнення з 01.07.2024 ОСОБА_1 від заборгованості від сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. В іншій частині рішення суду просив залишити без змін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга, зокрема мотивована тим, що дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.07.2024 проживає спільно з позивачем, що підтверджується матеріалами справи.

Звертає увагу суду, що незвільнення від сплати аліментів, а саме наявність фактичної заборгованості нівелює цільове призначення та задоволення інтересів дитини, оскільки фактично отримані кошти (аліменти) стягувач — відповідачем повинні витрачатись на дитину. Однак по суті спільна від шлюбу дитина ОСОБА_6 не проживала із позивачем, відтак відповідач не міг і не може використовувати сформовану заборгованість із сплати аліментів з 01.07.2024 для задоволення потреб дитини за цільовим призначенням аліментних платежів.

Судом першої інстанції не взято до уваги, що зміна фактичних обставин справи після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме : встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягують аліменти, є тією обставиною, яка в розумінні ч. 2 ст. 197 СК України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини. Відтак, нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з отримувачем аліментів, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.

Звертає увагу, що позивач станом на теперішній час утримує дитину і змушений нести необгрунтований тягар, покладений на нього рішенням суду про незвільнення від сплати заборгованості, попри вже припинення стягнення аліментів.

Зазначає, що його майновий стан змінився, що підтверджується, зокрема, тим, що позивачем укладено новий шлюб з ОСОБА_7 , яка перебуває на лікуванні ТОВ «Медичний центр «Добробут».

Вказує, що на момент розгляду справи не міг подати докази, долучені до апеляційної скарги, у зв`язку з перебуванням на лікуванні та подальшої реабілітації та просить визнати поважними причинами неподання доказів до суду першої інстанції. Вказує, що наявність тяжкого захворювання позивача, а також членів його сім`ї — дружини, значних витрат для лікування, вказана обставина є також додатковою і суттєвою для звільнення від сплати заборгованості від сплати аліментів.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив

Фактичні обставини справи

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 26 листопада 2008 року, актовий запис № 30, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані: батько - ОСОБА_1 , мати – ОСОБА_3 (а.с. 59).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 грудня 2018 року шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 18 вересня 2004 року у виконкомі Жаботинської сільської ради, актовий запис № 5, розірвано (а.с. 14-15, 54-55).

За рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 липня 2019 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 14 травня 2019 року (а.с.16-18, 56-58).

Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів головного державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Бесараб А.М., за ВП № 59988797 боржник ОСОБА_1 станом на 01 травня 2025 року має заборгованість в розмірі 20 087,72 грн (а.с. 20-21, 62-63).

Із акта щодо підтвердження місця фактичного проживання громадян від 20 січня 2025 року вбачається, що в будинку, який належить ОСОБА_5 та розташований за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрований), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (зареєстрована), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (незареєстрована, проживає з 01 липня 2024 року) (а.с. 19, 60).

З довідки Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області від 13 грудня 2024 року № 366 вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчається в 10 класі Юрівського ліцею Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області (а.с. 9, 61).

Також, до початку першого судового засідання у справі в обґрунтування заявлених вимог представник позивача - адвокат Коломоєць О.К. через систему «Електронний суд» подав до суду акт щодо підтвердження місця фактичного проживання громадян від 25 вересня 2025 року, з якого вбачається, що в будинку, який належить ОСОБА_5 та розташований за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрований), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (зареєстрована), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (незареєстрована, проживає з 01 липня 2024 року), а також довідку Опорного закладу освіти Юрівського ліцею Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області від 24 вересня 2025 року № 266, відповідно до якої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчається в 11 класі Опорного закладу освіти Юрівського ліцею Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області (а.с. 88 (на звороті)).

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у задоволенні позову про звільнення від сплати заборгованості по аліментах, тому апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення лише в цій частині відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

В повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року у справі № 758/10761/13-ц.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з частиною першою статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтями 150, 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі ст. 197 СК України, з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

За положеннями ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267 - 271 СК України, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Законодавець не обмежує суд при прийнятті рішення про звільнення від сплати аліментів тільки вказаними двома підставами та наголошує, що при наявності інших обставин, що мають істотне значення, компетентні органи можуть прийняти таке рішення. В сімейному законодавстві не надається хоча б приблизного переліку таких обставин, отже суд при розгляді справи має самостійно вирішити це питання з огляду на подані пояснення, докази та інтереси сторін.

З аналізу положень статей 179-181 СК України вбачається, що аліменти підлягають використанню на утримання дитини, а тому припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає отримані аліменти на дитину. У такому випадку, відбувається припинення стягнення аліментів на дитину на ім`я одержувача аліментів.

За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере активну участь у її вихованні.

Сімейне законодавство України не містить підстав для припинення стягнення аліментів, за рішенням суду, яке набрало законної сили, однак за аналогією права для врегулювання такого роду правовідносин можуть бути застосовані норми ч.4 ст.273 ЦПК України, за положеннями якої, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Верховний Суд у постанові від 22.11.2022 у справі №188/1029/19 (провадження №61-11986св20) зазначив, що обов`язковою умовою для стягнення аліментів на дитину на користь одного з батьків є факт проживання з ним самої дитини, на утримання якої і стягуються аліменти.

У Постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц Верховний Суд зазначив, що аліменти це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 , зокрема просив звільнити його від сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 ,, ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнутих за виконавчим листом Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.09.2019 (справа №369/6124/19), виконавче провадження № 59988797, в подальшому та від стягнення нарахованої заборгованості по аліментах по даному виконавчому провадженні, посилаючись на те, що з 01.07.2024 донька сторін, ОСОБА_6 , проживає разом з ним та перебуває на його повному утриманні.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із матеріалів справи вбачається, що за рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 липня 2019 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 14 травня 2019 року (а.с.16-18, 56-58).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів головного державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Бесараб А.М., за ВП № 59988797 боржник ОСОБА_1 станом на 01 травня 2025 року має заборгованість в розмірі 20 087,72 грн (а.с. 20-21, 62-63).

Також під час розгляду даної справи в суді першої інстанції встановлено, що донька сторін ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з липня 2024 року проживає разом з батьком в будинку бабусі та перебуває на утриманні батька. Вказана обставина також підтверджується довідками №366 від13.12.2024 ( а.с. 9) та №266 від 24.09.2025 (а.с. зворотня сторона 88), виданих директором Опорного закладу освіти Юріївського ліцею Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області А.Ловягіним, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається 10-11 клас даного ліцею.

Таким чином, встановивши обставину проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з липня 2024 року з батьком ОСОБА_1 та існування наявної заборгованості зі сплати аліментів з серпня 2024 року, то саме з цього часу почали існувати обставини, які мають істотне значення для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами.

З викладеного слідує, що саме з липня 2024 року по теперішній час існують певні обставини, тобто фактичне проживання дитини з особою, яка зобов`язана сплачувати аліменти на утримання цієї ж дитини на користь особи, з якою дитина проживала, і ці обставини впливають на припинення сплати ОСОБА_1 періодичних платежів (аліментів) на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та, відповідно, надають йому право на звільнення від них.

Проте, на вказане суд першої інстанції не звернув належної уваги і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в частині звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментах, яка утворилася з серпня 2024 року.

Враховуючи наявність встановленої оскаржуваним рішенням обставини проживання доньки з батьком з липня 2024 року, коли зміна місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 і є тією істотною обставиною, яка припиняє обов`язок стягнення аліментів з позивача на користь ОСОБА_3 , колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 в частині звільнення його від сплати заборгованості по аліментам, що виникла з серпня 2024 року у виконавчому провадженні № 59988797 Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 липня 2019 року у справі № 369/6124/19.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно зміни майнового та сімейного стану позивача, що підтверджується, зокрема, укладенням нового шлюбу з ОСОБА_7 , яка перебуває на лікуванні ТОВ «Медичний центр «Добробут», а також неможливості на момент розгляду справи подання доказів, долучених до апеляційної скарги, у зв`язку з перебуванням на лікуванні та подальшої реабілітації, колегія суддів виходить із наступного.

Згідно з частиною восьмою статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, – це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку, на позивача.

У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення змісту пункту 6 частини другої статті 356, частин першої, другої та третьої статті 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи, що подані позивачем до апеляційної інстанції докази (копію свідоцтва про шлюб, угоди (додаткові) угоди на надання медичних послуг, рахунки-акти зі сплати за результатами надання медичних послуг, фіскальні чеки на оплату медичних послуг, консультативний висновок лікаря уролога на ім`я позивача, виписка з медичної картки стаціонарного хворого відносно позивач та інші) мають виключне значення для правильного вирішення справи, тому вважає за доцільне їх прийняти.

З доданих доказів судом апеляційної інстанції установлено, що позивач дійсно проходив обстеження, оперативне лікування , на що були витрачені значні кошти.

Таким чином, позивачем доведено, що під час розгляду даної справи, у нього були проблеми зі здоров`ям і ним було витрачено кошти, що є однією з підстав для звільнення від заборгованості, а враховуючи, що донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з батьком та перебуває на його повному утриманні, вказані обставини в сукупності є підставою для звільнення позивача від заборгованості по аліментах з серпня 2024 року.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення та ухвалити нове.

Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про звільнення від сплати заборгованості по аліментах у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи із прийняттям нової постанови в цій частині про задоволення відповідних позовних вимог.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10. ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір у розмірі 1 816,80 грн. підлягає стягненню з відповідачки на користь держави.

Керуючись ст.ст. 141, 258,374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд ,–

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Заочне рішення Камянського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2025 року в частині відмовлених позовних вимог – скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Звільнити ОСОБА_1 від заборгованості по аліментам, що виникла з 1 липня 2024 року у виконавчому провадженні № Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 липня 2019 рокуу справі № 369/6124/19.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1 816,80 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді О.М. Новіков

Л.І. Василенко

/повний текст постанови суду складений 30 січня 2026 року/